2.2 Правове регулювання факультативних елементів правового механізму туристичного збору

Поява факультативних елементів правового механізму податку або збору, на думку Хомутиннік В.Ю. [64, c.93], зумовлена у потребі до застосуванні певних компенсаційних та забезпечувальних механізмів для відновлення рівноваги у суспільстві між різноспрямованими публічним та приватним інтересом, що в свою чергу зумовлена рядом таких причин як: недосконала законодавча техніка при побудові основних і додаткових елементів податку; об’єктивна неможливість досягнення всіх цілей правового регулювання тільки обов’язковими елементами конкретного податкового платежу в конкретних суспільно-економічних умовах; загальний низький рівень правосвідомості в суспільстві або значна частка тіньової економіки в державі тощо. Так на думку автора, такі компенсаційні та забезпечувальні механізми при встановленні податків та зборів можуть бути застосовані у формі факультативних елементів правового механізму податків. Із самої назви можна сказати, що вони є необов’язковими. У той же час з огляду на вказані причини вони можуть бути потрібними, що зумовлюватиме їх закріплення у податковому механізмі.

Аналогічної думки, притримується у свої роботі Липко О.Ю. [65, c.115], де зазначає, що факультативні елементи не потребують обов’язкового закріплення у статтях, щодо відповідного податку або збору, однак є обов’язковими у разі наявності певного спеціального режиму розрахунку податкового зобов’язання (податкові пільги), сплати або ж обчислення. Відсутність же пільг у механізмі податку тягне лише відсутність можливості їх надання, і жодним разом не впливає на недовершеність правової природи податку або збору

Відповідно, до пункту 7.2 статті 7 Податкового кодексу України [13] визначено, що під час встановлення податку або збору можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування. Беручи до уваги дане положення, можна побачити, що український законодавець вказав на можливість наявності факультативних елементів у правовому механізмі податку або збору та зазначив найбільш поширений їх різновид – податкові пільги.

Так відповідно у підпункті 268.2.2 пункту 268.2 статті 268 Податкового кодексу України, окрім переліку фізичних осіб, законодавцем також передбачено і пільгові категорії платників, що звільняються від сплати туристичного збору, зокрема да таких категорії віднесено фізичних осіб які:

1) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у населених пунктах, радами яких встановлено такий збір.

Так, відповідно до статті 1 розділу І Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16. квітня 1991 № 959-XII[19], зазначається, що постійне місце проживання − це місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Згідно, Статті 759, параграфа 1, Цивільного кодексу України вiд 16.01.2003  № 435-IV, зі змінами і доповненнями [20] визначено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

2) особи які прибули у відрядження.

Так, підпунктом 1.1 пункту 1 розділу I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (із змінами та доповненнями), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 [21], встановлено, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження;

3) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 листопада 2007 року № 612 [22] затверджено порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».

4) ветерани війни.

Статтею 4 розділу II Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” [23] визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна;

5) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Статтею 9 розділу II Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [24] визначено осіб − учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС − це громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановленого зразка, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

6) особи, які прибули за путівками на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та відповідну акредитацію.

Законом  України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу» вiд 07 липня 2011р.  № 3609-VI були внесено доповнення до вказаного пункту, які викладені у такій редакції : «особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію Міністерства охорони здоров’я України» [25].

Путівка − це грошовий документ, який гарантує його власнику отримання послуг у санаторно-курортних закладах, пансіонатах, які реалізували цю путівку. Форму путівки затверджено постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 16 [26].

Курсівка − це грошовий документ, який гарантує його власнику амбулаторно-курортне лікування безпосередньо на курорті, є різновидністю путівок, які дають право на проходження амбулаторно-курсового лікування і лікувальне харчування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 805 затверджено Загальне положення про санаторно-курортний заклад [27], в якому пунктом 1 визначено, що санаторно-курортний заклад − це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних і термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 листопада 2009 року № 14264 визначено, що пансіонати віднесені до інших суб’єктів господарської діяльності, які надають послуги з тимчасового розміщення (або проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг.

Отже, постійне місце проживання підтверджується паспортом громадянина України або паспортним документом, виданим уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документом, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в’їзд або виїзд з держави і визнаний Україною. А проживання на умовах договору найму − договором найму (оренди) житла.

Перебування особи у відрядженні підтверджується наказом або розпорядженням підприємства про направлення працівника у відрядження.

Особи, які належать до категорії інвалідів, дітей-інвалідів, ветеранів війни, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджують свій статус відповідним посвідченням, а особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), − документом, що засвідчує таку особу.

Наявність путівки або курсівки є підставою для надання пільги по сплаті збору.

З метою підтвердження правомірності надання пільги податковий агент повинний мати копії відповідних документів, що підтверджують належність особи до пільгової категорії (путівки або курсівки можуть бути оригіналом).

Отже, можна зазначити, що особи, які не надали відповідних документів, що засвідчують їх належність до пільгової категорії, є платниками збору.

Також потрібно зазначити, що 7 липня 2011 року Законом  України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу» № 3609-VI [28] внесеними змінами було розширено перелік пільгових категорії та додано наступні: діти віком до 18 років та дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади.

З наведеного переліку можна зрозуміти, що вітчизняний законодавець передбачив чисельну групу осіб, на яких не розповсюджується податковий обов’язок передбачений туристичним збором.

Зокрема, на нашу думку, є зайвим, включати до даного переліку осіб, які прибули у відрядження. Так, відповідно до Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордоном від 13 березня 1993 року №59 [21], у частині 2 пункту 1 даної інструкції зазначається, що Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Відповідно, до пункту 11 даної інструкції, дані документи оформлюються у вигляді Направлення працівника у відрядження, яке затверджується Наказом керівника підприємства або його заступником.

Тобто, є велика вірогідність, що внаслідок дружніх зв’язків між керівництвом відповідного підприємства та його працівниками, відповідні направлення будуть видаватися без належної на те мети.

Недаремно І. І. Кучеров вказує, що платники податків і зборів, у кінцевому підсумку, є основою національної системи оподаткування в цілому. Саме такі платники, сплачуючи податкові платежі і несуть основний фіскальний тягар, забезпечуючи фінансовий базис публічної влади [26, c. 246]. І дійсно, саме від реалізації основоположної функції податкової системи, що покладається на платників податків та зборів, залежить наповнення податковими надходженнями, дохідної частини бюджетів всіх рівнів .

В даному випадку, влучно зазначає Письмениний В.B., що Податковий кодекс України містить доволі великий перелік категорій громадян, які звільнені від сплати збору. Так пільга поширюється на дітей, інвалідів і супроводжуючих, учасників бойових дій, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, а також пенсіонерів за віком. Тут, на думку автора, виникає парадокс: зазвичай громадянам надають пільги з оплати лише найнеобхідніших (фізіологічно мінімальних) послуг. Це безкоштовний проїзд у громадському транспорті, знижки з оплати ліків і житлово-комунальних послуг, переважне право при розподілі телефону. Проте проживання в курортній місцевості, незважаючи на необхідність планового лікування, у «мінімальний життєвий набір» не входить. Крім того, виникає парадоксальна ситуація, коли регіони з туристичним потенціалом є також і рекреаційно потенціальними, а, отже, їх ресурсами користуються у першу чергу зазначені вище категорії осіб. Фактично туристично-потенційні регіони повинні дотувати тих осіб, які звільненні від сплати туристичного збору [64 c.132].

Тому в контексті досліджуваного нами елемента, потрібно зазначити, що звичайно застосування пільгових механізмів під час справляння туристичного збору полегшує податковий тягар, що покладається на платників збору, але одночасно необґрунтоване впровадження пільгових механізмів, значно зменшує фіскальну функцію, що в свою чергу призводить до зменшення грошових надходжень від сплати туристичного збору у місцевий бюджет.

Висновки до 2 розділу .

В даному розділі нами було висвітлено питання пов’язані з правовим регламентуванням основних елементів туристичного збору. Враховуючи вищевикладене, можна зробити наступні висновки до розділу 2.

1. Правовий механізм туристичного збору являє собою об’єктивне сполучення обов’язкових та факультативних елементів, що в сукупності становлять єдину систему податкового платежу, яка визначає обов’язок платника сплатити збір, а для податкових агентів здійснити його обчислення та внести до відповідного місцевого бюджету.

2. Встановлення усієї сукупності обов’язкових елементів, створює необхідні умови для впровадження туристичного збору та завершує його конструкцію, як податкового платежу. В свою чергу обов’язкові елементи поділяються на основні, ті які встановлюють фіскальний потенціал туристичного збору та додаткові, які визначають особливість справляння встановленого збору.

3. Правова природа основних елементів туристичного збору має на меті визначати фундаментальні, сутнісні характеристики зазначеного податкового платежу, які формують основне уявлення про зміст податкового механізму, що проявляється у визначені таких елементів: платник збору, об’єкт та ставка.

4. Платниками збору являються виключно фізичні особи, але на нашу думку, до зазначеного переліку також потрібно відносити і юридичних осіб, що здійснюють замовлення послуг у сфері тимчасового проживання.

5. Правова регламентація таких податкових агентів, як квартирно-посередницькі організації та юридичні і фізичні особи підприємці потребують більш детального законодавчого врегулювання, адже в даний момент, існують випадки невиконання податкових обов’язків покладених на зазначених податкових агентів. В свою чергу, ми пропонуємо створити Державний реєстр податкових агентів, що здійснюють послуги з тимчасового проживання, для ведення обліку зазначених категорії.

6. Надано визначення об’єкту оподаткування, що являє собою платні послуги які надаються фізичними або юридичними особами з метою використання місця для ночівлі за плату в готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для приїжджих, а також інших закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах, будинках та квартирах із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

7. Додаткові елементи деталізують специфіку туристичного збору та сприяють остаточному встановленню правового механізму туристичного збору. В свою чергу до них відносяться такі елементи : база оподаткування, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

11. Для подання декларації по збору, надається 40 календарних днів по закінченню звітного кварталу. А на його сплату  – 10 календарних днів з дня закінчення граничного терміну подання декларації. Тобто, для сплати туристичного збору до місцевого бюджету передбачено 50 календарних днів по закінченню звітного квартал.

13. Факультативні елементи туристичного збору встановлюються для визначення особливості податкового режиму, що проявляється у застосуванні певних компенсаційних та забезпечувальних механізмів, що відображаються у застосуванні пільг до відповідних категорії.

13.Пільгові категорії платників податків, складають доволі численну групу, що значною мірою зменшую обсяг надходжень коштів до місцевих бюджетів. В свою чергу, ми пропонуємо виключити з зазначеного переліку, осіб що прибули у відрядження.

ВИСНОВКИ

У результаті наукового дослідження, здійснено теоретичне узагальнення та зaпрoпoнoвaно нове вирішення нaукoвoгo завдання, що полягає у поглиблені знань про природу правового механізму туристичного збору в Україні, а також виокремлення його місця в податковій системі України. Розгляд чинних нoрмaтивнo-прaвoвих актів, наукових праць дозволили вирішити поставлені перед нами завдання та запропонувати шляхи вирішення наявних проблемних питань, вдосконалення чинного законодавства.

1. Перший етап становлення оподаткування послуг у сфері туризму та відпочинку розпочинається в період правління радянської влади, внаслідок прийняттям Указу Президії УРСР «Про місцеві податки та збори» від 26 січня 1981 рік [3] та Постанови Української РСР «Про курортний збір з громадян, які прибувають на відпочинок до курортних місцевостей УРСР без путівок чи курсівок» від 22 вересня 1983 року [4]. Зазначеними актами вперше запроваджується збір за послуги у сфері туризму та відпочинку. Перший етап триває до 1993 року, а саме до моменту прийняття Декрету Кабінету Міністрів України.

2. Другий етап становлення інституту оподаткування готельно-курортних послуг розпочинається внаслідок прийняття Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» від 21 січня 1993 року, в якому визначається правовий механізм справляння курортного та готельного зборів. Не дивлячись на введення курортного збору Законом України «Про систему оподаткування», зазначений збір, почав справлятися лише у зв’язку із правовою деталізацією його механізму справляння в Декреті Кабінету Міністрів.

3. З прийняттям 2 грудня 2010 року Податкового кодексу України, в податковій системі нашої держави з’являється туристичний збір, та розпочинається новий етап розвитку інституту оподаткування послуг у сфері тимчасового проживання. Особливістю туристичного збору стає його можливість впровадження на всій території України, на відмінно від курортного збору, що впроваджувався лише виключно в курортних місцевостях.

4. Справляння туристичного збору регулюється на загальнодержавному рівні, що полягає у визначенні його обов’язкових елементів Верховною Радою України у статті 268 Податкового кодексу України в Розділі XII та у рішеннях відповідних рад «Про затвердження туристичного збору» з обов’язковим визначенням елементів встановлених в вищезазначеному акті. Але в рішенні зазвичай встановлюється лише ставка збору в визначних податковим законодавством України межах, а інші положення дублюються із Податкового кодексу України. Тому можна говорити про імперативне регулювання правил встановлення збору.

5. Рішення про введення туристичного збору приймається сільськими, селищними та міськими радами на відповідній сесії рад та згідно з чинним податковим законодавством є правом, а не обов’язком органів місцевого самоврядування. На нашу думку, доречніше було б передбачити обов’язковість зазначеного податкового платежу, адже додатковий канал надходжень коштів від справляння туристичного збору до місцевого бюджету, повинен збільшити фінансові можливості відповідної ради для забезпечення благоустрою на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

5. Туристичний збір є місцевим збором кошти від якого зараховуються до бюджетів міст обласного та районного значення, а також сільських, селищних та міських бюджетів. Недоліком на нашу думку є відсутність положення, щоб зобов’язувало кошти від сплати туристичного збору використовувати на розвиток туристичної сфери. Тому пропонуємо внести зміни до пункту 268.1 статті 268 Податкового кодексу України у такій редакції: «Туристичний збір є місцевим збором кошти від якого зараховуються до місцевих бюджетів та мають цілеспрямований характер витрат».

6. Правовий механізм туристичного збору складається з обов’язкових (визначених у статті 7 Податкового кодексу України) та факультативних елементів. В свою чергу обов’язкові елементи поділяються на основні (які встановлюють фіскальний потенціал податкового платежу: платник збору, об’єкт оподаткування та ставку) та додаткові (які визначають специфіку справляння встановленого збору: база, порядок обчислення, порядок сплати, звітність тощо).

7. Факультативні елементи не є обов’язковими, але внаслідок їх застосування встановлюється особливий правовий режим оподаткування. Він полягає у наявності певних компенсаційних механізмів, для зменшення податкового тиску. В пергу чергу до зазначених елементів слід відносити пільги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти :

1. «Про бюджетні права Союзу та союзних республік»: Закон Української СРС від 30.10.1959 № 422 // Відомості ВС УРСР. – 08.11.1959 р. – № 27. – ст.11.

2. «Про бюджетні права Української РСР і місцевих Рад народних депутатів»: Закон Української СРС від 30.06.1960 р. № 90 // Відомості ВР УРСР. – 05.07.1960 р. – № 23. – ст.178.

3. «Про місцеві податки і збори»: Указ Президії ВР УРСР від 26.01.1981 р № 45 // Відомості ВР УРСР. – 1981. – № 5. – ст.8.

4. Про курортний збір з громадян, які прибувають на відпочинок у курортні місцевості Української РСР без путівок чи курсівок [Електронний ресурс] / Постанова Ради Міністрів УРСР // Ведомости ВС СРСР. – 1983. – № 397. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ru/397-83-%D0%BF

5. Конституція Української УРСР від 20 квітня 1978 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 11.07.1978 р. – № 18. – ст.268.

6. «Про місцеві податки та збори» : Декрет Кабінету Міністрів України: від 20 червня 1993 № 565//Відомості Верховної Ради України. – 11.06.1993 р. – № 6. – ст. 12.

7. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України: Верховна Рада України: Закон від 11.07.1995 р. № 297/95-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР) . – 1995. – N 30. – ст. 229

8. Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець»: Закон України: від 18.03.1999 року № 514 – ХІV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 18. - С.139. 

9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування у зв'язку із створенням спеціальної економічної зони туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець» : Закон України : від 23.03.2000 р. № 1608-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР) . – 2000. – N 26. – ст.209.

10. Про місцеві податки і збори : Указ Президента України від 25.05.1999 р. № 565. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/.../U565_99.html

11. Про проект Закону України про місцеві податки і збори : Постанова Верховної Ради України : від 17.06.1999 року № 754-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 42. - С.151

12. Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»: Закон України: від 20.03.2003 № 641-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР) . - 2003. - N 26. - ст.185.

13. Податковий Кодекс України : Верховна Рада України: Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змін. і допов.) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

14. Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 1994 року N 465: Кабінет Міністрів України: Постанова від 06.10.1994 р. № 690 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/690-94-%D0%BF

15. Бюджетний Кодекс України : Верховна Рада України : Кодекс України, Закон, : від 08.07.2010 № 2456-VI (зі змін. і допов.) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

16. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України : від 16.04.91 р. № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 16.07.1991 – № 29. – ст. 377.

17. Про систему оподаткування»: Верховна Рада УРСР: Закон від 25.06.1991 № 1251-XI // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1251-12

18. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України : Закон Верховна Рада України: від 07.06.2001 року №2515-III// [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2515-14

19. Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування Верховна Рада УРСР; Закон від 07.12.1990 р. № 533-XII// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/533-12

20. Цивільний кодекс України: вiд 16.01.2003 р.  № 435-IV ( зі змінам. і допов.) // Відомості Верховної Ради України. – 03.10.2003. –№ 40. – ст. 356.

21. Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон: Наказ Міністерства фінансів України: від 13 березня 1998 року № 59 за поточною редакцією —від 11.09.2015 // Офіційний вісник України. – 16.04.1998. – № 13. – С. 245.

22. Про затвердження Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України : від 16 листопада 2007 року № 612 // Офіційний вісник України. – 21.12.2007. – № 94. – с. 31.

23.Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України: від 22 жовтня 1993 року № 3551 // Голос України. – 12.11.1993.

24. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України : від 28 лютого 1991 року № 796-XII // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1251-12

25. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу : Закон  України : вiд 07.07.2011  № 3609-VI // Голос України – 05.08.2011 - № 144.

26. Про затвердження Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності : Постанова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності : від 25 лютого 2009 року № 16 // Офіційний вісник України. –30.04.2009. – № 30. – ст. 1023.

27. Про затвердження загального положення про санаторно-курортний заклад: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 805 // Урядовий кур’єр вiд 01.08.2001 - № 136.

28. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу : Закон  України: вiд 07.07.2011  № 3609-VI // Голос України – 05.08.2011 - № 144.

29. Про охорону культурної спадщини: Закон України: від 8 червня 2000 року №1805-III // Відомості Верховної Ради України. – 11.02.2005. – № 6. – Ст. 147.

30. Про туризм: Верховна Рада України: Закон від 15.09.1995 № 324/95-ВР // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80

31. Про курорти :Верховна Рада України: Закон від 05.10.2000 № 2026-III//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2026-14

32. Про затвердження правил користування готелями й аналогічними засобами надання готельних послуг: Державна туристична адміністрація України: Наказ, Правила від 16.03.2004 № 19 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04

33. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Верховна Рада України: Закон від 06.07.1995 № 265/95-ВР// [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/265/95-%D0%B2%D1%80

34. Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання): Постанова Кабінету Міністрів України: від 15.03.2006 № 297 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/297-2006-%D0%BF

35. Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору: Наказ Міністерства Фінансів України від 9 вересня 2015 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/KolesnykIsGod

36. Аналіз регуляторного впливу до проекту рішення Переяслав-Хмельницької міської ради «Про встановлення туристичного збору у м. Переяславі-Хмельницькому [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Переяслав-Хмельницької міської ради. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://www.phm.gov.ua/sites/default/files/%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%82.doc

37. Про затвердження переліку віднесених до курортних місцевостей: Постанова Кабінету Міністрів України: від 28 грудня 1996 року №1597 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2F

38. Експертний висновок відповідальної комісії щодо регуляторного впливу проекту регуляторного акта «Про встановлення ставки туристичного збору в м. Кривому Розі» та аналізу його регуляторного впливу [Електронний ресурс] // Офіційни Сайт Криворізької Міської Ради. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://kr.gov.ua/ua/osxfile/pg/170616453997198_s_2o.

39. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Верховна Рада України; Закон від 23.09.1997 № 539/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР) . – 1997. – N 49. – ст. 299

Література :

40. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України [Електронний ресурс] // Національної академія наук України. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://www.profiwins.com.ua/uk/comentsnk.html

41. Інформаційна стаття. Чи отримає місто дивіденди від туризму. [Електронний ресурс] / Форум Міста // Кам'янецький часопис. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://klyuch.com.ua/articles/economy/chy-otrymae-misto-dyvidendy-vid-turyzmu/.

42. Мельниченко Н. М. Правовий статус податкових агентів [Електронний ресурс] / М. Н. Мельниченко // Науковий вісник "Юриспруденція". – 2015. – Режим доступу до ресурсу: file:///D:/dok/Downloads/Nvmgu_jur_2015_14(1)__24.pdf.

44. Беликов Е. Г. Установление налогов в Российской Федерации : некоторые вопросы юридической техники / Е. Г. Беликов // Современные проблемы теории налогового права: материалы международной научной конференции, Воронеж, 4–6 сентября 2007 года / подред М. В. Карасевой. – Воронеж: Изд-во Воронежского государственного университета, 2007. – С. 121–125.

45. Киреєва Є. Г. Туристична інфраструктура. Поняття та складові [Електронний ресурс] / Є.Г.Киреєва // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2005. – Режим доступу до ресурсу: file:///D:/dok/Downloads/znpgvzdia_2005_21_13.pdf.

46. Кучерявенко М. П. Податок і збір: спільність і відмінності Податок і збір: спільність і відмінності Податок і збір: спільність і відмінності правового режиму [Електронний ресурс] / М. П. Кучерявенко // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – 2002. – Режим доступу до ресурсу: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/2683/1/Kycheravenko_58.pdf

47. Лисенков Ю. М. Основні нововведення податкового кодексу. [Електронний ресурс] / Ю. М. Лисенков // Електронне наукове фахове видання \"Ефективна економіка. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=417

48. Полякова Л. М. Система оподаткування в Україні [Електронний ресурс] / Л. М. Полякова, С. С. Попович // Національний університет “ Львівська політехніка. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/natural/Vnulp/Menegment/2007_606/64.pdf

49. Блащук Н.І. Правове регулювання місцевих податків та зборів. Сучасний стан та перспективи розвитку: дис. канд. юр. наук : 12.00.07 / Н.І.Блащук.– Ірпінь.- 2012. – 242 с.

50. Миронов Ю. Б. Чинники перспективного розвитку туристичного бізнесу в СЕЗ «Курортополіс Трускавець // Молодь і ринок. – 2003. – №4 (6). – С.94-96.

51. Мельник П. В. Податкова система та механізми її реалізації у перехідній економіці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. екон. наук. : спец. 08.04.01. «Фінанси, грошовий обіг та кредит» / П. В. Мельник. – К., 2001. – 32 с.

52. Макогон В. Методологічні аспекти формування доходів місцевих бюджетів / В. Макогон // Вісник КНТЕУ. – 2009. – № 4. – С. 92 – 99.

53. Народне Господарство Української РСР у 1989 році: Стат. щорічник / Мiнiстерство статистики УРСР; Biд. за випуск В. В. Самченко. — К. : Технiка, 1991. — 496 с.

54. Блажевич В.В. Місцеві податки і збори та їх особливості. Світовий та український досвід становлення і справляння місцевих податків / В. Блажевич // Підприємство, господарство, право. – 2003. – № 1. – С. 95 – 99.

55. Нікулін Л. В. Особливості податкової системи радянських часів / Л. В. Нікулін. // Правовий вісник ПАУН. – 1993. – С. 69

56. В. М. Кофлан Правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні : Моногр. / В. М. Кофлан; Н.-д. ін-т фін. права Національна академія державноїподатк. служби України. - Ірпінь, 2005. – С.176

57. Капустник В. В. Деякі аспекти правового механізму податку [Електронний ресурс] / В.В.Капустник // Митна справа № 6. – 204. – Режим доступу до ресурсу:  http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Ms_2014_6(2.1)__43.pdf

58.   Крохина Ю. А. Финансовое право России : Учебноепособие // Ю.А. Крохина, В.Н. Ульянова. - Саратов: СЮИ МВД РФ. — 1999 . — 269 с

58. Скоробагач В. І. Правове регулювання місцевих податків та зборів [Електронний ресурс] / В.І. Скоробагач // Класичний приватний університет Запоріжжя). – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://virtuni.education.zp.ua/info_cpu/sites/default/files/SKOROBAGACH.pdf.

59. Кучерявенко М. П. Правовий механізм податку [Електронний ресурс] / М. П. Кучерявенко // Вісник Академії правових наук. – 2004. – Режим доступу до ресурсу: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/4704/1/Kucheryavenko_112.pd

60. Готель Україна , інформаційний сайт [Електронний ресурс] / Україна // Готель України, електронний сайт. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukraine-hotel.kiev.ua/ua/rooms-and-rates/single-economy-room.

61. Туристичний збір, інформаційна консультація [Електронний ресурс] / Міністерство доходів і зборів// Урядовий кур’єр. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://sfs.gov.ua/garyacha-liniya/100126.html.

62. Войцеховський М. Туристичний збір [Електронний ресурс] / Максим Войцеховський // Дебет-Кредит "ДК-№23". – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://online.dtkt.ua/Book/23.epub/navPoint-56.

63. Письмений В. В. Місцеве оподаткування в умовах реформування податкової системи України: монографія: Видавничо-поліграфічний цент «Юридична-думка». – Тернопіль, 2011. – 196 с.

64. Хомутиннік В. Ю. Загальні засади встановлення податків та зборів : дисертація... канд. юр. наук : 12.00.07 / В.Ю.Хомутиннік– Харків, 2015. – 171 с.

65. Липко О. Ю. Правове регулювання механізму податку: зміст та складові : дисертація…канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / О. Ю. Липко. – Х., 2013. – 207 с

66. Швагер О. А. До питання визначення елементів податків і зборів [Електронний ресурс] / О. А. Швагер // ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України”. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://lib.uabs.edu.ua/library/P_Visnik/Numbers/1_6_2012/06_03_06.pdf.

67. Кучерявенко Н. П. Курс налогового права: в 6 т. Т. 3: Учение о налоге / Н. П. Кучерявенко. – Харьков : Легас ; Право, 2005. – 668 c.

68. Кучеров И. И. Теорияналогов и сборов : монография / И. И. Кучеров. – М.: ЗАО «ЮрИнфоР», 2009. – 473с.

69. Сидорук Р. А. Правовий статус податкових агентів [Електронний ресурс] // Науковий вісник "Юриспруденція" МГУ № 14. – 2015. – Режим доступу : file:///D:/dok/Downloads/Nvmgu_jur_2015_14(1)__24%20(2).pdf.

70. Кучерявенко, М. П. Податкове право України: Академічний курс [Текст] : підручник / М. П. Кучерявенко. – К. : Правова єдність, 2008. – С. 677.

ДОДАТОК A

Рис. I. Надходження загальної суми від справляння курортного збору в Україні за 2005−2010 рр., тис. грн.

Рис.II. Надходження курортного збору по областях в Україні за 2010 р. тис. Грн