- •1. Концепція виконання курсоВої роботи
- •2. Обов’язки та відповідальність студента і наукового керівника
- •4. Вимоги до структури і змісту курсової роботи
- •4.1. Титульний аркуш
- •4.2. План
- •4.4. Вступ
- •4.5. Основна частина
- •4.6. Висновки
- •4.7. Список використаних джерел
- •4.8. Додатки
- •5. Організація виконання курсової роботи
- •5.1. Підбір і вивчення літератури
- •5.2. Збір матеріалів, обробка та аналіз даних
- •5.3. Написання тексту курсової роботи
- •6. Вимоги до оформлення курсової роботи
- •6.1. Технічне оформлення тексту
- •6.2. Нумерація
- •6.3. Ілюстрації
- •6.4. Таблиці
- •6.5. Формули
- •6.6. Скорочення слів та переліки
- •6.7. Бібліографічні та інші посилання
- •6.8. Оформлення списку використаних джерел
- •6.9. Додатки
- •7. Організація підготовки до захисту та захист курсової роботи
- •Критерії оцінювання курсових робіт
- •Додатки
- •Курсова робота
- •Курсової роботи
- •Списку використаних джерел Законодавчі, нормативні акти
- •Підручники і посібники
- •Монографії
- •Статті, тези і матеріали конференцій
- •Дисертація та автореферати
- •Інші видання
- •Виконання термінів поставок за експортними контрактами ТзОв “Онікс” у 2013 році*
- •Узагальнення результатів аналізу впливу фізичного обсягу і цін на виконання експортних контрактів ТзОв “Онікс” за окремими номенклатурними позиціями у 2013 році*
6.5. Формули
Формули подають безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Формули друкують чорним кольором.
Після формули ставлять кому і з наступного рядка пишуть слово “де” та дають розшифрування умовних позначень у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу потрібно подавати з нового рядка. Позначення, які використовуються у формулах повинні бути оригінальними для кожного показника, відображеного у дипломній роботі. Якщо формула взята з літературних джерел, після розшифрування умовних позначень варто подати посилання на джерело.
Якщо формули не вміщуються в один рядок, вони переносяться після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення ((:) чи (/)).
Найважливіші формули, на які є посилання в тексті, нумерують. Інші нумерувати необов’язково.
При посиланні в тексті на формулу, вказують її порядковий номер у дужках (наприклад: “…у формулі (2)…”).
Приклад умовних позначень та побудови формул наведений у додатку М.
6.6. Скорочення слів та переліки
Всі слова у курсовій роботі пишуть повністю. Скорочення слів проводиться згідно зі стандартами ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.
У курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення:
а) після перерахування (наприклад: та інше – та ін.; і так далі – і т.д.);
б) при посиланнях (наприклад: дивись – див.; рисунок – рис.; таблиця – табл.);
в) при позначенні цифрами століть і років, одиниць виміру (наприклад: рік – р.; роки – рр.; тисяч гривень – тис. грн).
Не рекомендується скорочувати слова, “наприклад”, “формула”, “рівняння” та ін.
В тексті роботи можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку необхідно ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, – дефіс. Такі переліки подають з малої літери з абзацного відступу. Після кожного з пунктів переліку ставлять крапку з комою, а після останнього – крапку.
6.7. Бібліографічні та інші посилання
Бібліографічне посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, інші документи, що розглядаються або згадуються у тексті, необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації та пошуку.
Студент при написанні курсової роботи повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на висновках яких розглядаються питання, вивченню яких присвячене дослідження. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з’ясувати його зміст тощо.
Загальні вимоги до цитування такі:
текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у першоджерелі;
цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців допускається без перекручування авторського тексту і позначається трьома крапками в дужках квадратних;
кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами) варто бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його висновків і давати відповідне посилання на джерело;
цитувати автора потрібно лише за виданням його творів, цитати з неопублікованих джерел не допускаються;
цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім.
Посилання подають на останні видання публікацій.
Посилання в тексті курсової роботи на джерела позначають порядковим номером у списку використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками (наприклад: … у працях [8-10]…; …у п.п. 5.5 Інструкції… [5]).
Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання в курсовій роботі (наприклад: З цього приводу заслуговує на увагу думка Б. І. Валуєва про те, що для оперативного управління підприємством контроль поведінки і стану відповідних груп об’єктів повинен здійснюватися в короткі проміжки часу, чому можуть сприяти різні математичні моделі [54, с. 35]).
Посилання на ілюстрацію в курсовій роботі позначається порядковим номером ілюстрації (наприклад: на рис. 2); посилання на формули – порядковим номером формули в круглих дужках (наприклад: у формулі (3)); посилання на таблицю – порядковим номером таблиці (наприклад: у табл. 4); посилання на додаток – позначенням додатку у круглих дужках (наприклад: (додаток З)). При повторному посиланні на ілюстрації, таблиці та додатки вказують скорочено слово “дивись” (наприклад: див. табл. 4; див. рис. 2; див. додаток З).
