2. Методи економіко-географічних досліджень

Методи досліджень — певна послідовність підходів та прийомів, яких дотримуються для досягнення поставленої мети, вивчаючи те чи інше явище або процес, а також особливі способи їх пізнання та методики дослідження. У географії на сучасному етапі використовують загальнонаукові (індукції, дедукції, системний), міждисциплінарні (історичний, математичний, аерокосмічний) та конкретно-наукові, або спеціальні (картографічний, районування, польових досліджень) методи.

Серед методів економіко-географічних досліджень найбільш вживаними є такі: індукції, дедукції, історичний, математичний, дистанційних спостережень, картографічний, районування тощо.

Метод індукції (індукція — від лат. inductio — виведення) передбачає рух від окремих фактів до загальних висновків (від визначення економічних показників на конкретній території до закономірностей поширення суспільно-економіко географічних процесів на Землі).

Метод дедукції (дедукція — від лат. deductio — відведення) ґрунтується на висуненні гіпотез та їхній подальшій перевірці на фактах (американський вчений Клод Канський для географії транспорту сформував вісім вихідних понять, дев’ять аксіом та чотири теореми, за допомогою яких визначені тенденції у просторовій організації транспортних мереж).

Системний метод — метод підготування та обґрунтування рішень щодо розв'язання складних комплексних проблем. Базується на системному вивченні явищ як складної динамічної системи, передбачає чітке формулювання проблеми, визначення мети та шляхів її досягнення.

Історичний метод у географії полягає у вивченні всіх змін географічних об'єктів і явищ природи та суспільства в різні історичні періоди та їхніх впливів на сучасний стан. Цей метод ґрунтується на архівних, музейних, літературних джерелах інформації, які дозволяють дослідити етапи розвитку того чи іншого об'єкта (явища) та зробити економіко-географічний прогноз на майбутнє.

Математичний метод передбачає використання кількісної оцінки географічних процесів та явищ, а також упровадження в економіко-географічні дослідження математичних формул і рівнянь, які розкривають сутність взаємозв'язків та залежностей економіко-географічних явищ і процесів.

Виділяють три основні рівні математизації економічної та соціальної географії. На першому рівні математизації застосовують кількісні показники і міри, тобто параметризують економіко-географічні об’єкти і u1103 явища. Другий рівень

математизації – застосування математичних засобів обробки даних з метою встановлення залежностей і закономірностей. Третій рівень полягає у розробці математико-географічних моделей.

Метод спостереження є найпоширенішим методом вивчення й узагальнення перебігу географічних процесів, що дає підстави для висновків відносно доцільності розміщення населених пунктів, господарських об'єктів.

Картографічний метод — один з найважливіших у дослідницькому арсеналі географії. Він дає можливість нанести на тематичні карти просторове розміщення економіко-географічних об'єктів, явищ та процесів, показати взаємозалежність і взаємодію між ними.

Метод групування — один з методів оброблення та аналізу статистичних даних, за якими досліджувані явища й процеси поділяють за певними ознаками на групи та підгрупи; один з видів наукової систематизації.

Метод класифікації— один з видів систематизації, що полягає в розподілі множини явищ або предметів певної належності на класи (групи) згідно з істотними ознаками. Класифікація буває істотною та штучною.

Метод польових досліджень (експедиційний метод) полягає в збиранні географічної інформації під час експедицій, мандрівок, соціологічних опитувань тощо.

Метод районування — процес членування території на відносно цілісні частини; своєрідна територіальна систематизація. Наприклад, поділ країн на великі економічні райони дає змогу забезпечити раціональне поєднання різних галузей національного господарства в районних господарських комплексах.

Метод типології — один з видів систематизації, засіб наукової класифікації об'єктів за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких фіксують найважливіші структурні або функціональні особливості досліджуваних об'єктів.

Порівняльний метод полягає у виявленні найістотніших ознак подібності та відмінності між певними географічними даними з метою їх належного оцінювання.

Статистичний метод полягає в збиранні та одержанні певних статистичних матеріалів, використанні статистичних довідників, опрацюванні та аналізі всіх цих матеріалів відповідно до мети дослідження.