- •Лекції з навчальної дисципліни «управління виховною діяльністю»
- •Модуль 1. Теоретичні основи виховання
- •Тема 1.1. Виховання підростаючого покоління, його особливості в сучасних умовах
- •Виховання як педагогічний процес.
- •2. Актуальні проблеми виховання на сучасному етапі розвитку українського суспільства
- •3. Специфіка виховання
- •5. Підходи до організації виховної діяльності
- •6. Результативність виховного процесу
- •1. Закономірності виховання
- •Тема 1.2. Закономірності та принципи виховання. Зміст виховання
- •3. Зміст виховання
- •4. Кодекс цінностей
- •Тема 1.3. Методи, прийоми, засоби й форми виховання
- •Методи виховання
- •Модуль 2. Сучасні виховні системи
- •Тема 2.1. Виховні системи: сутність, структура, характеристика основних компонентів План
- •Критерії розвитку виховної системи школи
- •Тема 2.2. Українська національна система виховання План
- •2.Шляхи та засоби реалізації національної системи виховання:
- •Українська національна система виховання
- •Тема 2.3. Виховні системи нз минулого й сучасності
- •1.Виховна система в. О. Сухомлинського.
- •В.О. Сухомлинський
- •2. Український колеж ім. В. О. Сухомлинського.
- •3. Виховна система школи о. А. Захаренка.
- •4. Великосорочинська школа-інтернат.
- •Тема 3.1. Організація виховного процесу в нз
- •Тема 3.2. Плани виховної діяльності
- •Орієнтовний календарний план роботи мо класних керівників
- •Тема 3.3. Система управління виховним процесом
- •Особистість учня
- •Голова ради школи
- •Тема 3.5. Діагностика виховного процесу
- •Орієнтовний план вивчення учнівського колективу (2 варіант)
- •Аналіз роботи класу протягом 200.../200... Навчального року
- •Методика обробки результатів
- •Тема 3.6. Аналіз виховної діяльності в нз
- •Орієнтовна програма спостереження і аналізу виховного заходу
- •Де åNсер – сума середніх оцінок всіх показників,
- •Діагностична картка класного керівника
3. Зміст виховання
Під змістом виховання розуміють систему знань, переконань, навичок, якостей і рис особистості, стійких звичок поведінки, якими мають оволодіти учні відповідно до поставленої мети й завдань.
Згідно з «Основними орієнтирами виховання» сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства й держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає поєднання інтересів особистості — вільного саморозвитку та збереження своєї індивідуальності; суспільства — саморозвиток особистості має здійснюватися на моральній основі; держави, нації — діти мають зростати національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі.
Ціннісне ставлення особистості до суспільства й держави виявляють у таких якостях, як патріотизм, національна самосвідомість, правосвідомість, політична культура та культура міжетнічних стосунків. У дошкільному та молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого угрупування, як учня, жителя міста чи села; виховувати в неї любов до рідної домівки, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій. У підлітковому віці виховують духовно осмислений, рефлексивний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод. У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але й прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної та незалежної, демократичної, правової й соціальної держави; працювати на її благо, захищати її; поважати Конституцію України і виконувати норму законів; бережно ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною й державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.
Ціннісне ставлення до людей виявляють у моральній активності особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, ввічливості, добросовісності, делікатності, тактовності; умінні працювати з іншими; здатності прощати та просити пробачення, протистояти проявам несправедливості й жорстокості. Показником моральної вихованості виступає єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.
У старшому дошкільному та молодшому шкільному віці дитина оволодіває елементарним умінням і навичками підтримки, збереження міжособистісної злагоди, попередження і мирного розв’язування конфліктів; здатністю брати до уваги думку товаришів і опонентів; орієнтацію на дорослого як носія суспільних еталонів і морального арбітра.
У підлітковому віці зростає цінність дружби з однолітками, відбувається емансипація від безпосереднього впливу дорослих, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються соціальні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне ставлення як регулятор поведінки.
У юнацькому віці збільшується кількість виконуваних старшокласником соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формують мотиви самовизначення, удосконалюють уміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності; формують ціннісні орієнтації на суспільну активність.
Ціннісне ставлення до себе виступає важливою умовою сформованості в дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції і передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних і соціальних сил.
Ціннісне ставлення до свого фізичного «Я» характеризує вміння особистості позитивно оцінювати свою зовнішність, будову тіла, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, швидке відновлення сил після фізичного навантаження, статеву належність, гігієнічні навички, стан власного здоров’я, турботу про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя, активний відпочинок, вольові риси особистості.
Основними завданнями фізичного виховання дошкільників і молодших учнів є формування в них уявлень про здоров’я, здоровий спосіб життя, руховий режим, корисні звички, особисту гігієну, правильну поставу, загартовування, регулярні заняття фізичними вправами, фізичні навантаження, розвиток фізичних якостей.
Основними завданнями фізичного виховання учнів середнього шкільного віку є формування свідомого ставлення до власного здоров’я та здорового способу життя, розвиток зібраності, задоволення особистою фізичною підготовленістю, уміння цікаво проводити вільний час; формування високої рухової активності, позитивних звичок.
Основними завданнями фізичного виховання учнів старшого шкільного віку є формування вмінь і навичок зміцнення власного здоров’я, уміння вести здоровий спосіб життя, розвивати свої фізичні якості, попереджувати шкідливі звички, дотримуватись оптимального рухового режиму, повноцінно відпочивати, самостійно займатися фізичними вправами.
Ціннісне ставлення до свого психічного «Я» передбачає виховання в дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу — думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. У дошкільному та молодшому шкільному віці в учнів виховують уміння спостерігати за собою, аналізувати перебіг своїх думок, зіставляти з ними свої вчинки; у старшому шкільному віці актуалізують виховання самоповаги, звички адекватно оцінювати власні стани, настрої, мрії, плани, стратегії, уміння регулювати їх.
Актуальними завданнями соціального розвитку в дошкільному віці є гармонізація процесів адаптації та первинної соціалізації, формування комунікативних навичок, виховання елементарних форм відповідальної поведінки особистості. У молодшому шкільному віці розвивають рефлексію, формують уміння оцінювати себе як предмет змін. У підлітковому віці інтенсивно розвивається прагнення до самоствердження, з’являється хворобливе переживання неуспіху, зростає роль самооцінки в регуляції поведінки. У юнацькому віці актуалізована потреба в самовизначенні (у тому числі й професійному), оцінюванні своїх здібностей і можливостей; виникає свідоме ставлення до визначення сенсу життя та свого місця в ньому.
Ціннісне ставлення до природи формують у процесі екологічного виховання і виявляють у таких ознаках: усвідомлення цінності природи в житті людини, самоцінності природи; почуття особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатність особистості гармонійно співіснувати з природою, поводитися компетентно, екологічно безпечно; критична оцінка споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, загострення екологічної кризи; уміння протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активна участь у практичних природоохоронних заходах; здійснення природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильне екологічне просвітництво. Для дошкільного віку характерне практичне ставлення до природи, обумовлене бажанням привласнити об’єкти природи, які, водночас, сприймають як суб’єкти, наділені власним внутрішнім світом. Учням початкової школи властиве непрагматичне ставлення до природи. Природні об’єкти діти сприймають як «значимі інші» та прагнуть до спілкування з ними. Ставлення до природи учнів основної школи характеризує суперечливість. У молодшому й середньому підлітковому віці природу розглядають як об’єкт охорони, а не користі; ступінь психологічної близькості з об’єктами природи вищий, ніж з усіма «значимими іншими». У старшому підлітковому віці з’являється установка користі, однак прагматичні установки нерідко поєднуються з природоохоронними мотивами. Старшокласникам властиве сприйняття природи як об’єкта; ставлення до неї обумовлене більше естетичними мотивами, аніж настановами користі. У цьому віці остаточно складається структура ставлення до природи, властива дорослим. Під впливом виховання в старшокласників природа займає вищі позиції в ієрархії цінностей, ніж у дорослих.
Ціннісне ставлення до праці передбачає усвідомлення дітьми й учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства, шляхів їх розв’язання, готовність до творчої діяльності, конкурентоспроможності й самореалізації в умовах ринкових відносин, сформованість працелюбності й мобільності як базових якостей особистості.
Завданнями трудового виховання дошкільника є формування елементарних форм цілепокладання, уміння планувати свої дії, долати труднощі на шляху до мети, діяти самостійно й цілеспрямовано, радіти результатам індивідуальної та спільної з іншими діяльності, виявляти працелюбність як базову цінність особистості. До основних виховних завдань початкової школи відносять: формування в учнів уявлення про важливість праці для суспільства і для них самих, ознайомлення з різними видами праці, світом професій та якостями особистості, необхідними сучасному працівнику; культивування ставлення до навчання як до серйозної праці, що вимагає значних зусиль; оволодіння основами самообслуговування, ручної та художньої праці, навичками роботи на пришкільній ділянці, з благоустрою території класної кімнати, школи, вулиці, тощо. Трудове виховання учнів основної школи спрямовано на розвиток свідомого ставлення до праці, знайомство з працею людини в різних галузях економіки; формування вміння працювати в колективі, становлення професійних інтересів, формування реального образу «Я». У підлітковому віці формують свідоме ставлення до власних інтересів, здібностей, суспільних цінностей, пов’язаних із вибором професії та свого місця в суспільстві; виховують ставлення до майбутньої професійної діяльності як засобу апробації власних сил, розкриття своїх можливостей, самореалізації, формування адекватного образу «Я»; систематизують знання щодо сучасних професій і потреб суспільства. Головними завданнями навчально-виховної роботи зі старшокласниками є формування в них здатності до усвідомленого вибору майбутньої професії, розвиток загальнотрудових і професійно важливих якостей особистості.
Ціннісне ставлення до мистецтва формують у процесі естетичного виховання й виявляють у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов’язаних із мистецтвом. Особистість, якій властиве таке ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути і виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.
Використовуючи мистецтво як основний чинник естетичного виховання, педагог ураховує вікові особливості дітей: інтерес дошкільників до різних видів мистецтва, уміння передавати свої життєві враження художніми образами, диференціювати твори за їх характером; відкритість учнів початкової школи до сприймання художніх творів, їхню емоційну мобільність і готовність із насолодою виконувати творчі завдання; концентрацію підлітків на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного становлення, що проходить шлях від почуттєвого сприймання до осмислених естетичних дій; усвідомлення старшокласниками того факту, що мистецтво безпосередньо пов’язано з життям народу, його культурою.
