- •1.Психологія як наука. Предмет психологічної науки.
- •2.Сучасне розуміння предмету психології: підходи і погляди
- •3.Основне завдання сучасної психологічної науки
- •4.Проблема структурування психології як інтегративної науки
- •5.Оновні галузі сучасної психології
- •6.Передумови виділення певного напрямку психологічних досліджень як галузі психології
- •7.Етапи розвитку знань про психічне в історії людської цивілізації.
- •1.1 Будова, функціонування і особливості нервової системи людини
- •1.2 Принципи і загальні механізми зв'язку психіки і мозку
- •21. Індивідуально-психологічні властивості особистості людини
- •22. Соціально-психологічні властивості особистості людини
- •23. Основні психологічні теорії психічних явищ, характерні для сучасної психології
- •24. Методологія сучасної психології. Основні принципи сучасної психології
- •25. Загальна характеристика системи методів сучасної психології
- •Класифікації методів сучасної психології та її засади
- •27. Організаційні методи сучасної психології їх призначення та особливості
- •28. Теоретичні методи психологічного дослідження
- •29. Емпіричні методи дослідження сучасної психології.
- •30 . Класифікація емпіричних методів.
- •41.Зв’язок особистості, характеру та темпераменту особи з її фізіологічними особливостями.
- •42. Основні сфери особистості людини.
- •43. Розвиток особистості як об’єкт психологічного явища.
- •44. Біологічні та соціальні чинники формування і розвитку особистості.
- •45. Явище соціалізації особи та особистості.
- •46. Включення особи в соціальне середовище як фактор розвитку її особистості.
21. Індивідуально-психологічні властивості особистості людини
Індивідуально-психологічні особливості – неповторна своєрідність психіки кожної людини. Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційній, вольовій діяльності, потребах та інших процесах.
Темперамент - сукупність властивостей, які характеризують динамічні особливості перебігу психічних процесів і поведінки людини, їх силу, швидкість, виникнення, припинення та зміну.
Ідея та теорія про темперамент в своїх джерелах бере початок у працях давньогрецького лікаря Гіппократа.. Останні, з відомих описів, які використовуються і у сучасній психології, належать німецькому філософу І.Канту. І.Кант розподіляв темпераменти людини (прояви темпераменту можна помітити й у вищих тварин) на два типи: темпераменти почуття та темпераменти діяльності.
Сангвінік. Сангвінік зазвичай знаходиться у приподнятому настрої, вирізняється швидким і ефективним мисленням. Він активно і легко пристосовується до нових умов, швидко наближується з людьми, товариський. Почуття у сангвініка легко виникають і змінюються. Його міміка багата, жвава, виразна. За відсутністю серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності у сангвініка формується поверхневість і непостійність.
Холерик. Дії холерика різьки, поривчасті. Він вирізняється підвищенною вразливістю, значною емоційністю, збудженістю. Часто виглдає зухвалим. Почуття душевної рівноваги, яке так легко дається санвініку, холерику незнайоме: він отримує спокій лише в самій напруженій діяльності. Прояв холеричного темпераменту значною мірою залежить від спрямованості особистості. У людей з громадськими інтересами він виявляється в ініціативності, енергії, принциповості. Там, де немає багатства духовного життя, холеричний темперамент часто виявляється негативно: в роздратованості, афективності.
Флегматик. Флегматику, зазвичай, зовсім не властива тривога. Його звичайний стан – спокій, тиха задоволенність оточуючими.Зазвичай флегматик врівноважений і спокійний, дуже рідко може вийти з себе, не схильний до афектів. Позитивними рисами є: витримка, глибина думок тощо, негативними – млявість і байдужість до оточуючого, лінощі та безвілля.
Меланхолік. Меланхоліка вирізняють стриманість в рухах, коливання і обережність в рішеннях. Йому важко тривалий час на чомусь зосереджуватись.В нормальних умовах життя меланхолік – людина глибока, стримана. За несприятливих умов, меланхолік може перетворитися в замкнене, боязливу, тривожну людину.
Характер - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, до праці, навколишньої дійсності та до самої себе. Характер виявляється у діяльності і спілкуванні (як і темперамент) та включає до себе те, що надає поведінці людини специфічний, характерний для неї відтінок.
У спілкуванні з людьми характер людини виявляється у манері поведінки, у способах реагування на дії та вчинки людей. Манера спілкування може бути більш чи менш делікатною, тактичною або безцеремонною, увічливою або брутальною. Характер, на відміну від темпераменту, обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, її вихованням.
Отже, Індивідуально-психологічні особливості – неповторна своєрідність психіки кожної людини. Природною передумовою індивідуальних особливостей людини є передусім спадкові та природжені біологічні особливості будови та функцій організму. Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях.
