Філіппо Брунеллескі.
Бути може, ні в жодній іншій галузі художньої культури Італії поворот до нового розуміння не був у такій мірі пов'язаний з ім'ям одного геніального майстра, як в архітектурі, де родоначальником нового напрямку з'явився Філіпа Брунеллески (1377-1446). Брунеллески народився і майже все своє життя провів у Флоренції. Свою творчу діяльність він почав як скульптор, виступивши в 1401/1402 р. разом з іншими найбільшими художниками в конкурсі на другі бронзові двері флорентійського баптистерія. Поїздка до Риму разом з Донателло, де обидва майстри вивчали пам'ятники античного мистецтва, мала вирішальне значення для Брунеллески у виборі ним свого головного покликання.
Філіппо Брунеллескі (1377 - 1446) завершив в 1434 р. гігантським куполом Флорентійський собор, в загальному готична будівля, закладене ще в 1295 р. Арнольфо ді Камбіо (у 1334 р. Джотто зводить поруч кампаниле - дзвіницю в 32 м заввишки). Ліхтар восьмигранної бані (його діаметр 43 м - не менше римського Пантеону), пануючого і донині в панорамі міста, має пілястри античного характеру з напівциркульними арками, на які опирається перекриття ліхтаря.
Капела Пацці при церкві Санта Кроче, побудована Брунеллески між 1430 і 1443 р., прямокутна в плані, з шістьма коринфськими колонами на фасаді, з карнизом на парних пілястрах, з портиком, венчаемым сферичним куполом, песет на собі риси конструктивної ясності, античної простоти, гармонії і пропорційності, що стає характерним для всього мистецтва Відродження. Ці риси ще більш яскраво проявили себе у світській архітектурі-наприклад, у споруді Виховного будинку у Флоренції ("Оспидале дельї Інноченті"), побудованого також Брунеллески, в якому галерея першого поверху, яка переходить на другому поверсі у гладку стіну з карнизом і вікнами, стала взірцем для всієї архітектури Ренесансу.
Брунеллески скомпонував будівлю капели так, що воно поєднує в собі поперечний розвиток простору інтер'єру з центричної композицією, а зовні підкреслено фасадне рішення будівлі з його купольним завершенням. Основні просторові елементи інтер'єру розподілені по двох взаємно перпендикулярним осям, від чого виникає врівноважена система будинку з куполом на парусах в центрі і трьома нерівними по ширині гілками хреста по сторонах його. Відсутність четвертої заповнене портиком, середня частина якого виділена плоским куполом. Портик включає шість колон коринфського ордера з великим середнім прольотом, перекритим аркою, врізана в другій аттиковий поверх. Високий аттик, який був би занадто важкий для підтримуючих його струнких колон, зорово полегшений розчленовують його спареними пілястрами з легкими фільонками вставками між ними і венчающим антаблементом.
Поряд з центрическим купольними будівлями новаторські тенденції творчості Брунеллески проявилися також у розробці освяченого багатовіковими традиціями базилікального храму, який представляють дві його флорентійські церкви - Сан Лоренцо (почата в 1421 р.) і Сан Спіріто (почата в 1436 р.).
В основу плану обох церков покладена традиційна форма трехнефной базиліки у вигляді латинського хреста з трансептом, хором і куполом на средокрестия. У церкві Сан Лоренцо ця традиційна схема плану отримала суттєві зміни. Вони відображали характерні для Відродження соціальні вимоги в будівництві культових будівель. Трансепт, який в епоху середньовіччя служив зазвичай місцем перебування під час церковної служби вищих духовних осіб та представників феодальної знаті, оточується тепер приміщеннями сімейних молінь-капел, що зводяться на кошти багатих громадян. Іменні капели багатих флорентійських сімейств споруджені також уздовж бічних нефів. Таким чином, церковна будівля втрачає свою соціальну замкнутість, його функції стають більш складними і різноманітними. Відповідно до цього інтер'єр церкви виявляється більш розчленованим і складним. Нефи і трансепт поряд з їх головною функцією як місця зосередження молільників як би перетворюються на аванзали або передодня приватних капел, що цілком узгоджується з більш світським сприйняттям релігії і церковних обрядів в епоху Відродження.
Останньою культової будівництвом Брунеллески, в якій намітився синтез всіх його шукань, була ораторія (каплиця) Санта Марія дельї Анджелі у Флоренції (розпочата в 1434г.). Будинок це не було закінчено. У 1436 р. воно було доведено майже до капітелей внутрішнього ордера; уявлення про нього дають збережені креслення та малюнки. Це найраніше в епоху Відродження центрическое купольне споруда, восьмигранна всередині і шестигранний зовні. Капели, що оточують центральне октагональное простір каплиці й освічені системою радіальних і поперечних стін, мають важливе конструктивне значення контрфорсів, що сприймають розпір купола. Головні опори Октагон з двома кутовими пілястрами повинні були підтримувати досить високий восьмигранний барабан у вигляді аттика з круглим вікном на кожній грані, а над ним сферичний купол, покритий зовні шатром. Таким чином, об'ємна композиція будівлі була задумана уступчастої, двох'ярусної; з поступовим наростанням обсягу по висоті до центру. Це відповідало й структурі його внутрішнього простору, розвиток якого йде від великого октагонального ядра до більш дрібним і складним формам капел. Класична простота, ясність і завершеність композиції опинилася в явному протиріччі з культовим призначенням будівлі, в якому було відсутнє приміщення хору (місця для вівтаря). Протиріччя задуманого Брунеллески центричного плану вимогам культу призвело до того, що, за свідченням Вазарі, в цій будівлі після його закінчення передбачалося помістити школу для живописців і скульпторів.
Питання про роль Брунеллески в створенні нового типу міського палацу надзвичайно ускладнюється тим, що єдиним твором подібного роду, для якого авторство майстра засвідчено документально, залишається недобудований і сильно зіпсований палаццо ді партії гвельфів. Однак і тут Брунеллески досить яскраво проявив себе як новатор, пориваючи з середньовічною традицією набагато рішучіше, ніж більшість його сучасників і наступників. У композиції фасаду будівлі Брунеллески застосовує ордер пілястр, що охоплюють всю висоту стін другого поверху з двома ярусами вікон. Розташований на другому поверсі великий зал (перебудований Вазарі в 50-х роках 16 ст.) Також розчленований пілястрами в простінках вікон і в кутах приміщення. Ордерні форми повного антаблемента застосовані зодчим також для розчленування будівлі на два поверхи. Таким чином, пропорції будівлі, його членування і форми визначаються системою класичного ордера, що становить найбільш примітну особливість цієї будівлі, що дає найбільш ранній приклад використання ордера в композиції міського палаццо Відродження.