6.3. Оцінка і ефективність реалізації прийнятих рішень

Ефективність і якість управлінських рішень можна оцінювати за такими показниками.

Коефіцієнт економічності реалізації рішень – відношення фактичних витрат на реалізацію рішень до нормативних (планових) витрат.

Коефіцієнт своєчасності розробки рішень – відношення фактичної тривалості розробки рішень до нормативного (директивного) строку підготовки рішень.

Коефіцієнт якості рішень – відношення підготовлених у визначений строк і затверджених проектів рішень до загальної кількості рішень, підготовлених підрозділом у звітному періоді.

Ефективність управлінського рішення – це ресурсна результативність, отримана за підсумками розробки або реалізації управлінського рішення в організації.

Крім загального показника ефективності управлінського рішення може визначатись організаційна, економічна, соціальна, технологічна, психологічна, правова, екологічна, етична та політична ефективність.

Для кожної помилки, спричиненої неправильним рішенням, є інша неправомірна альтернатива – не приймати рішення взагалі. Це може призвести до одного із трьох наслідків:

1) можливість буде втрачено;

2) правильне або швидке рішення для того, щоб запобігти серйозній проблемі, не буде прийнято вчасно;

3) інші структурні підрозділи буде паралізовано і вони не зможуть належно виконувати свою роботу.

Заключною стадією управлінського циклу є контроль виконання управлінських рішень. У процесі контролю першочергові завдання можуть уточнюватись і змінюватись з урахуванням отриманої додаткової інформації.

Основними функціями контролю є: діагностична; орієнтуюча; стимулююча та виховна.

Контроль виконання рішень є об’єктивною необхідністю, оскільки навіть найоптимальніші плани не можуть бути реалізовані, якщо не будуть доведені до виконавців і поставлені на контроль.

Своєчасне і якісне виконання прийнятих рішень залежить насамперед від рівня організації системи керування підприємством, його підрозділами, від авторитету керівника, виробничої дисципліни в трудовому колективі.

Досвід показує, що труднощі, що виникають при реалізації рішень, є, у першу чергу наслідком недоліків в організації системи керування

Виробництво динамічне, постійно міняються умови, масштаби й обсяги виробництва, технологія, тому доцільно систематично аналізувати, наскільки раціональна діюча система, наскільки ефективне керівництво всіма сторонами діяльності підприємства: виробничої, технічної, економічної, соціальної.

Якщо основними принципами раціональної організації виробничих процесів є пропорційність, прямоточність. паралельність, ритмічність і безперервність — характеристики, якими можна оцінити стан і якість системи керування на підприємстві.

Пропорційність — принцип, виконання якого забезпечує рівну пропускну здатність різних робочих місць одного процесу і відповідне їхнє забезпечення інформацією, матеріальними ресурсами, кадрами і т.п.

Вимоги пропорційності можуть бути виконані за рахунок наступних органгзаційно-технологічних прииомів (на прикладі технологічного процесу механічного цеху):

• перегляд конструкції деталі з метою забезпечення пропорційності операцій з трудомісткості;

• перегляд технологічного процесу, режимів обробки;

• розробка і реалізація організаційних заходів щодо заміни устаткування, перепланування ділянки;

• • доза вантаження робочих місць іншою аналогічною деталлю.

Прямоточність — показник раціональної організації процесів, шо характеризує оптимальність шляху проходження предметів праці, інформації ресурсів і т.п.

Паралельність — принцип раціональної організації процесів, що характеризує ступінь сполучення операцій у часі. Цей показник ще називають ступенем сумісності виробничих (технологічних) процесів чи робочих операцій.

Ритмічність — показник раціональної організації процесів, що характеризує рівномірність їхнього виконання в часі.

Ритмічність — поняття, що характеризує важливий принцип організації виробничих процесів, що припускає рівномірність і повноту використання всіх ресурсів виробництва і робочого часу