Сортові ознаки вівса:

Тип волоті: визначається як сортова ознака у вівса з розлогою волоттю. Розрізняють волоть напівзжату , розлогу, з горизонтально спрямованими гілками та пониклу.

У напівстиснутої волоті бокові гілки направлені круто угору, під кутом 30-40⁰. Гілки у розлогої волоті відходять під кутом 90⁰.

Поникла волоть – не щільна, малопродуктивна. Бокові гілочки відходять під кутом більше 90⁰ і звисають до низу. До такого типу належать вівсюги.

Тип волоті при апробації визначають в полі в кінці молочної-початок воскової стиглості. При зберіганні в снопах волоть зминається і втрачає свою форму.

Тип зерна. Його визначають тільки по першим нормально виповненим зернам в колосках. Розрізняють такі типи зерна:

Московський (пробштейський, шведський) – товстоплідний тип, зерно крупне, трохи горбкувате, з тупою верхівкою. Внутрішня квіткова плівка широко відкрита, зернівка порівняно довга.

Харківський (лейтевицький, лоховський) – тонкоплідний тип, зерно вужче, ніж у московського, з видовженою тупуватою порожньою верхівкою. Зернівка виповнює квіткові плівки приблизно на 2/3 їх довжини, внутрішня квіткова плівка відкрита і більш загострена.

Довгоплівчастий – зерно видовженої форми, довше, ніж у харківського типу і з більш гострою верхівкою. Внутрішня квіткова плівка відкрита слабо.

Шатилівський – зерно коротке, яйцеподібної форми, опукле з обох боків. Стержень другого зерна довгий. Цей тип зерна трапляється рідко (лише як домішка).

Голчастий – зерно вузьке, тонке, з гострою верхівкою. Внутрішня квіткова плівка трохи відкрита.

Типи остюків:

1 - характерний для безостих сортів. Остюки слабо розвинені, тонкі, білі, прямі, іноді у основи слабо закручені;

2 – характерний для остистих сортів. Остюки середньої грубості, у основи закручені і темно забарвлені, колінця не утворюють;

3 – остюки розвинені, дуже грубі спірально закручені, темного кольору колінчаті. Характерні для вівсюгів і деяких місцевих середньоазіатських сортів.

Плівчастість: низька –18-20%; середня – 21-25%; висока – 26-30%.

Посухостійкість;

Стійкість до вилягання;

Стійкість проти грибкових захворювань – у сортів вівса описують стійкість до таких захворювань: корончаста іржа, летюча і тверда сажка, борошниста роса і бактеріальні опіки.

Стійкість проти шкідників – у сортів вівса описують стійкість до ураження шведською мухою.

Урожайність.

Таблиця 9

Описання сортів вівса

№ пп.	Історія виведення і ознаки сортів	Сорти
1	Метод і місце виведення
2	Екотип
3	Різновидність
4	Тип волоті
5	Тип зерна
6	Тип остюків
7	Довжина вегетаційного періоду, дн.
8	Плівчастість, %
9	МТЗ, г
10	Посухостійкість, бал
11	Стійкість до вилягання, бал
12	Стійкість до грибкових захворювань
13	Стійкість проти шкідників
14	Урожайність, ц/га

Контрольні запитання

1. Які сорти вівса вирощують в Дніпропетровській області, на Україні?

2. Які сорти найбільш стійкі до вилягання?

3. Назвіть сорти вівса, найбільш стійкі до корончастої іржі?

4. Які сорти найбільш стійкі до пошкодження шведською мухою?

Заняття 10

ГРУПИ СОРТОТИПІВ І АПРОБАЦІЙНІ ОЗНАКИ КУКУРУДЗИ

Мета: вивчити морфологічні ознаки кукурудзи, по яким визначають групу сортотипів у сортів і гібридів.

Завдання:

1. Назвати ознаки, за якими визначають групу сортотипів кукурудзи;

2. Назвати морфологічні, біологічні і господарські сортові ознаки кукурудзи.

Практичні навики:

• необхідно вміти визначати групу сортотипів будь-якого-качана кукурудзи;

• навчитися визначати, до якої групи сортотипів відносяться сорти і гібриди кукурудзи, занесені в Державний Реєстр сортів рослин України.

Матеріали для проведення занять: качани кукурудзи різних сортів і гібридів.

Пояснення

Для зручного селекційного використання, кукурудза ділиться на групи сортотипів, які визначаються за трьома показниками: консистенцією зерна, кольором зерна і кольором стержня.

За консистенцією зерна (розташування борошнистого і рогоподібного ендосперму в зерні) кукурудза ділиться на зубовидну, кремнисту, розлусну і цукрову.

Зубовидна. Рогоподібний ендосперм розташований по бокам зерна, а борошнистий – в центрі і на верхівці. Зерно крупне, видовженої форми, на верхівці зерна є западина, яка надає йому схожість з кінським зубом. Головна запасна речовина зерна – крохмаль. Вміст крохмалю – 70-75%, жиру біля 5%, білку до 15%. До цієї групи відносяться переважно пізньостиглі і частково середньостиглі сорти і гібриди, високорослі, високопродуктивні, з великою кількістю листків, крупними качанами і зерном. Сюди відносяться наступні гібриди: Дніпровський 310 МВ, Нептун СВ, Дніпровський 450 АМВ.

Кремениста. Рогоподібний ендосперм розташований по всій периферійній частині зерна, а борошнистий знаходиться в центрі. Поверхня зерна гладенька, блискуча, верхівка округла. Головною запасною речовиною є крохмаль. До цієї групи відносяться скоростиглі і частково середньостиглі сорти і гібриди: Кремінь 200 СВ.

Розлусна. Ендосперм майже весь рогоподібний і тільки невелика частина біля зародка борошниста. Головна запасна речовина крохмаль. За формою зерна в межах цієї групи розрізняють кукурудзу рисову і перлову. У рисової верхівка витягнута, загострена (клювоподібна), у перлової округла. Як рисова так і перлова кукурудза має невеликі качани з мілким продовгуватим блискучим скловидним зерном. Зерно при нагріванні тріскається під тиском водяних парів, що утворюються при нагріванні в середині зерна, ендосперм розриває насіннєву оболонку і вивертається назовні в вигляді пухкої і пористої маси, зерно при цьому збільшується в 20-30 раз. Зерно відрізняється великим вмістом білку – до 16%. Розлусна кукурудза використовується в харчовій промисловості при виробництві крупи, пластівців та інших виробів. До цієї групи відносяться наступні гібриди і сорти кукурудзи: Дніпровський 929, Дніпровська 298 та ін.

Цукрова. Має зморшкувату поверхню зерна з напівпрозорим роговидним ендоспермом. Роговидність ендосперму зумовлена високим вмістом декстринів (понад 23%). Вміст крохмалю в зерні перевищує 30 %, білка - 18-20 і жиру – 8-9 %.

Це в порівнянні молодий підвид мутантного походження, характеризується багатостебельністю, схильністю до вилягання та ураження хворобами і шкідниками. Використовується в консервній промисловості та для споживання в свіжому і замороженому вигляді. До цієї групи відносяться такі сорти і гібриди: Делікатесна, Апетитна 5, Ароматна.

Забарвлення зерна буває біле, жовте, оранжеве, чорне, червоне, синє.

Забарвлення стержня буває червоне або біле.

При визначені сортотипу називають три ознаки. Наприклад, зубовидна з білим зерном і червоним стержнем, або кремениста з червоним зерном і білим стержнем.