Бенедетто да Майяно.
Великим твором флорентійського палацового зодчества другої половини 15 ст., Створення якого пов'язують із ім'ям Бенедетто да Майяно (1442 - 1497), є палаццо Строцці у Флоренції (розпочато в 1489 р.). У його проектуванні та будівництві брали участь також Джуліано да Сангалло і Сімоне Поллайоло (Кронака) (1457-1508).
Схожий по композиції з іншими більш ранніми флорентійськими палацами, прототипом яких був палаццо Медічі, палаццо Строцці відрізняється від них підкреслено монументалізований трактуванням фасадів. Розташування його на вільній ділянці, обмеженій з трьох сторін вулицями і проїздами, а з четвертої сторони - садом, дозволило будівельникам створити виключно чітку, правильну і гармонійну композицію плану та обсягу. Зручно пов'язаний з вуличними магістралями, двір палаццо втратив значення інтимного внутрішнього дворика, призначеного в основному для мешканців будинку, ставши доступним парадним приміщенням палацу. Строго симетрична осьова угруповання в'їздів, входів, сходів, лоджій, основних приміщень та прийомних залів розрахована на Ефектне чергування в інтер'єрі різних приміщень, що свідчить про прагнення до більшої, ніж у ранніх палацах, помпезності і показного величі. Ці особливості житла великих сановників, магнатів і князів церкви стануть відмінною рисою палацової архітектури папського Риму в 16 столітті.
Зовнішній вигляд палаццо Строцці відрізняється більшою традиційністю прийомів композиції і архітектурних форм, в чому проявилося прагнення до збереження стильової єдності і художньої цілісності міста Флоренції. Звідси кілька архаїчний для кінця 15 ст. вигляд палацу з суворим пишністю кам'яних стін, складених з опуклих рустів, як би здавлених величезним тягарем, з відносно рідко розставленими віконними прорізами і важким кам'яним аттиком, що вінчають громаду стіни. Чудовий класичний за формами карниз - єдина святкове деталь, протиставлена суворої масі стін.
У іншої цікавої споруді Бенедетто да Майяно-портику церкви Санта Марія делле Граціє в Ареццо (бл. 1490 р.) - виявилися його прихильність до форм, висхідним до Брунеллески, і його неабияке декоративне майстерність. Невелика будівля, що примикає до спорудженої раніше церкви, скомпонована як прозора, відкрита з усіх боків лоджія, що служить вхідним портиком і папертю. В якості основної несучої системи майстер застосовує легку арочну колонаду з ордерним імпостом між п'ятами арок і капітеллю, вперше застосовану Брунеллески в інтер'єрі базилік Сан Лоренцо і Сан Спіріто. У ошатній і легкому вигляді будівлі чимале значення має добре знайдене поєднання будівельних матеріалів: світлого кам'яного остову з темним дерев'яним верхом, а також майстерно виконана тонка орнаментальне різьблення по каменю, дереву і поліхромний розпис. Але, на відміну від Брунеллески, в цій легкості «ширяють» аркад більше витонченості, зовнішньої вишуканості і краси, у чому знайшли своє відображення деякі тенденції флорентійської художньої культури другої половини 15 століття.