3.5. Стилістика словотвору план

1. Поняття стилістичного словотвору.

2. Стилістична роль префіксів.

3. Стилістична роль суфіксів.

4. Словоскладання та основоскладання, їх стилістичні функції.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дідківська Л.П. Словотвір, синонімія, стилістика. – К., 1982. – С.6 – 78.

2. Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови. – К., 1985. – С.24–44.

3. Мова і час. – К.: Наук. думка, 1977. – С.28–58.

4. Русанівський В.М., Єрмоленко С.Я. Стилістична роль префікса і суфікса // Життя слова. – К., 1978. – С. 77–94.

5. Сікорська З.С. Іменники із суфіксами суб’єктивної оцінки в сучасній українській мові // Мовознавство. – 1977. – №6. – С. 13–24.

6. Чабаненко В.А. Стилістичні можливості словотвірних варіантів // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1983. - №11.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацюйте рекомендовану літературу. Підготуйтеся до обговорення теоретичних питань.

2. Підготуйте повідомлення про стилістичні можливості значущих частин слова: префіксів, суфіксів.

3.Суфіксація – найпродуктивніший спосіб творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. За кожною з цих повнозначних частин мови закріплені свої словотворчі суфікси: іменникові, прикметникові, дієслівні, прислівникові. Користуючись словником (Сікорська З.С. Українсько-російський словотворчий словник - К , 1995.), випишіть по 10 похідних слів, утворених суфіксацією, кожної із зазначених частин мови (за варіантами), уведіть їх у контекст, поясніть стилістичну функцію суфіксів.

4. Доберіть тематично спорідненні тексти різної стильової належності, проаналізуйте в них стилістичну роль засобів словотвору.

5. Погрупуйте за приналежністю до певного функціонального стилю утворені за допомогою різних засобів словотворення наведені слова. Поясніть їх значення й визначте стилістичний колорит, який вони можуть створювати в тексті.

світоч,солоденький, стереозйомка, стереотиповий, стереометр, стернисько, Стефанівна, стильний, страховий, страховиддя, субстантивувати;

нагороджений, нагортання, надалі, надвеликий, надихати, надрубка, надушитися, надрукований, напівлюдина, напівколоніальний, напів­заплющити, нарепетуватися, нап'ясти, напрямки, наректи;

шабелька, шавкання, шарнірноарковий, швиденький, швидкісний, швидкомовка, швидкостезменшувач.

6. Напишіть лист до друга (подруги), використовуючи слова із суфіксами суб'єктивної оцінки.

3.6. Стилістичні засоби морфології план

1. Стилістичні можливості морфологічної системи сучасної української літературної мови.

2. Стилістичні функції окремих частин мови: морфологічне вираження та частотність їх використання у різних функціональних стилях.

3. Стилістичні можливості граматичних категорій: категорії роду, числа, дієслівні категорії.

4. Словозмінні паралелі (іменникові, прикметникові, дієслівні), їх стилістичні можливості.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацюйте рекомендовану літературу. Підготуйтеся до обговорення теоретичних питань.

2. Проілюструйте власне дібраними прикладами терміни:

АВТОРСЬКЕ МИ – у діловому, науковому, частково публіцистичному стилях форма однини особового займенника (я) замінюється на форму множини (ми), за якою автор начебто приховує свою особу і залучає читача до участі у власних міркуваннях, якоюсь мірою узагальнюючи наукові досягнення.

АСИНДЕТОН – це стилістична фігура, побудована на спеціальному пропуску сполучників між членами речення і між реченнями.

ЗВИЧАЄВА ФОРМА МНОЖИНИ – це форма, вживана в народній розмовній мові, яка виражає шанобливе ставлення до особи, відсутньої у момент розмови. Пошанна множина виражається займенниками 3-ої особи, а також іншими узгодженими предикативними формами.

МАЙБУТНІЙ ЧАС ВИЗНАЧЕНЬ – типовий для тих речень, де результат акту думання розкривається мовцеві у процесі формування речення, хоча об'єктивно він існував і до того.

ПОЛІСИНДЕТОН – повторення службових слів з певною стилістичною настановою.

ПОШАННА МНОЖИНА – це форма своєрідного величання старших, що традиційно склалась в усному мовленні народу. Використовується здебільшого в усному мовленні та в стилізованих літературних зразках. У ній знаходить своє вираження особлива шана до батька, матері, баби, діда, до старшої людини взагалі тощо. Замість 2-ої особи однини вживається 2-а особа множини.

ТЕПЕРІШНІЙ ІСТОРИЧНИЙ ЧАС – може називати лише окремі дії серед інших, виражених формами минулого і майбутнього часу. Він надає розповіді жвавості, виразності. Події ніби відбуваються на очах у читача чи слухача.

3.З'ясуйте значеннєву співвідносність і стилістичні особливості наведених назв осіб жіночого і чоловічого роду.

• секретар - секретарка, секретарша

• співець, співак - співачка

• моделіст - моделістка

• сторож - сторожиха

• поляк - полька, полячка

• майстер, майстерник - майстриня, майстриха, майстерниця, майстерка, майстрова

• професор - професорка, професорша

• прем’єр - прем’єрша, прем’єрка

• фельдшер -фельдшериця, фельдшерка

4.Знайдіть у художньому або науковому творі кілька прикладів переносного вживання особових займенників. З'ясуйте стилістичні функції займенників при метафоризації.

5.Знайдіть у творах художньої літератури випадки вживання одних часових і способових форм дієслів у значенні інших, поясніть їх стилістичну роль.

6. Доберіть тексти художнього, наукового та офіційно-ділового стилів на 150-200 слів, підрахуйте в кожному з них кількість іменників, при­кметників, дієслів. Зробіть висновки щодо частоти використання цих частин мови в різних функціональних стилях української мови.