24. Обставина

Залежить від дієслів, у реченні здебільшого не є валентно пов’язана (на семантичному рівні), виступаючи детермінантом чи факультативним компонентом. Показує умови ,фактори існування предикативної ознаки. Семантичні типи:

Часу (коли? З якого часу? Доки? Як довго?): Того дня я спав солодко.

Місця (де? Куди? Звідки?).: Там, у степу, схрестилися дороги.

Різновиди:

Власне місця (де?);

Напряму дії (куди? Звідки).

Причини (чому? Чого? З якої причини?): Кинув відро спересердя..

Мети (з якою метою? Навіщо?):: Зробив шкоду ненавмисно.. Пішли по морозиво. Ідуть чоловіки в поле косити.

Способу дії (як? Яким способом?):Заходили поодинці.

Міри і ступеня (якою мірою? Наскільки? Як багато) Надто холодно.

Умови (за якої умови?): При такій погоді треба подумати про рукавички.

Допусту (попри що? Незважаючи на що?): Попри дощ, на душі посвітлішало.

25 Нечленовані речення

- абсолютно неподільні функціональні компоненти –члени речення чи синтаксеми. Існують лише разом із членованими реченнями.Функціонують переважно у розмовному мовленні. (Ви зачекаєте? Так.)

• Мають інтонацію закінченності

• Виражаються часткою. Вигуком, сталим словосолученням, звуконаслідувальним словом, сполука слів.

Стверджувальні: так. Згода.

Звуконаслідувальні: Тьоох-тьох (=соловей щебече)

Емоційно-оцінні – дають поозитивну чи негативну оцінку ситуації. Виражаються вигуками та сполуками: А;Боронь Боже, Ич

Спонукальні – за їх допомогою мовець привертає увагу: Агов!Ти мене слухаєш?

Заперечні – починають пряме заперечення. Частка ні+ інші частки (щен і. Та ні)

26 Поняття ускладненння в структурі простого речення.

Просте ускл речення поєднує в собі ознаки і простого, і складного речення Ускладнене речення не є самостійною синтаксичною одиницею. За структурою воно виступає простим реченням, протиставленим складно­му як одиниця монопредикативна одиниці поліпредикативній. Сам ха­рактер ускладнення може бути різноманітним, тому поняття «усклад­нене речення » об’єднує неоднорідні синтаксичні побудови. Ускладнення пов’язують перш за все з напівпредикативністю — особ­ливим синтаксичним значенням, що виступає близьким до предикатив­ного За характером синтаксичних відношень можна виділити такі основні типи ускладнень: 1) ускладнення, що характеризуються до¬датковою предикативністю; 2) ускладнення, що характеризуються внутрішньорядними відношеннями; 3) ускладнення синкретичного характеру, що передбачає а) функціонування компонентів з додат¬ковою предикативністю в межах однорядності; б) однорядність усе¬редині того чи іншого напівпредикативного звороту. Додаткова дієсл предикативність передається за допомогою дієприкметника та інфінітива: вона сиділа, тримаючи у руці пусте гонятко. Внутрішньорядними відношеннями в системі простого речення охоплені конструкції з однорідними членами, неоднорідними члена¬ми, які однак перебувають у сурядному зв’язку, конструкції з пояс¬нювальними, уточнювальними компонентами, компонентами- включеннями тощо. Ряд як структурно-синтаксична одиниця характеризується пев¬ним паралелізмом членів, які перебувають у відносно незалежних позиціях стосовно один одного і взаємопов’язані на основі співвідно¬шень з тим самим словом або на основі будь-яких інших взаємовід¬ношень у синтаксичній системі речення. Ряди бувають відкриті і закриті. Відкритий ряд характеризуєть¬ся потенційною необмеженістю структурних компонентів, поєдна¬них між собою повторюваними сполучниками чи лише за допомогою інтонації: Майбутнє непроглядне у пітьмі, та кожний нині власні скинув пута, І радість, і прозріння, і спокута — Усе переливається в пісні (С. Шевченко). Натомість у закритому ряду кількість членів обмежена, чому сприяє наявність перед останнім компонентом оди¬ничного сполучника, рідше — частки: В темряві чулися крики по¬ранених, голоси команди, тріск автоматних черг, важка скоромов¬ка кулеметів, свист куль і сичання осколків (Л. Первомайський);  Компоненти одного ряду, залишаючись у сурядному зв’язку, мо¬жуть отримувати різні синтаксичні позиції. У ролі різнофункціо- нальних членів речення (підмет і обставина, додаток і обставина тощо) виступають переважно займенники та прислівники