21 Головний член односкладного речення
Наявність одного головного члена, що не дифф. на підм і прис – принципова структурна властивість односкл речення. Він – головний член односкладного речення.
Двочленний тип – основний компонент –носій лексичного значення; допоміжний – особова форма дієсл з абстрактною, модальною і фазовою семанттикою Дієслівний – Знов стало накрапати.
Прислівниковий – преликативний прислівник+ абстрактне дієслово: В кімнаті зробилося тихо
22.Додаток
Другорядний член речення, який називає предмет, що є об’єктом дії або стану, а також іншого предмета чи ознаки. Відповідає на питання непрямих відмінків. Відповідно до залежності:
Придієслівні, які класична граматика поділяє на:Прямі додатки – дія скерована безпосередньо на об’єкт, залежні від перехідних дієслів, рідше прислівників(вир. Знах відм без прийм, р.в. при запереченні: писати пісень / пісні, лист / листа. Непрямі додатки – дія скерована опосередковано на об’єкт.: Прийшов син з батьком. Присубстантивні та приад’єктивні додатки завжди непрямі.
Присубстантивні (залежні від іменників). Залежать від іменників:
А) дієслівного походження, зберігаючи дієслівне керування (фактично, утворені від перехідних дієслів): розкриття злочину, відбудова заводу / , порівн. прихід брата, плин часу (останні співвідносяться не з об’єктом, а з суб’єктом: = брат прийшов, час пливе, тому їхня синтаксична функція – означення);
Б) прикметникового походження: несподіванка для мене;
В) рідше залежать від іменників, які не співвідносяться з дієсловами:
- назвами посад, власників, творці чогось: автор повісті, ректор університету;
- назвами вимірів (частина від цілого): склянка чаю, ложка меду;
- інші: пам’ятник Франкові.
3) Приад’єктивні: Тверезий він був тихіший води…
4) Приадвербіальні (станова ознака, позначають особу чи предмет поштрення): Не чутно нічого.
23 Означення
Другодядний член речення, що виражає безпосередню чи опосередковану ознаку предмета.Ознака предмета: який, чий, котрий, скільки. Безпосередні – називають безпосередню ознаку предмету, вираж. Відношення ознаки до предмета. Мають присубстантивну позицію. Узгоджені =виражаються прикметниковими словами (прикметник, дієприкм, прикметниковий займеник): Послухаю веселу пісню. Можуть відокремлюватися (дієприкметникові звороти) Неузгоджені = не морфологізовані – пов’язані зв’язком керування або прилягання. Вираження:
1)Іменники в непрямих відмінках:
А) Р. в. без прийменника: цвіт калина, книжка брата;
Б) Р. в. з прийменниками: ручка до дверей, ключі від будинку, будинок із дерева, пляшка з-під кока-коли, плаття без ґудзиків;
В) З. в. з прийменником: плаття в горошок, тканина на костюм;
Г)О. в. без прийменника: вуса підковою;
Д) О. в. з прийменником: дівчина з примхами, прохід між будинками;
Е) М. в.: хата на помості, чоловік у капелюсі, життя на шахті.
2) Прислівники: місяць уповні, стежка вгору.
3) Незмінні присвійні займенники: його, її, їх.
4) Інфінітив: бажання вчитися, прагнення перемогти.
5) Синтаксично нерозкладними словосполученнями: хлопчик років п’яти, син свого часу, людина з гарячим серцем, людина високого зросту.
6) Порівняльним зворотом: зорі, як пшениця.
Опосередковані означення – виражаютьвідношення ознаки до іншої ознаки. (Книга впала надто шумно) Прикладка – окремий вид означення, що має особливі – прикладкові відношення (відтінок ствердження ознаки): дівчина-красуня, у місті Києві.