4.8. Додатки

У додатки до курсової роботи виносять матеріал, який за умови вклю­чення його до основної частини роботи загромаджує текст або змінює впо­рядковане і логічне уявлення про роботу.

У додатки виносяться:

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• допоміжні ілюстрації (схеми, рисунки, діаграми тощо);

• окремі формули та проміжні економіко-математичні розрахунки;

• форми первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку;

• форми фінансової, податкової, статистичної та іншої звітності;

- інші матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути введені до основної частини роботи.

Всі додатки повинні бути заповнені відповідно до вимог.

Зв’язок тексту з додатками здійснюється за допомогою посилань у тексті курсової роботи на конкретний додаток. Наприклад, текст первинних документів подано у додатку А або в дужках (додаток А).

5. Організація виконання курсової роботи

5.1. Підбір і вивчення літератури

Згідно з обраною темою курсової роботи студент підбирає та вивчає літературні джерела (книги, брошури, статті), офіційні документи, відомчі мате­ріали за предметом дослідження.

Виконання курсової роботи передбачає обов’язкове вивчення студентом офіційних матеріалів Верховної Ради, Президента та Уряду України, постанов (ухвал) місцевих рад, директивних матеріалів державних адміністрацій, постанов з’їздів споживчої кооперації України, Ради і правління Укоопспілки тощо. Особливу увагу необхідно звернути на вивчення матеріалів за обраною темою в журналах “Бухгалтерський облік і аудит”, “Фінанси України”, “Економіст”, га­зетах “Бухгалтерія”, “Все про бухгалтерський облік”, “Вісті Укоопспілки”, ін­ших журнальних і газетних статтях, які опубліковані не тільки у вітчизняній, але і у закордонній періодиці.

Під час написання курсової роботи необхідно широко використовувати статистичні матеріали Державної статистичної служби України (“Статистичний щорічник України” та ін.).

Крім літературних джерел, студент повинен вивчити національні та міжнародні стандарти обліку і звітності, міжнародні стандарти аудиту, відомчі інст­рук­тивні матеріали, які стосуються теми дослідження, звіти щодо результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств, які є об’єктом дослідження.

Допомогу в підборі основної літератури надає студенту науковий керівник. Список основної літератури для виконання курсових робіт та взірець його оформлення наведено в додатку К.

Додаткову літературу студент підбирає самостійно. Для цього варто скорис­татися каталогами бібліотеки академії та інших місцевих бібліотек. Якщо автор книги чи брошури відомий, студент звертається до алфавітного каталогу, а якщо ні – до систематичного. У бібліотеці академії є також електронна база даних та тематична картотека журнальних і газетних статей. Для підбору жур­нальних статей з теми дипломної роботи доцільно проглянути за останні 2-3 роки списки статей, опублікованих впродовж року, які наводяться в ос­танніх номерах журналів.

На підібрану основну й додаткову літературу з теми курсової роботи доцільно заповнити бібліографічні картки. У них наводять бібліотечний шифр книги, її автора, повну назву, видавництво і рік видання, а за необхідності дають коротку анотацію. Для журнальних статей замість назви видавництва вка­зують номер журналу і сторінки. Такі картки заповнюються окремо на кожну книгу або статтю. Вони зручні тим, що дозволяють групувати літературу за окремими питаннями і виключають необхідність повторного звертання до ката­логів і за необхідності одержувати книгу повторно.

Підбирати необхідну літературу варто також із використанням мережі Інтернет. Для користувачів, які розпочинають роботу з Web-ресурсами, ство­рена система засобів навігації – спеціальні інформаційно-пошукові системи і ка­талоги Web-ресурсів. Серед українських інформаційно-пошукових систем най­більш відомі – InfoReS (http://el.visti.net) і МЕТА (http://meta-ukraine.com). Для пошуку інформації у російському ресурсі в основному використовують такі інформаційно-пошукові сервери як Rambler (http://www.rambler.ru), Yandex (http://www.yandex.ru), Aport (http://www.aport.ru), а у світовому – Google (http://www.google.com.ua), Alta Vista (http://www.altavista.com) та ін.

Використовуючи метод ключових слів для пошуку інформації в Інтернеті, необхідно уникати загальновживаних слів і вузькоспеціалізованих термінів. При цьому доцільно використовувати методику поетапного уточнення пошуку у режимі від елементарних запитів простого пошуку до розширеного.

Після складання бібліографії (списку або карток літератури) з теми курсової роботи, студент приступає до її вивчення. Літературу доцільно вивчати, переходячи від більш прос­того матеріалу до більш складного. Краще ознайомитись спочатку з загальною літературою за темою, а потім – із спеціальною, спочатку з основною, теоретич­ною (підручники з цього курсу), а потім з прикладною (інструкціями, мето­дичними вказівками), спочатку з книгами, а потім зі статтями. Насамперед, необ­хідно використовувати літературу останніх років.

Читати літературу варто цілеспрямовано і вдумливо, відбираючи основне з цієї інформації до теми курсової роботи. У процесі роботи складають конс­пект або робочі записи, у яких коротко викладають основні положення, наво­дять дослівно (в лапках) окремі висловлювання авторів книг, цифрові дані з посиланням на джерела. Важливо на полях конспекту вказати не тільки назву літе­ратурного джерела і його автора, але й бібліографічний шифр, а також номери сторінок джерела записів. Це полегшить, у випадку необхідності, повтор­не звертання до літературного джерела.

Записи доцільно робити на одній стороні окремих листків паперу, залишаючи чисте поле для зауважень і коментарів, думок, які виникли під час робо­ти. Перевага окремих листків перед зошитами в тому, що їх використання доз­воляє легко групувати матеріал за розділами теми, а також давати порівняльну оцінку змісту різних джерел.

Підготовчі записи доцільно періодично проглядати і коригувати, враховуючи дані джерел більш пізнього періоду. Для цього студент повинен слід­ку­ва­ти за над­ходженнями в книжкові магазини, цікавитися новими інструктивни­ми виданнями, збірниками наукових праць, постійно читати спеціальні жур­нали і газети.