Розділ 1. Історичний огляд та концептуальне вирішення дипломної роботи

1.1 Концептуальне рішення твору.

В концепцію композиційного вирішення об’ємно-просторової композиції «Вітер», ввійшло прагнення створити та передати власне бачення цієї теми. Адже тема не нова, але на мою думку дуже цікава, на її основі теми можна створити скульптуру з абсолютно новим поглядом на дану тематику та абсолютно нову за смисловим навантаженням, структурою та формою. Вітер одна з фундаментальних стихій всесвіту. Як і вогонь, він співвідноситься з чоловічим, легким, духовним началом у протилежність землі і воді.

Ві́тер — великомасштабний потік повітряних газів. На Землі вітер є потоком повітря, що рухається переважно в горизонтальному напрямку, на інших планетах він є потоком властивих цим планетам атмосферних газів іншого складу.[6]

Вітер описується у вигляді дихання, подиху, що володіє безліччю символічних значень. Подих же, дихання пов'язані з принципом життя, животворящим духом. Цей мотив представлений у багатьох космогонічних міфах (творець світу; дух божий, що носиться над водами; варіанти міфів про світове яйце, знесене крилатим, тобто повітряним, божеством). У давньоєгипетській міфології бог повітря Шу породжує небо і землю. В індуїстській міфології видих Брахми означає створення світу, а вдих - його знищення. У китайській міфології цей же образ животворящого дихання представлений у вигляді відкриття і закриття небесних воріт, відповідним принципам інь і янь. В індуїстській міфології мешкають в повітрі Рудри, які мечуть стріли-вітри, які одночасно служать координаторами створеного фізичного простору. Уявлення про чотири вітри, як про координати простору, характерні для античної міфології (подібні уявлення і в індіанців Північної і Південної Америки). У Древній Греції особливою популярністю (зокрема у поетів) користувалися Борей і Зефір, у римлян - Аквілон і Фавоній, які пов'язувалися з чотирма сторонами світу, порами року, з природними циклами. У давньоіндійській міфології бог вітру Ваю-життєве дихання, і сам виник з дихання Пуруші. Вміфології іудаїзму дихання Яхве означає безперервне творення світу. Сотворив людину, бог і вдихнув йому душу. У більш вузькому сенсі Дух Божий сходить на людину через подих, повідомляючи йому незвичайні властивості - від надприродної фізичної сили до ясновидіння, здатності пророцтва і т.д. У Новому заповіті воскреслий Ісус, з'явившись учням, «дихнув і каже їм: прийміть духу Святого».

У багатьох міфологіях, зокрема в кельтській, подув наділяється магічною функцією: подих друїда руйнує ворожі укріплення, звертає ворогів у камені і т.п. Відомо застосування дихання з рота до рота через бичачий або баранячий ріг в магічній практиці багатьох народів з метою вигнання злих духів.[8]

Вітер, як звихрене повітря великої потужності, сам по собі асоціюється у міфологіях з грубими хаотичними силами, сферою діяльності титанів, що відбилося в грецьких уявленнях еолової печери, як про підземние житло вітрів (аналогічна «печера вітрів» у міфології індіанців Північної Америки ). Однак як подув - подих вітру пов'язане і з протилежного характерууявленнями. Так, сильний вітер (ураган, буря) є вісником божественного одкровення, - бог відповідає Іову в бурі, в грозі і бурі отримує одкровення Іоанн Богослов. Традиція ця продовжена і в Новому Заповіті,де вітер фігурує як дух. Символіка подиху вітру як «духовної стихії» взагалі змішується з подібною ж символікою вогню і світла: так, в індуїстській традиції вітер, народжений духом, у свою чергу породжує світло («... з атмана виник простір, з простору-вітер, з вітру вогонь ... »). Вітер, крім цього є світлоносним океаном (китайська стихія ци); по вітру, як легкій духовній субстанції, прилітають крилаті божественні вісники – ангели.[9]

Вітер є більш життєдайною стихією, яка приносить людям радість, заспокоєння або просто відчуття, що час не стоїть на місці, викликає певні думки, спогади, асоціації .

Саме тому я вирішив взяти тему вітру для мистецького аналізу у своїй дипломній роботі. Легкість і сила, неповторність і рішучість, спонтанність і свобода, велич і простота – це лише крупинка ознак якими можна характеризувати вітер. Скільки художників, скульпторів, письменників і поетів намагалися передати цю невловимість. Не дивно що природа вітру цікавить мистців ще здавна і змушує їх творити.

Безумовно ця тема вже давно цікавить і мене, і це спровокувало до виконання об’ємно-просторової композиції «Вітер».