С тус Василь Семенович

(08.01.1938, с. Рахнівка, Гайсинського р-ну, Вінницької обл. - 04.09.1985, Пермська обл.)

Видатний український поет, критик, публіцист, автор самвидаву, член Української Гельсінкської групи (УГГ).

Після служби у РА Василь Стус працював літературним редактором ґазети "Социалистический Донбасс". 1963 вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР.

04.09.65 на прем’єрному перегляді фільму С.Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" в Києві Стус взяв участь в акції протесту проти арештів шістдесятників, за що 20 вересня був виключений з аспірантури, а потім звільнений з роботи.

Василь Стус активно протестував проти реставрації культу особи, проти політики денаціоналізації, обмежень свободи слова. Відомі його відкриті листи до Президії Спілки письменників на захист В.Чорновола (кінець 1968).

1971 українські дисиденти вперше вирішили створити леґальну правозахисну організацію на зразок "Ініціативної групи" в Москві. 12.01.72 Стус був заарештований і звинувачений у проведенні антирадянської агітації й пропаганди. Йому інкримінували 14 віршів та 10 правозахисних літературознавчих статей. Серед них есе про творчість П.Тичини "Феномен доби".

07.09.72 засуджений Київським обласним судом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР до 5 р. таборів суворого режиму і 3 р. заслання.

У серпні 1979 Стус повернувся в Київ. Виступав на захист репресованих членів УГГ.

14.05.80 Стус знову заарештований. Засуджений Київським обласним судом за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 10 р. таборів особливо суворого режиму і 5 р. заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

Помер у таборі уночі з 3 на 4 вересня 1985.

Гео́ргій Іларіо́нович Ма́йборода (1913 - 6 грудня 1992, Київ) український радянський композитор. Народний артист СРСР (1960), депутат Верховної Ради УРСР 7-9 скликань, брат композитора Платона Майбороди. В 1962-67 — секретар Спілки композиторів УРСР 1967-69 — голова правління СК УРСР. Г.Майборода вніс значний внесок у розвиток української музики. Працював у різних жанрах, переважає героїко-патріотична тематика. Значне місце у творчості композитора займає поезія українських поетів — Т.Шевченка та І.Франка та інших

Плато́н Іларіо́нович Ма́йборода (1 грудня 1918 — 8 липня 1989, Київ)) — видатний український радянський композитор, народний артист УРСР (1968), Лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1962), народний артист СРСР (1979). Автор численних пісень і хорів, обробок народних пісень, а також ліричних пісень — в тому числі «Рушничок», «Якщо ти любиш», «Ми підем де трави похилі», «Київський вальс». В творчому доробку також симфонічна поема «Героїчна увертюра», вокальна-симфонічна поема «Тополя» (словаТараса Шевченка), музика до драм. спектаклів, а також до фільмів.

Миха́йло Горді́йович Дере́гус (22 листопада (5 грудня) 1904, с. Веселе, Харківської області - 1997)  український графік і живописець. Народний художник СРСР (1963). Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1958).

Вчився в Харківському художньому інституті (1923—1930). 1932—1941 у ньому викладав. Був членом КПРС (від 1951).

У роботах Дерегуса поетично відображено народних героїв, історію, природу та побут України.

Державна премія Української РСР ім. Т. Шевченка (1969).

Нагороджений орденом Леніна, орденом «Знак Пошани» і медалями.

В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (24 грудня 1937 с. Єрки,Черкаської області — 25 березня 1999, Бориспіль,Київської області) — літературний критик, публіцист, один з лідерів дисидентського руху.

Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду» (1967—1969, 1972—1979, 1980—1988).

Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні.

Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки.

Валенти́н Яко́вич Моро́з (15 квітня 1936, Холонів, Волинської області) — український історик, один з найрадикальніших представників українського національного руху, політв'язень, дисидент, автор понад 30 книжок.

Працював завучем і вчителем сільської школи, а з 1964 —викладачем Луцького педінституту, потім Івано-Франківського педінститутів. Заарештований у вересні 1965, засуджений за ст. 62 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 4 років таборів. Покарання відбував в Мордовії, звідки в самвидав виходить його «Репортаж із заповідника імені Берія».

Після звільнення в 1969 пише статті «Серед снігів», «Хроніка опору», «Мойсей і Датан», які з'явилися в самвидаві. Новий арешт Мороза 1 червня 1970, а також жорстокий вирок 14 років за тією ж статтею 62, ч. 2 КК УРСР, викликали гостру негативну реакцію не лише в Україні, але й за її межами. Після 5-місячного голодування в 1979, під тиском світової громадськості, влада змушена була обміняти Мороза та ще чотирьох дисидентів на двох агентів КДБ. З 1997 постійно живе у Львові, викладає в університеті.

Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод, відома також як Українська Гельсінська Група (УГГ, або УГС), об'єднання діячів українського правозахисного руху, утворене в Україні 9 листопада 1976.

Членами-засновниками УГГ були:

Руденко Микола Данилович (керівник групи),

Бердник Олександр Павлович

Григоренко Петро Григорович

Кандиба Іван Олексійович

Лук'яненко Левко Григорович

Мешко Оксана Яківна

Матусевич Микола Іванович

Маринович Мирослав Франкович

Строката Ніна Антонівна

Тихий Олексій Іванович

М ико́ла Дани́лович Руде́нко (19 грудня 1920, селище Юр'ївка, Луганська область — 1 квітня 2004, Київ) український письменник, філософ, 

громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи.

Учасник  війни, важко поранений.

Нагороджений орденами Червоної Зірки,  Вітчизняної війни 1 ступеня, 6 бойовими медалями. Після виходу збірки віршів «З походу» (1947) прийнятий до Спілки письменників України. Працював відповідальним секретарем видавництва «Радянський письменник», редактором журналу «Дніпро», секретарем парткому СПУ.