2.1 Оборотні кошти підприємства Тема 6. Нематеріальні ресурси та активи підприємства

План

1. Поняття нематеріальних ресурсів

2. Класифікація нематеріальних активів

3. Що таке об’єкти промислової власності нематеріальних активів?

4. Що таке винахід?

5. Що таке промисловий зразок та корисна модель?

6. Що таке товарний знак та фірмове наіменування?

7. Що таке раціоналізаторська пропозиція?

8. Що таке об’єкти інтелектуальної власності?

9. Що таке авторське право?

10. Що таке патент, ліцензія?

Короткі теоретичні відомості

Крім матеріальних ресурсів підприємства, до яких належать основні виробничі фонди та оборотні засоби, на ефективність діяльності підприємства впливають такі чинники, як наявність та ступінь використання нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні активи – вкладені грошові кошти підприємства в нематеріальні об’єкти, які визначаються об’єктом права власності конкретного підприємства , використовуються протягом відносно тривалого періоду (більше року) в його господарській діяльності і мають приносити прибуток (величину якого важко прогнозувати).

До нематеріальних ресурсів входять ресурси, які не мають матеріальної основи, але здатні давати прибутки або користь підприємству впродовж тривалого періоду.

Усі нематеріальні ресурси поділяються на:

• Об’єкти промислової власності;

• Об’єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

• Інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності.

До об’єктів промислової власності належать:

• винаходи;

• промислові зразки;

• корисні моделі;

• знаки для товарів і послуг;

• зазначення походження товару;

• фірмове найменування.

Винахід – принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства.

Промислові зразки - результат творчої діяльності людини або колективу в сфері художнього конструювання. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок або їх сполучення, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і застосовуються для демонстрації продукції на презентаціях та виставках.

Корисна модель – нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна до промислового виготовлення .

Товарний знак – оригінальна позначка, яка має правовий захист і призначена для виділення конкретного товару серед інших подібних. Якщо під товарним знаком надаються послуги, він називається знаком обслуговування.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, зазначення походження товару та фірмового найменування здійснюється на підставі їхньої державної реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг видається свідоцтво, яке засвідчує його пріоритет.

Зазначення походження товару – це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

Фірмове найменування – вказує на підприємство без посилань на продукцію, яку воно виробляє.

До об’єктів, що охороняються авторським правом належать:

• твори в галузі науки, літератури і мистецтва;

• комп’ютерне програмне забезпечення;

• бази даних.

Комп’ютерне програмне забезпечення – сукупність програм, які використовуються в роботі з ЕОМ.

База даних – сукупність інформаційних даних, матеріалів або творів, систематизованих у формі, яку читає машина.

До інші об’єктів інтелектуальної власності належать:

• раціоналізаторські пропозиції;

• ноу-хау;

• права користування майном:

• права користування брокерським місцем на біржі тощо;

• ліцензії на здійснення окремих видів діяльності, квоти на імпорт;

• гудвіл.

Раціоналізаторська пропозиція – технічне вирішення, що є новим і корисним для підприємства і передбачає, наприклад, зміну конструкції виробу, технології виробництва, техніки або складу матеріалу.

Ноу-хау – досвід підприємства в науково-технічній, виробничій, управлінській, комерційній, фінансовій та ау. сферах діяльності, які можуть бути практично використані в наукових дослідженнях і розробках, або в процесі виготовлення та реалізації продукції. Ноу-хау не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється, вона є власністю підприємства.

Гудвіл означає сформований імідж підприємства, складовими якого є досвід, ділові зв’язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доброзичливість та прихильність споживачів, домінуючої позиції на ринку товарів тощо.

Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до яких відносять патент та авторське право.

Авторське право являє собою систему правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літературних та художніх творів на використання плодів своєї праці.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами. Патентом називається виданий державним органом охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об’єкт промислової власності або інше комерційне використання нематеріальних ресурсів і за необхідності патентовласник може заборонити будь-кому їх використовувати без певного дозволу.

Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам власник, або довірена особа. Передача права на користування здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Дозвіл на використання таких ресурсів протягом певного строку за обумовлену винагороду називається ліцензією.

Передача права власності може бути застережена різними умовами відносно терміну та обсягу використання нематеріального ресурсу, комплексу інформації, що передається та інше. Відповідно до цих критеріїв розрізняють декілька основних видів ліцензій:

- звичайна – власник має право особистої експлуатації нематеріального ресурсу і можливість укладати угоди з іншими;

- виключна – надає право виключного користування об’єктом ліцензії користувачу, але при цьому власник зберігає за собою право користування нематеріальним ресурсом;

- повна – передбачає перехід усіх прав на вказаний в угоді термін до користувача, при цьому власник сам позбавляється права користування нематеріальним ресурсом протягом зазначеного у договорі терміну.

За використання об’єкта ліцензійної угоди користувач (ліцензіат) сплачуватиме певну винагороду власникові (ліцензіару).

Винагорода може сплачуватись у вигляді встановлених певних відсоткових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості виробництва, до вартості одиниці ліцензійної продукції (роялті) або як разова за весь період користування (аушальна виплата). Фактично аушальна виплата є платою за ліцензію