3.4. Фоностилістика план

1. Поняття фоностилістики.

2. Роль мовних звуків як засобу спілкування і як художнього засобу словесної творчості.

3. Засоби евфонії української мови та засоби усунення неевфонічного збігу фонем і фонемосполучень.

4. Фонетично-стилістичні засоби як метод увиразнення змісту художніх творів.

5. Дикція, її роль в усному мовленні.

6. Види наголосу. Роль наголошування в усному мовленні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 102 – 118.

2. Самійленко В. Дбаймо про фонетичну красу нашої мови // Твори: В2 т. – К.; Веселка, 1958. – Т.2. – С.103 – 110.

3. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. ред. І. К. Білодіда.-К., 1973. -С. 211– 243.

4. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. ред. І. К. Біло-діда.-К., 1973. -С. 55-61.

5. Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мови. - Запоріжжя, 2002.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацюйте рекомендовану літературу. Підготуйтеся до обговорення теоретичних питань.

2. Проілюструйте власне дібраними прикладами терміни:

АЛІТЕРАЦІЯ - повтор однієї або кількох приголосних фонем у суміжних або близько розташованих одне від одного у тексті словах.

АСОНАНС – повтор однієї або кількох голосних у суміжних або розташованих недалеко одне від одного словах.

ЕВФОНІЯ – приємне, з погляду фонетичних та лексико-стилістичних норм певної мови, звучання мовних елементів (звукосполучень, слів, словосполучень).

ЗВУКОВА АНАФОРА – початковий (ініціальний) повтор. У мінімальному його вияві полягає в повторенні першої фонеми слова на початку іншого І нова, що стоїть поряд із ним або недалеко від нього.

ЗВУКОВА ЕПІФОРА – це повторення кінцевих елементів співвідносних відрізків.

ЗВУКОВІДТВОРЕННЯ – явище, коли в текст включаються передані фонетичними засобами мови крики тварин та птахів, звук машин і механізмів тощо.

ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ – відображення звуків навколишньої дійсності за допомогою спеціально дібраних слів, у складі яких повторюються фонеми, що нагадують відповідні звуки.

ПОВТОР – це стилістична фігура, яка утворюється шляхом нагромадження певних мовних елементів у межах одного висловлювання. Цими повторюваними елементами можуть бути окремі звуки, корені слів, їх основи (зі зміною або без змін звукового складу), а також цілі слова й словосполучення.

РИМА – це специфічний випадок звукового повтору, при якому його елементи розташовано в закінченнях різних віршових рядків (так звана зовнішня рима) чи в ритмічно самостійних частинах одного рядка (так звана внутрішня рима).

3. Користуючись словником, наведіть приклади слів, які б підтверджували зв'язок звукового складу зі значенням окремого слова. Наприклад, у словах шум, шелест, шипіти значущим є звук [ш].

3. Прочитайте виразно вірш М.Рильського. З’ясуйте особливості добору і функціонування фонетичних засобів:

Немає  гірш,  як  буть  собі  нудним

Не  гіркість  яду  —  кислощі  цитрини,

Не  розмахи  в  оркестрі  огнянім,   А  квиління  фальшиве  мандолини.   Огонь  пройшов,  і  залишився  дим,   Про  бурю  спогад  —  жовті  складки  піни,   Туман  їдкий,  де  був  потоп  і  грім,   Де  грала  повідь  —  кумкання  жабине.   Хоч  би  злочинні  гордощі  чола,   Хоч  би  Кармен  привабливо  пройшла   І  задзвеніли  п’яні  кастаньєти!   Хоч  би  чарок,  хоч  би  пороків  ряд,   Хоч  би  у  персні  золотому  яд,   Хоч  би  удар  веселого  стилета!  

3. Перекладіть текст українською мовою, дотримуючись правил евфонічності.

...Она достала из своего ручного мешочка маленькую записную книжку в удивительном переплете: на старом, стершемся и посеревшем от времени синем бархате вился тускло-золотой филигранный узор редкой сложности, тонкости и красоты, – очевидно, любовное дело рук искусного и терпеливого художника. Книжка была прикреплена к тоненькой, как нитка, золотой цепочке, листки в середине были заменены таблетками из слоновой кости.

– Какая прекрасная вещь! Прелесть! – сказала Вера и поцеловала сестру. – Благодарю тебя. Где ты достала такое сокровище?

– В одной антикварной лавочке. Ты ведь знаешь мою слабость рыться в старинном хламе. Вот я и набрела на этот молитвенник. Посмотри, видишь, как здесь орнамент делает фигуру креста. Правда, я нашла только один переплет, остальное все пришлось придумывать – листочки, застежки, карандаш. Но Моллине совсем не хотел меня понять, как я ему ни толковала. Застежки должны были быть в таком же стиле, как и весь узор, матовые, старого золота, тонкой резьбы, а он бог знает что сделал. Зато цепочка настоящая венецианская, очень древняя.

Вера ласково погладила прекрасный переплет.

– Какая глубокая старина!.. Сколько может быть этой книжке? – спросила она.

– Я боюсь определить точно. Приблизительно конец семнадцатого века, середина восемнадцатого… (Куприн А. Гранатовый браслет).

3. Прочитайте тексти. Проаналізуйте звукове живописання (засоби вираження і стилістичні функції):

1.Сипле, стеле сад самотній

Сірий смуток - срібний сніг, —

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха смертний сміх.

Серед саду смерть сміється.

Сад осінній смуток снить, -

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено шумить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад, –

Срібно стеляться сніжинки -

Спить самотній сад (В.Кобилянський).

2.Як дивно, як незвичайно дивно. Я чую – дзвонять там десь вгорі. Обмерзлі дерева, дрібненькі гіллячки, покриті льодом. Блискучим льодом, прозорим склом. Старий дзвонар-вітер зібрав до купи тисячі ниток і хилитає. галузки. і дзвонить та й дзвонить... Тень... телень... дзень... тень – телень - дздень... І скачуть вогні по галузках - зелені, червоні, сині... Де се я чув?.. І коли чув? Тоді, як був маленьким? Коли ж я чув?.. Ах, правда, се ж було недавно...дні три-чотири... Тень – телень... дзень... Тень... телень... дзень і (М. Коцюбинський).