6. Результативність виховного процесу

Ми вже зазначали, що результат виховного процесу водночас і матеріальний, і духовний, він може бути як позитивним (у разі досягнення відповідної мети, позитивних зрушень), так і негативним (у протилежному випадку). А що саме розуміють, говорячи про результативність виховної діяльності?

Ми дотримуємось того, що під результатом виховного процесу необхідно розуміти:

• зміни, які відбулися з учасниками педагогічного процесу (наприклад, лінивий – працьовитий, безвідповідальний – надійний тощо) й у взаєминах між ними (конфліктний – здатний до компромісу);

• рівень вихованості людини.

Вихованість, як зазначають М. Рожков і Л. Байбородова, це ступінь відповідності розвитку людини вимогам суспільства, тобто якщо людина відповідає очікуванням громади, то про неї кажуть, що вона вихована, якщо ні — навпаки. До того ж вихованість — це ціла система відношень людини до оточуючого середовища. Таких відношень можна нарахувати більш ніж 100 (наприклад, відношення до людей, дорученої справи, природи, себе, держави, спорту, здоров’я тощо).

М. Фіцула наводить такі показники рівня вихованості: зовнішній вигляд, культура поведінки в школі та за її межами, громадська активність, самостійність, сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості, ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їхньої ролі у своєму розвитку, прилучення до національної та світової культури, мистецтва, літератури, фізичне здоров’я, захоплення фізичною культурою та спортом, працелюбність, орієнтованість на майбутню професію. Згідно із цими показниками дослідник виділяє чотири рівні вихованості: дуже низький, низький, середній, високий.

Так, дуже низький рівень вихованості характеризує негативний досвід поведінки, яка важко піддається педагогічному впливу, неприйняття будь-яких норм і правил поведінки, часті емоційні зриви, коливання настрою від бадьорого до пригніченого за лічені хвилини, відсутність навичок саморегуляції та самоорганізації (людина не може регулювати свій настрій, емоції, стримувати себе, не здатна спланувати певні дії, спрямувати себе на їх досягнення).

Низький рівень вихованості характеризує слабке виявлення позитивного, ще нестійкого досвіду поведінки, наявні емоційні зриви, поведінка регулюється переважно вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами, саморегуляція й самоорганізація інтуїтивні.

Середньому рівню вихованості властива стійка позитивна поведінка, володіння навичками саморегуляції й самоорганізації, хоч активна позиція щодо діяльності та вчинків інших осіб ще не виявляється або виявляється слабко, іншими словами, людина залишається байдужою до того, що і хто її оточує, не прагне змінити навколишнє середовище на краще.

Для високого рівня вихованості визначальним є стійкий і позитивний досвід поведінки, саморегуляція разом із прагненням до організації та регуляції діяльності поведінки інших людей, виявленням активної позиції.

До системи педагогічних наук входять такі галузеві науки: загальна педагогіка, родинна педагогіка, порівняльна педагогіка, вікова педагогіка (переддошкільна, дошкільна, шкільна, соціальна, андрагогіка); функціональна педагогіка (професійна, військова, пенітенціарна); спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка — про розвиток і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка — про розвиток і виховання дітей з вадами зору; олігофренопедагогіка — про розвиток і виховання дітей з проблемами в розумовому розвитку; логопедія — про розвиток і навчання дітей з вадами мовлення). Певне місце у системі педагогічних наук займають також інші галузі педагогічних знань. Зокрема, педагогічна деонтологія — народне вчення про виховні обов'язки батьків, про відносини вихователя з вихованцями; духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду виховання особистості в системі релігійних вірувань.