Розділ 3. Технологічна частина

3.1. Вибір матеріалу

Дипломна робота була виготовлена в умовах майстерень кафедри образотворчого мистецтва та професійної майстерності Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Інституту культури і мистецтв. Спочатку, згідно затвердженого проекту, було виготовлено модель зі скульптурної глини. Потім з неї знято гіпсову форму, в якій було відформовано гіпсовий виріб.

В роботі були використані наступні керамічні матеріали:

- скульптурна глина для виготовлення моделі;

- гіпс;

- інші допоміжні матеріали.

3.2. Технологія виготовлення скульптурної композиції

Глинисті матеріали є головним компонентом для виготовлення керамічних виробів.

Слово “глина” являє собою загальне поняття для мінеральної речовини колоїдного характеру, яка виникла в результаті розкладання польовошпатових порід і головним чином складається з водного алюмосилікату. Глинами називають уламкові гірські породи осадового походження. В поєднанні з водою вони перетворюються в пластичну масу, при висиханні зберігають форму, а після випалу набувають міцності каменю. Глини відносять до полідисперсних матеріалів. Вони не однорідні за складом і властивостями.

Найбільш характерною властивістю глин є пластичність. Це здатність зволожених глин під дією незначних зовнішніх зусиль змінювати свою форму без появи тріщин та зберігати її в статичному стані. Сухі глини крихкі, мають землистий або жирний злам. В чистому вигляді пластичні глини використовують рідко, бо при сушці та випалюванні вони дають велику усадку, яка супроводжується розтріскуванням і деформацією. Тому до глин додають опіснюючі матеріали – шамот, пісок та ін.[2]

Для виговлення моделі було використано опішнянську глину, яку використовують для ліплення поточних завдань по скульптурі. За своїм мінералогічним складом опішнянська глина належить до каолініто-монтморілонітових глин. Опішнянська глина належить до тонкодисперсних глин. Їй властива висока пластичність. Хімічний склад наведено у таб.3.2.

Таблиця 3.2.

Хімічний склад опішнянської глини

В.П.П.	SiO2	Al2O3	Fe2 O3	TiO2	CaO	MgO	SO3	K3O	Na2O
7,03	72,08	15,56	1,95	1,56	0,57	0,10	0,02	0,19	0,12

Число пластичності – 21. Завдяки чому з неї легко ліпити.

Застосування гіпсу в скульптурі веде свій початок з глибокої давнини - це один з найдавніших матеріалів. Гіпсом як скульптурним і будівельним матеріалом користувалися ще єгиптяни. Судячи за численними знахідками археологів, еллінізму і римську епохи можна вважати часом найширшого застосування гіпсу для скульптурних цілей. До нас дійшла велика кількість ескізних робіт скульпторів зі слідами відбитків пальців. Деякі з цих робіт служили перехідними моделями для скульптури, виконаної потім в інших матеріалах; багато були самостійними оригінальними творами. Пліній писав, що Лісістрата був перший, хто обліпив гіпсом обличчя людини і зробив форму, в яку налив віск, а потім зробив фігуру.

У Римі виливки скульптури з гіпсу отримали особливо широке поширення в I столітті до н. е. Гіпсом користувалися також для зняття масок з померлих. У майстернях скульпторів гіпсові маски служили наочним допоміжним матеріалом для створення портретної скульптури. Відомо також виготовлення дешевої гіпсової скульптури - бюстів вчених і філософів. - Якої прикрашалися бібліотеки. Промислове виробництво гіпсу відноситься до XII-XIII століть.

Гіпс по простоті застосування незамінний як для виготовлення форм, так і для відливання скульптури. Гіпс - це перший перехідний матеріал, в якому скульптор бачить свій твір після глини або пластиліну. З яким би м'яким матеріалом не працював скульптор, він завжди потім переводить скульптуру в гіпс, допрацьовує її і тільки після цього зазвичай переводить в будь-якої стійкий матеріал. Гіпс є унікальним матеріалом і для виготовлення форм.

Гіпсові форми служать не тільки для відливання скульптури з гіпсу, а й для повторення її в глині, для теракоти, фаянсу, порцеляни. Гіпс — мінерал класу сульфатів. Складається головним чином з двоводного сірчаного кальцію (кальцію сульфат) (CaSO4·2H2O). Містить СаО – 32,54%; SO3 – 46,51%; H2O – 20,95%. Супутні домішки: пісок, вапняки, сірчисте залізо та інші, що додають йому бурий чи червонуватий відтінок. Домішки знижують технічні властивості гіпсу.

Сингонія моноклінна. Густина 2,3. Твердість 1,5-2,0. Колір білий. Блиск скляний.

Розрізняють:

• гіпсовий шпат (напівпрозорі кристали);

• атласний шпат або уральський селеніт;

• алебастр (сніжнобілий тонкозернистий).

Гіпс має широке застосування. Розмолотий гіпс застосовують як добриво (гіпсування). При температурі 120 — 200°С перетворюється в алебастр, що використовують для штукатурних робіт, для виготовлення форм у керамічному виробництві та різних виливків. При температурі 600 — 700°С переходить в безводний ангідрит.[5]