6. Управління охороною праці в умовах ринкових економічних відносин

Впровадження в практику будівельного виробництва ринкових відносин допускає значну інтенсифікацію праці, істотне підвищення її продуктивності на основі застосування нових матеріалів, конструкцій, технологій, методів управління й організації будівництва.

Відомо, що травматизм, як явище, формується безпосередньо на робочих місцях, будівельних майданчиках під впливом комплексу несприятливих факторів виробничого середовища, психофізіологічних і соціальних навантажень, великої кількості суб'єктивних факторів, а також сформованого ставлення робітників, інженерно-технічних працівників і керівництва організації до питань охорони праці, яке визначає необхідність системного комплексного підходу при вирішенні питань забезпечення її безпеки.

Причому, формування позитивного ставлення до питань охорони праці у всіх категорій трудящих є, на думку психологів праці, одним з найважливіших елементів системи забезпечення безпеки праці. Воно визначається такими факторами:

• наявністю необхідних знань, що визначається рівнем отриманого навчання, регулярним поповненням і відповідним контролем отриманих знань;

• наявністю чітко визначеної відповідальності за допущені порушення вимог норм і правил охорони праці;

• ефективним і систематичним контролем реалізації отриманих знань на практиці;

• наявністю системи стимулювання за досягнуті результати в галузі охорони праці ;

• рівнем і якістю проведення агітаційно-пропагандистської роботи.

Ще однією необхідною умовою підвищення рівня стану безпеки праці на будівельних майданчиках є підвищення рівня повсякденної профілактичної роботи, яку проводять інженерно-технічні працівники.

В умовах сучасного будівельного виробництва – складної високодинамічної імовірнісної системи – вирішення проблеми забезпечення безпеки праці може бути отримано лише на базі підходу, що враховує різноманіття взаємин у системі “л-м-с”. Такий підхід може бути реалізований шляхом створення системи управління охороною праці – підсистеми системи управління будівельним виробництвом, цільовою функцією якої є створення безпечних і нешкідливих умов праці, максимальне зниження рівня виробничого травматизму і профзахворювань при досягнутому рівні техніки, технології й організації будівництва.

Ефективність такої системи управління значною мірою визначається якістю оперативної інформації про стан умов і безпеки праці на об'єктах будівництва – основи оперативного управління охороною праці.

6.1. Основні завдання і методи систем управління охороною праці. Сутність управління охороною праці

Одним з основних показників будівельного виробництва, поряд з якістю, є продуктивність праці. Цей показник багато в чому залежить від того, в яких умовах відбувається трудовий процес, тобто від умов праці.

Під поняттям “умови праці” варто розуміти складне об'єктивне явище, що формується в процесі праці під впливом виробничих і соціально-психологічних факторів. Іншими словами, умови праці – це “сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею своїх трудових обов'язків” [1].

Фактори, що формують умови праці, умовно можна розділити на чотири групи:

1. санітарно-гігієнічні (освітлення, мікроклімат, шум, вібрація, випромінювання тощо);

2. психофізіологічні (фізичні і нервово-психічні навантаження, монотонність праці, режими праці і відпочинку, наявність небезпеки травмування тощо);

3. естетичні (інтер'єр приміщення, якість робочого місця тощо);

4. соціально-психологічні (згуртованість колективу, відсутність негативних міжгрупових відносин тощо).

Відомо, що будь-яка суспільна або громадська праця, характерна для будівельної галузі, тією чи іншою мірою має потребу в управлінні, погодженості дій працюючих разом людей.

Погодженість дій працюючих, знання тонкощів і особливостей виконуваних процесів, поряд із зростанням безпеки виробничого устаткування, технологічних і трудових процесів, є основними у формуванні безпечних умов праці.

Зростання ролі охорони праці обумовлено, з одного боку, виробничо-технічними, а з іншого боку – соціально-психологічними факторами.

Проблеми забезпечення безпечного проведення робіт торкаються різних сторін діяльності як будівельних організацій у цілому, так і окремих робітників. Основна складність цих проблем полягає в тому, що безпека праці повинна забезпечуватися постійно (на всіх етапах розвитку виробничого процесу) від прийняття проектних рішень до здачі об'єкта в експлуатацію. Різноманіття питань, що виникають на кожному етапі будівництва, багатоваріантність прийнятих рішень, імовірність прояву несприятливих факторів виробничого середовища визначають необхідність створення системи управління охороною праці.

Розглянемо окремі ключові терміни, які використовуються при формуванні поняття “система управління охороною праці”.