4. Розширення повноважень урср – “контрольований автономізм”.
В Україні змінився керівник: через те, що О. Кириченко підтримав Хрущова у 1957 р., коли того намагалися зняти сталіністи. За це Кириченка перевели до Москви. Україну у 1957-1961 рр. очолив М. Підгорний. В 1963-1972 рр . - Петро Шелест .
В 1964 р. Хрущов був знятий. Радянським керівникам не подобалося самодурство та ідея “ротації кадрів“ (планувалося переобирати партійних керівників кожні 2-3 р.). Звинувачували Хрущова багато в чому: провальна “кукурудзяна“ кампанія ; “стукотіння чоботом“ в ООН; економічні проблеми на поч.1960-х, розстріл демонстрації в Новочеркаську; заборона тримати худобу в містах.
УРСР переживала процеси “українізації влади» і в Москві, і в Києві. Половина членів Політбюро ЦК КПРС складали вихідці з України (Хрущов, Брежнєв, Підгорний, Полянський, Шелест та інші ). За часів Шелеста проводилася українізація шкіл, преси, діловодства.
Республіка сама приймала кодекси, управляла судами та ін. Історики називають це “контрольованим автономізмом“. Автономістський курс П.Шелеста був можливим так довго, як довго в радянському суспільстві залишалися живими ліберальні здобутки хрущовської "відлиги".
Хрущо́в Мики́та Сергі́йович (17 квітня 1894, Калинівка — 11 вересня 1971) — перший секретар КПРС (1953—1964), Голова Ради Міністрів СРСР (1958—1964), Герой Радянського Союзу, тричі Герой Соціалістичної Праці. З 1938 до 1949 (з перервою від березня до грудня 1947, коли першим секретарем ЦК КП(б)У був Л. Каганович). Хрущов очолював КП(б)У як 1-й секретар ЦК. По смерті Сталіна Хрущов став 1-м секретарем ЦК КПРС, а з березня 1958 зосередив у своїх руках партійне і державне керівництво, ставши головою Ради міністрів СРСР. У жовтні 1964 внаслідок внутрішнього перевороту в Політбюро ЦК КПРС Хрущов був позбавлений усіх посад й усунений від державного і партійного керівництва. |
Лаврентій Павлович Берія (1899 - 23 грудня 1953 р.) - радянський державний і політичний діяч, Генеральний комісар держбезпеки (1941), Маршал Радянського Союзу (з 1945), Герой Соціалістичної Праці (з 1943). Входив в найближче оточення Й. В. Сталіна. Курирував оборонною промисловістю, в т. ч. всі розробкою ядерної зброї і ракетної техніки. Після смерті Сталіна, в червні 1953 року Л. П. Берія заарештований за звинуваченням у шпигунстві та змові з метою захоплення влади. Існує дві основні версії його загибелі. Перша: Розстріляний за вироком Спеціальної судової присутності Верховного суду СРСР в грудні 1953 року. Друга: Вбито при штурмі власного будинку 26 червня 1953 року. |
Ме́льников Леоні́д Гео́ргійович (18 травня 1906, Дегтярівка Мглинського повіту Чернігівської губернії — 16 квітня 1981) — український радянський партійний діяч.
У 1949 Мельникова призначено 1-им секретарем ЦК Української компартії, найбільшої республіканської компартії СРСР. Після смерті І. В. Сталіна втратив свою посаду і був відправлений послом до Румунії.
Пізніше повернувся до керівної роботі, але обіймав лише другорядні посади.
Кириче́нко Олексі́й Іларіо́нович (25 лютого 1908 — 29 грудня 1975) — український радянський партійний і державний діяч.
Керівник України у 1953-57 рр.
Під час радянсько-німецької війни 1941-45 — член Військової Ради ряду фронтів, генерал-майор. У 1944 — секретар ЦК КП(б)У по кадрах, 1945-49 — перший секретар Одеського обкому. В 1949-53 — другий секретар ЦК КП(б)У. Після усунення червневим пленумом ЦК КПУ з посади першого секретаря Л. Мельнікова став першим українцем за національністю, що очолив Компартію України. Під час перебування його на посту розпочався короткий період політичної «відлиги», використаний для висунення національно-культурних домагань (ставилося питання про створення умов для розвитку національної науки, реабілітацію репресованих українських діячів культури та їхньої творчості, скасування цензури тощо. У 1957 К. було відкликано до Москви і призначено на посаду секретаря ЦК КПРС. З 1960 — перший секретар Ростовського обкому Компартії, пізніше — на господарській роботі. Останні роки провів у Москві.
Десталінізація - процес подолання культу особи та ліквідації сталінської політичної системи. Цей процес призвів до часткової демократизації суспільного життя, до «відлиги» у культурі. Термін вживається в західній літературі з 1960-х років
Десталінізація поклала кінець великомасштабного використання примусової праці в економіці. Процес звільнення в'язнів ГУЛАГу, що розпочався ще при Берії, був масштабно продовжений. Проводилася реабілітація сотень тисяч засуджених політичних в’язнів.
У своїй промові «Про культ особистості і його наслідки» на закритому засіданні XX з'їзду КПРС, 25 лютого 1956, Хрущов шокував своїх слухачів, засуджуючи диктаторську форму правління Сталіна і створений ним культ особи. Крім того, він розкритикував злочини, вчинені і соратниками Лаврентія Берії.
Процес офіційної десталінізації досяг свого піку в 1961 році на XXII з'їзді Комуністичної партії Радянського Союзу. У результаті з'їзду були прийняті два ключових акти десталінізації: по-перше, 31 жовтня 1961 тіло Сталіна було видалено з мавзолею на Красній площі і поховано, а по-друге, 11 листопада 1961 р., місто-герой Сталінград було перейменовано у Волгоград
Економічне районування України (сучасне)
Раднаргоспи — ради народного господарства, державні органи територіального управління й планування промисловістю СРСР, що існували у 1957—1965.
У травні 1957, після ліквідації більшості міністерств, раднаргоспи створено як територіально-планові органи управління економічних адміністративних районів. В УРСР утворено 11, а потім 14 P., яким підпорядковано майже всі промислові підприємства (за винятком воєнних). Їх завданням було виконувати плани, складені Держпланами СРСР і УРСР, складати плани підприємств, наглядати за їх виконанням, розподіляти кадри й продукцію, керувати зв'язками між підприємствами. Раднаргоспи виявили тенденцію до «містництва», тобто інтереси своїх районів ставити понад інтереси республік. 1960 створено Укрраднаргосп, який очолював М. Соболь, а 1962 — РНГ СРСР; 1962 відбулася централізація й укрупнення раднаргоспів; їх кількість в Україні скорочено до 7. З падінням Хрущова 1965 вони були ліквідовані й відновлено централізовану галузеву систему міністерств.
Вплив раднаргоспів на розвиток економіки оцінюється неоднозначно.
М.В. Підгорний О.Косигін, Л.Брежнєв, М.Підгорний
та Р. Ніксон. 1974. Москва.
Мико́ла Ві́кторович Підго́рний (5(18) лютого 1903 — 11 січня 1983) — радянський державний і партійний діяч.
Народився у Карлівці (тепер Полтавська область). В 1950-53 — перший секретар Харківського обкому КПУ, з 1953 — другий секретар, в 1957-61 — перший секретар ЦК КПУ. В червні 1963 був висунутий М. Хрущовим на посаду секретаря ЦК КПРС.
У жовтні 1964 Підгорний став одним з учасників групи вищого партійного керівництва, які підготували і провели зміщення М. Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС (на думку деяких дослідників — відіграв вирішальну роль в усуненні М. Хрущова). З грудня 1965 Підгорний очолював Президію Верховної Ради СРСР. Підгорний займав високі партійні посади, з квітня 1960 — член президії ЦК КПРС, з квітня 1966-член Політбюро ЦК КПРС. У 1977 звільнений з посади Голови Президії у зв'язку з виходом на пенсію. Помер і похований у Москві.
Лекція 24. Розвиток промисловості та сільського господарства. Культурне життя. Шестидесятництво. Дисиденти.
План:
1. Стан промисловості в 1950-х – першій половині 1960-х рр. та рівень життя
2. Культурні процеси. “ Шестидесятники“.
3. Дисидентський рух .
1. Стан промисловості в 1950-х – першій половині 1960-х рр. та рівень життя
Після війни в світі почалася епоха науково-технічної революції (НТР). Радянська економіка хоча і розвивалась швидкими темпами, але відставала від провідних держав Заходу у впровадженні нових технологій. Раднаргоспи пожвавили розвиток промисловості. При Хрущові він був 10 % за рік. СРСР мав першість в освоєнні космосу (у 1957 р. - перший супутник, у 1961 р. полетів Гагарін), у атомній енергетиці (перша в світі АЕС). В цей період збудовано ЗАЗ, Миколаївський суднобудівний завод, Каховську ГЕС, Запорізький моторний, Київський авіаційний заводи. В Україні розвинутими були чорна металургія, вугільна, електроенергетика, машинобудування. Активно впроваджувалась автоматика, роботи, але все ж таки повільніше, ніж в Японії та США .
Сільське господарство в 1953-1959 р. дуже швидко зростало - на 7 % за рік. Цьому сприяло значне підвищення закупівельних цін, колгоспникам почали платити щомісячно, передали їм техніку з розпущених МТС . Але вже на поч. 1960 рр. було 3 роки неврожаїв . Були і помилки:
1. Заборона тримати худобу в містах;
2. Зменшення присадибних ділянок у селах;
3. “Кукурудзяна компанія» та ін., які негативно впливали на розвиток економіки.
Рівень життя помітно зростав. Середня зарплата в 1950 р. складала 650 рублів, а в 1960 р. – 800 рублів. Було збудовано 3,5 млн. квартир спрощеного планування - так званих “хрущовок“. Грошова реформа в 1961 р. була чи не єдиною в світі, проведеною на користь народу: “мідь”, тобто монети в 1,2,3,5 коп. не мінялася на нові монети, але зросли в ціні в десять разів. Незважаючи на великі успіхи, рівень життя в СРСР значно відставав від більшості західних країн. В 1962 р. серйозні соціальні хвилювання виникли після першого в повоєнній історії зростання цін на деякі продукти - на 15 – 20 %.