Методи виховання

Методи формування свідомості:

- розповідь

- лекція

- бесіда

- диспут

- інструктаж

- навіювання

- приклад

- дискусія

Методи формування досвіду поведінки:

- вправи

- доручення

- громадська думка

- виховна ситуація

- педагогічна вимога

- привчання

Методи стимулювання і корекції поведінки:

- змагання

- покарання

- заохочення

- створення ситуацій успіху

Методи само-виховання:

• самопізнання;

• самоставлення;

• саморегуляція;

Методи контролю й аналізу рівня вихованості:

• спостереження;

• опитування;

• анкетування;

• інтерв’ю;

• бесіда

Рис. 4. Класифікація методів виховання

Одразу зазначимо, що не існує методів універсальних, поганих і добрих, корисних і некорисних. Урізноманітнення методів і способів виховної діяльності, які використовує педагог, сприятиме підвищенню ефективності й результативності виховного процесу.

Методи першої групи передбачають вплив на свідомість, почуття й волю з метою формування поглядів і переконань. Більшість із них використовують слово для впливу на вихованців: розповідь, лекція, бесіда, пояснення, навіювання, диспут, інструктаж. Але такий метод, як приклад вихователя, ґрунтується на діях, проте це не є дії вихованця: певним чином активність виявляє вихователь, дитина спостерігає за ним, робить якісь висновки, але це не означає, що вона діятиме саме так.

Методи другої групи передбачають організацію діяльності та спілкування вихованців, формування в них досвіду суспільної поведінки: вправи, доручення, громадська думка, педагогічна вимога, виховна ситуація, привчання.

Методи третьої групи покликані регулювати, корегувати та стимулювати діяльність і поведінку вихованців: змагання, покарання, заохочення, створення ситуацій успіху.

Методи четвертої групи спрямовані на систематичну й цілеспрямовану діяльність особистості з удосконалення її позитивних якостей і подолання негативних: самопізнання, самоставлення, саморегуляція.

Методи п’ятої групи допомагають вихователеві контролювати виховний процес, своєчасно корегувати його в разі необхідності й оцінювати його результативність, тобто ступінь досягнення поставленої мети: спостереження, анкетування, опитування, бесіда, інтерв’ю.

3. Загальні причини, які визначають вибір методів виховання

Педагог, обираючи той чи інший метод виховання, має враховувати:

• мету, зміст і принципи виховання (метод має забезпечити досягнення поставленої мети);

• конкретне педагогічне завдання (методи мають бути пов’язані з конкретним завданням);

• вікові й індивідуальні особливості учнів (вік, індивідуальність школярів прямо впливають на вибір методу — лекції частіше проводять у старших класах, методи самовиховання використовують, якщо дитина дійсно усвідомлює необхідність самозмін);

• рівень сформованості колективу (вищий рівень розвитку групи, класу, який отримав назву колективу, дозволяє педагогові використовувати будь-які методи виховання);

• умови виховання (матеріально-технічні, психолого-педагогічні, психофізіологічні, валеологічні);

• рівень своєї педагогічної майстерності (вихователь має обирати лише ті методи, якими він володіє);

• час, який відведено на виховання — значний або його обмаль (якщо часу обмаль, застосовують, як уважає І. Підласий, «сильно дієві» методи — покарання, примушення; якщо часу не бракує — «методи, які щадять»,— прохання, привчання тощо);

• очікувані наслідки (вихователь має спрогнозувати, який результат можна отримати в разі застосування того чи іншого методу).

4. Засоби виховання

Засоби виховання — вид діяльності, явище чи предмети матеріальної й духовної культури, за допомогою яких відбувається виховний процес: рідна мова, предмети (напр., технічні засоби, грамоти й дипломи переможцям змагань, призи, музичний супровід тощо), твори мистецтва (музики, архітектури, літератури й ін.), праця, засоби масової інформації, слово вихователя, різноманітні види діяльності (навчальна, ігрова, художня тощо). Російська дослідниця Л. Маленкова до засобів виховання відносить «п’ять точок опору»: Природа, Культура, Справа, яку виконує людина, Оточуючі люди, Я сам як найвища цінність. Вона стверджує, що у вихованців треба культивувати почуття особистої гідності, бо воно є мірою розвитку людини, її самопочуття, самооцінки. Людина мусить вірити в себе, тоді вона включається в загальну справу, реагує на зауваження.

Відомий психолог Л. Хей надає такі поради щодо виховання впевненості В собі (Хей Л. Как исцелить свою жизнь. — Новосибирск, 1996):

1. навчіться мислити позитивно, думати про позитивне, очікувати позитивне й вірити в нього;

2. звільніться від негативних думок про себе;

3. полюбіть себе, самосприймайте та самосхвалюйте себе, бо це шлях до позитивних перетворень у житті;

4. менше критикуйте себе;

5. не заперечуйте власної досконалості;

6. шукайте в собі позитивні якості;

7. менше звертайте уваги на те, що вам будуть казати інші. Кожна людина унікальна, неповторна. Ми прийшли на цю планету для того, щоб виразити себе, а не для того, щоб стати схожими на будь-кого.