18.Неповні речення

Неповні речення – синтаксична позиція того чи іншого члена речення пропущена: Бджола ранить жалом, а людина – словом. Специфіка неповного речення проявляється на фоні повного. Зумовлені дією глобального закону економії мовних засобів. Розуміння неповного речення відбувається завдяки його зв'язку у свідомості реципієнта з повним. Необхідно враховувати як структурну, так і семантичну неповноту. Основним є структурний критерій, семантичний – його доповнює. Різновиди:

Структурно і семантично неповне; Семантично повне, але структурно неповне (еліптичне). Кнтекстуальні неповні речення - це такі структури, в яких пропущений член (члени) визначається з контексту, переважно з попереднього речення. Найчастіше це речення з неназваним підметом: Вона одразу підвелася. Підвелася [вона], може, аж надто квапливо Часто в неповних двоскладних реченнях пропущений присудок:Я [кинувся] в двері, а вона [подалася] за мною в сад  У неповних двоскладних і односкладних реченнях за наявності головних членів можуть бути відсутні другорядні члени, наприклад: Подавай заяву. Садовенко вже подав У структурах ситуативних неповних речень пропущений член (головний чи другорядний) не вживається з огляду на ситуацію мовлення, з якої він зрозумілий. Наприклад, у процесі спілкування двох чи більше осіб часто не називаються зрозумілі для мовців речі, наприклад: Потримай (портфель); Покажи (книгу); Часто ці речення використовуються в конструкціях із прямою мовою Еліптичні речення - це структури, в яких неназваний член не визначається з контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється структурою та семантикою самого речення. Найчастіше пропущеним є присудок двоскладного чи головний член односкладного речення, який установлюється лише приблизно. Хоча еліптичні речення розглядають як різновид неповних, вони є структурами, відмінними від власне неповних речень (контекстуальних і ситуативних), які і структурно, і семантично неповні, їх специфіка полягає в тому, що вони семантично повні, а структурно - неповні. Тому дехто з учених трактує їх як самостійні речення окремого типу, особливістю структури яких є відсутність дієслівного присудка, що не встановлюється з контексту. Проте цей присудок бере участь у формуванні будови речень цього тилу, оскільки в них наявні члени групи присудка. Саме внутрішня будова еліптичного речення зумовлює появу цих структур, тимчасом як контексті ситуація не відіграють ніякої ролі в їх утворенні. Вище трохи — млин. 

19.ПІДМЕТ

Пі́дмет — це головний член речення, граматично незалежний, означає предмет, ознака якого виражається присудком Буває простий і складений: Простий підмет може виражатися: 1) іменником або займенником у називному відмінку; це найтиповіше вираження (Настав вечір. Вони із захопленням розповідали про подорож); 2) будь-якою частиною мови, вжитою у значенні іменника в називному відмінку, наприклад: прикметником (Багаті на печі сиділи та калачі їли); дієприкметником (Визволені радісно кинулись до воїнів); числівником (Швидко повернувся й третій); неозначеною формою дієслова (Малювати було улюбленою мрією малого Тараса); прислівником (Одержане на першому екзамені «відмінно» дуже мене підбадьорило); вигуком (Невгамовне «ура» заповнило стадіон). Складені підмети вир. цілісними словосполученнями. І мають такі структурні моделі:

1 Кількісна номінація, Числівник чи його еквівалент у н.в. і іменник у р.в.: Вже стояли декілька возів зерном

2 Значення вибірковості. Називний відмінок займенника або числівника прийменник з та р.в. множини субстантива: Ніхто з нас не дивувався

3 Значення сумісності (ім у н.в +з+ ім у ор. вілмінку)- ми з батьком годували качок.Може також виражатися сполукою з і (я і батько)

4. Метафоричні словосполучення Мене обдала хвиля радості

5 Невизначеність (неознач. Займ+ прикм) Щось давнє споглядало наш подив.

6. Приблизна кількість предметів прийменник до, понад,…+числіниково-ім конструкція. В нашій групі навчається понад 30 чоловік.

7 незалежний інфінітив + іменна частина Бути лікарем – це ж така велика відповідатльність.

20. ПРИСУДОК. ТИПИ ПРИСУДКІВ

Головний член двоскладного речення, що виражає предикативну ознаку предмета, названу підметом. На формальному рівні підпорядковується підметові, поєднаний із ним способом координації, на семантико-синтаксичному рівні виступає предикатом, якому відводиться центральна роль у формуванні висловлювання. На вираженні типового присудка спеціалізується дієслово. За структурою:

- простий;

- складений;

Простий присудок. стилістичне і грам значення і одному слові чи сполуці - синтетично.Найтиповіша форма. Виражений дієсловом. Узгоджувані форми присудка – особові. Неузгоджувані форми: інфінітив: А студенти – втікати з аудиторії; усічені форми (хлюп, скік, плюсь), вигуки (геть): Лисичка хап – і в кущі.Книга припала мені до смаку. Складений присудок - тип присудка, у якому лексичне та грам значення виражені окремо. Скл з основного компоннту та дієслова-зв’язки (бути, ставати…).