2. Організаційна структура банку та управління ним

Організаційна структура банку схожа з іншими підприємниць­кими структурами і регламентується Законами України «Про гос­подарські товариства», «Про банки і банківську діяльність» та ін.

Діяльність банків, як й інших господарських товариств, ґрунтується на корпоративно-нормативних актах, до яких на­лежать установчий договір і статут. У них повинні міститися дані про: вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, назва та місцезнаходження, розмір і порядок створення статутного капіталу, порядок розподілу прибутку, склад і компетенція органів управління, порядок змін установчих документів, порядок ліквідації чи реорганіза­ції товариства.

В Україні банки функціонують як акціонерні товариства (AT), товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) або кооперати­вні банки. Принциповою відмінністю між ТОВ та AT є те, що учасники ТОВ мають право вимагати виділення своєї частки в статутному капіталі у разі виходу з товариства.

В управлінні банками беруть участь вищі, виконавчі та конт­рольні органи.

Найвищим органом банку є збори акціонерів (для акціонерних товариств) або збори учасників (для товариств з обмеженою від­повідальністю та кооперативних банків). Вони здійснюють зага­льне керівництво діяльністю банку, визначають мету та стратегію його розвитку, приймають статут і зміни до нього, затверджують звітність, розподіляють прибуток, приймають усі важливі рішен­ня (наприклад, про відкриття філій, купівлю власних акцій, за­твердження певних угод на певну, як правило, значну суму).

Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку (спостережна рада банку), яка контролює діяльність правління ба­нку, а також виконує інші функції, делеговані загальними зборами.

Виконавчим органом банку є правління (для акціонерних то­вариств) або дирекція (для товариств з обмеженою відповідальні­стю), або інший орган, передбачений статутом. Правління вирі­шує всі питання, пов'язані з поточною діяльністю банку, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради банку. Очолює правління голова, який має заступників (менеджерів, що очолюють структурні підрозділи банку). Голова правління несе персональну відповідальність перед акціонерами за результати діяльності банку.

У деяких банках запроваджена посада президента. При цьому здійснюється розподіл повноважень між ним і головою правлін­ня. Як правило, президент займається стратегічними питаннями розвитку банку, а оперативну роботу виконує голова правління.

Контрольним органом банку є ревізійна комісія, яка складається з членів-акціонерів або учасників банку. Комісія перевіряє фінансо­во-господарську діяльність правління за дорученням загальних збо­рів, ради або акціонерів, що володіють у сукупності понад 10 % го­лосів, її засідання проводяться за необхідністю, але не рідше одного разу на рік. Комісія складає висновки щодо звітності банку, без яких загальні збори не мають права затверджувати цю звітність.

3. Порядок реєстрації комерційного банку

Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з часу його реєстрації Національним банком України у Державному реєстрі банків.

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, ре­зиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Мініс­трів України або уповноважених ним органів. Власники суттєвої частки щодо участі в банку повинні мати бездоганну ділову ре­путацію та задовільний фінансовий стан.

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має суттєву участь, об'єднання громадян, релігійні і благо­дійні організації та юридичні особи, щодо яких неможливо вста­новити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі юри­дичні особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків.

Клієнтами кооперативного банку можуть бути тільки його учасники.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників, які резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — юридичні особи, фізичні особи-іноземці — в іноземній вільно конвертованій валюті або гривнях. Кошти можуть перераховува­тися юридичними та фізичними особами лише з власних поточ­них рахунків у безготівковій формі або вноситися фізичними особами у готівковій формі.

Статутний капітал банку не повинен формуватися за рахунок коштів, джерела походження яких не підтверджені. Забороняєть­ся використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призна­чення, а також банківські метали.

Банкам забороняються зустрічні інвестиції у статутні капітали один одного та зустрічні інвестиції у статутні капітали їх учасників.

Порядок реєстрації комерційних банків.

Уповноважені засновниками банку особи подають до терито­ріального управління Національного банку України для держав­ної реєстрації такі документи:

1. заяву про реєстрацію банку;

1. установчий договір (крім державного та кооперативного банків);

2. статут банку;

3. рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;

. 5) бізнес-план, в якому визначаються напрями діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяль­ності банку на найближчі три роки;

6. інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть суттєву участь у банку;

7. бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) — для учасників — юридичних осіб, які матимуть суттєву участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звіт­ний період (рік) — для учасників — юридичних осіб, які ма­тимуть суттєву участь у банку;

8. відомості про кількісний склад наглядової ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

9. копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку;

10. нотаріально посвідчені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами і матимуть суттєву участь у банку;

11. копію свідоцтва про державну реєстрацію учасників, посвідчену в нотаріальному порядку;

12. копію рішення органів Антимонопольного комітету України про надання згоди на створення відповідного банку;

13. копію звіту про проведення відкритої підписки на акції — для банку, який створюється у формі ВАТ;

14. відомості про професійну придатність і ділову репутацію голови і членів правління (ради директорів) та головного бухгалтера банку.

Після цього у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку уповноважена засновниками особа подає до територіального управління Національного банку заяву про відкриття накопичувального рахунку для формування статут­ного капіталу. На підставі цих документів та заяви територіальне управління Національного банку відкриває накопичувальний ра­хунок, на якому акумулюються кошти статутного капіталу банку (кожен із засновників вносить визначену установчими докумен­тами частку статутного фонду).

Мінімальний розмір статутного капіталу на час реєстрації ба­нку мас бути повністю сплачений та не може бути менше:

» для місцевих кооперативних банків, що діють у межах однієї області, — 1 млн евро;

• для банків, що здійснюють свою діяльність на території од­ нієї області (регіональних банків), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних, — 3 млн евро;

• для банків, що здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних банків), у тому числі спеціалізованих інвестиційних, розрахункових (клірингових), ощадних та іпотечних, центрального кооперативного, — 5 млн евро.

Територіальне управління Національного банку за місцезна­ходженням банку в місячний строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок, який містить: загальну оцінку фінансового стану; платоспроможність та ділову репутацію учасників банку, що матимуть суттєву участь у бан­ку; наявність приміщення, придатного для розміщення банку та будівництва касового вузла; ділову репутацію та професійну придатність голови правління (ради директорів), його заступни­ків, членів спостережної ради банку; головного бухгалтера та його заступників; відповідність установчих документів банку вимогам чинного законодавства України.

Повний пакет документів, а також висновок територіального управління Національного банку подається до Національного ба­нку, де документи для реєстрації банку розглядаються Генераль­ним департаментом банківського нагляду та у разі потреби ін­шими департаментами і подаються Комісії Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків.

Національний банк приймає рішення про державну реєстра­цію банку або про відмову в державній реєстрації банку не піз­ніше ніж за три місяці з часу подання повного пакета документів. Рішення про державну реєстрацію банку з іноземним капіталом приймає Правління Національного банку, а про реєстрацію інших банків — Комісія Національного банку.

Протягом трьох робочих днів після прийняття Національним банком відповідного рішення банку видається свідоцтво про державну реєстрацію, про що робиться відповідний запис у Дер­жавному реєстрі банків.

Національний банк може відмовити в державній реєстрації банку в разі:

• порушення порядку створення банку;

«невідповідності установчих документів, потрібних для ре­єстрації банку, чинному законодавству України;

• подання неповного пакета документів або невідповідності поданого пакета вимогам чинного законодавства України;

«незадовільного фінансового стану принаймні одного із за­сновників, які мають суттєву участь у банку;

«відсутності бездоганної ділової репутації принаймні одного із власників суттєвої участі в банку;

• професійної непридатності чи відсутності бездоганної ділової репутації голови та/або членів правління (ради директорів), головного бухгалтера банку.

У разі відмови в реєстрації банку кошти з накопичуваль­ного рахунку повертаються учасникам банку за їх заявою протягом трьох робочих днів,

Комерційні банки, зареєстровані НБУ, можуть відкривати філії, представництва та територіальне відокремлені безбалансові відділення.

Філія банку — це банківська установа, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і здійснює банківські операції на підставі дозво­лу, наданого банком, у межах отриманих банком банківської лі­цензії та письмового дозволу. Операції філії банку мають відо­бражатися на окремому балансі. Філія може самостійно брати участь у системі міжбанківських електронних розрахунків та ма­ти окремий кореспондентський рахунок або працювати за консо­лідованим кореспондентським рахунком банку.

Представництво банку — це установа банку, яка не є юри­дичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується, не має права здійс­нювати банківські операції. Банк відкриває представництвам по­точні рахунки.

Територіальне відокремлене безбалансове відділення — це установа банку, що створюється на балансі головного бан­ку або його філій у межах однієї області і може здійснювати банківські операції тільки за дозволом, наданим головним банком.

Банки також мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація; банківська холдингова група; фінансова холдингова група.

Банківська корпорація — це юридична особа (банк), заснов­никами та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Во­на створюється з метою концентрації капіталу банків — учас­ників корпорації, збільшення їх загальної ліквідності та плато­спроможності, а також забезпечення координації і нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група — це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. При цьому материнсько­му банку холдингової групи повинно належати не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками.

Фінансова холдингова група повинна складатись переважно або виключно із установ, які надають фінансові послуги, до того ж серед них має бути щонайменше один банк, материнська ком­панія — це фінансова установа (їй повинні належати понад 50 % акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи).