Тема 15.Шляхи підвищення якості продукції

1. Які шляхи підвищення якості продукції ви знаєте?

На основі факторів, що впливають на якість продукції (внутрішніх: технічних, організаційних, економічних, соціально-психологічних і зовнішніх), неважко визначити основні шляхи підвищення якості продукції і її конкурентноздатності. Вони наступні:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• підвищення рівня кваліфікації персоналу;

• удосконалювання організації виробництва і праці, у тому числі поглиблення спеціалізації виробництва;

• упровадження вибіркового і суцільного вхідного контролю за якістю матеріалів, сировини, комплектуючих деталей і вузлів, що надходять на підприємство;

• підвищення ефективності роботи ВТК. Основний акцент повинен бути зроблений не на розбраковування виготовленої продукції, а на профілактику виробництва з метою недопущення випуску недоброякісної продукції;

• підвищення технічного рівня метрологічної служби на підприємстві;

• виховання колективу в дусі гордості за якість продукції, що випускається, і марку свого підприємства;

• матеріальне і моральне стимулювання персоналу за високоякісне виконання своїх обов'язків;

• створення служби маркетингу;

• упровадження нових, більш якісних матеріалів при виготовленні продукції;

• зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

• вивчення вимог покупців до якості продукції і кон'юнктури ринку;

• проведення діючої реклами;

• установлення продажної оптимальної ціни й ін.

Усі перераховані заходи є розрізненими, тому реалізація кожного з них може привести до поліпшення якості продукції, але не вирішує проблему якості в цілому. Для цього потрібно комплексний підхід до рішення цієї проблеми, тобто на кожнім підприємстві повинна бути розроблена і впроваджена система управління якістю продукції у відповідності зі стандартом ISО 9000.

Тема 16. Конкурентоспроможність продукції

План

1. Що таке конкурентоспроможність продукції?

2. Елементи конкурентоспроможності

3. Що таке конкурентна перевага?

Конкурентоспроможність можна визначити як спроможність деякого класу об'єктів (товар, підприємство, країна) займати визначену ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції (товару) - попиту на нього, підприємства - можливості забезпечити конкурентні переваги, країни - соціально-економічній моделі розвитку.

Конкурентоспроможність товару зазвичай визначається такими елементами:

- властивостями даного товару;

- властивостями конкуруючих товарів;

- особливостями споживачів;

- загрозою появи нових конкурентів;

- загрозою появи товарів-замінників;

- незалежністю постачапьників;

- вибірковістю покупців;

- суперництвом конкурентів між собою.

Конкурентоспроможний товар має конкурентні переваги. Конкурентні переваги поділяються на два основних види:

- найнижчі витрати;

- диференціація товарів.

Конкурентна перевага у вигляді визначення найнижчих витрат відображає здатність підприємства розробляти, випускати і продавати товар з мінімальними витратами порівняно з конкурентами. Диференціація товарів визначає здатність підприємства забезпечити покупця унікальною цінністю у вигляді товару нової якості, особливих споживчих властивостей чи післяпродажного обслуговування.

При визначенні конкурентоспроможності товару розглядають властивості аналізованого товару і конкуруючих товарів. Численні способи визначення конкурентоспроможності товару оперують саме цими групами показників - якісними і кількісними параметрами.

Від вибору бази порівняння залежить правильність результату оцінки конкурентоспроможності і прийняття рішення. Базою порівняння можуть виступати:

- потреби покупців;

- величина корисного ефекту;

- конкуруючий товар;

- гіпотетичний зразок;

- група аналогів.

У тому випадку, коли базою порівняння є потреби покупців, здійснюється аналіз номенклатури і встановлюються величини параметрів потреб покупців оцінюваної і конкуруючої продукції, якими споживач користується при виборі продукції на ринку, а також визначається значимість цих параметрів у загальному наборі.

Коли за базу порівняння приймається величина корисного ефекту продукції, а також сума коштів, які споживач готовий витратити на придбання і споживання продукції, оцінка продукції на ринку відбувається за критерієм Ті граничної корисності.

Якщо оцінювана продукція має безліч ринкових аналогів, то конкуруючий зразок моделює потреби і виступає матеріалізованою вимогою, якій повинна задовольняти оцінювана продукція.

Іноді за базу порівняння беруть гіпотетичний зразок, який представляє собою середнє значення параметрів групи виробів. Таку базу порівняння використовують в тому разі, коли інформації про конкретні ринкові аналоги недостатньо. Фактично йдеться про аналіз потреби, яка повинна розглядатися як орієнтовна і підлягаюча подальшому уточненню.

Значно частіше за базу порівняння приймається група аналогів, відібраних для узгодження класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції. З групи аналогів спочатку відбираються найбільш представницькі вироби, а потім - прогресивні вироби, які мають найкращі перспективи на ринку збуту і користуються найбільшим попитом у споживачів.

Оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння здійснюється за групами технічних і економічних параметрів. При оцінці конкурентоспроможності використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.