III рівень перинатальної допомоги

До закладів охорони здоров'я III рівня перинатальної допомоги належать обласний (республіканський Автономної Республіки Крим) перинатальний центр або міський перинатальний центр (міст Києва та Севастополя) як юридична особа, так і відокремлений структурний підрозділ закладу охорони здоров'я III рівня надання медичної допомоги, клініками науково-дослідних установ.

В областях обов'язково створюється не менше одного обласного (республіканського, міського) перинатального центру.

Потужність перинатального центру III рівня визначається потребою у

високоспеціалізованій перинатальній допомозі, в розрахунку один на 7000 - 10000 пологів.

Заклади охорони здоров'я III рівня забезпечують:

- надання медичної допомоги жінкам, вагітним, роділлям, породіллям високого ступеня акушерського та перинатального ризиків (за сукупністю факторів) та новонародженим з масою тіла 1500 г і терміном гестації 34 тижнів, у тому числі новонародженим із критично низькою вагою при народженні незалежно від наявної патології;

- надання організаційно-методичної допомоги із застосуванням телемедичних технологій, у тому числі з виїздом у заклади охорони здоров'я I та II рівнів перинатальної допомоги;

- взаємодію з іншими закладами охорони здоров'я;

У закладах охорони здоров'я III рівня перинатальної допомоги повинні бути відділення інтенсивної терапії для жінок та відділення інтенсивної терапії для новонароджених. Кількість ліжок у таких відділеннях визначається кількістю пологів, але не менше дванадцяти ліжок.

Організація педіатричної допомоги:

Охорона здоров’я матері та дитини – це комплекс державних і громадських заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я жінок і дітей та покращення демографічної ситуації, на забезпечення здорового всебічного розвитку молоді та дітей.

Заходи з охорони здоров'я дитячого населення включають:

• антенатальну охорону плода (антенатальний, або допологовий, патронаж);

• патронаж новонароджених;

• патронаж дітей першого року життя;

• диспансеризацію дітей дошкільного і шкільного віку

У системі медичних заходів, спрямованих на охорону здоров’я дітей, провідне місце займає амбулаторно-поліклінічна допомога. Її основні принципи – дільничний принцип обслуговування та диспансерний метод роботи, які включають:

• безкоштовне, систематичне, кваліфіковане, доступне спостереження за здоровими дітьми;

• первинна та вторинна профілактика захворювань;

• раннє виявлення та своєчасне лікування хворих дітей;

• реабілітація хворих;

• просвітницька робота з питань виховання здорової дитини, забезпечення її нормального фізичного та психічного розвитку.

Медична допомога дітям надається закладами охорони здоров’я та лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи — підприємці.

Організація медичної допомоги дітям в умовах реформування та системного переходу первинної допомоги на засади сімейної медицини здійснюватиметься наступним чином.

• На первинному рівні - формування та налагодження ефективного функціонування системи надання дітям доступної і високоякісної первинної допомоги з переважним впровадженням засад сімейної медицини. На перехідному етапі (до 2020 року) пропонується надання медичної допомоги лікарями загальної практики-сімейної медицини, лікарями педіатрами дільничними, лікарями терапевтами.

В той же час на цьому етапі буде визначено роль педіатра, як спеціаліста-консультанта на первинному та вторинному рівнях надання медичної допомоги. На первинному рівні відбуватиметься спостереження сімейним лікарем за здоров’ям дитини, здоров’ям вагітної протягом усього періоду вагітності та консультування з питань збереження репродуктивного здоров'я та планування сім'ї, надання долікарської та лікарської невідкладної допомоги, та у разі необхідності направлення або залучення окремих консультантів. Амбулаторна допомога дітям надаватиметься на рівні фельдшерсько-акушерського пункту, фельдшерського пункту, сільської лікарської амбулаторії, центру первинної медико-санітарної допомоги. Вона включає експрес-діагностику, визначення маршрутів пацієнтів для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та санаторно-курортного лікування, лікування основних найпоширеніших захворювань, травм і отруєнь, профілактичні заходи.

Обсяг первинної медико-санітарної допомоги визначається клінічними протоколами діагностики і лікування, затвердженими МОЗ України. За відсутності клінічного протоколу обсяг діагностичних і лікувальних послуг визначається за медичними показаннями відповідно до загальноприйнятих підходів.

• На вторинному рівні - передбачається не тільки збереження але й створення закладів охорони здоров'я для дітей (дитячі лікарні інтенсивного лікування, педіатричні відділення в лікарнях відновного лікування, а також педіатричні відділення у лікарня планового лікування) , де буде сконцентровано надання спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги дітям із розвитком стаціонарозамінних технологій, стаціонарів короткотривалого перебування.

Планується, що на вторинному рівні відбуватиметься надання спеціалізованої медичної допомоги дітям із хронічними захворюваннями. Крім того, передбачається створення міжрайонних перинатальних центрів.

• На третинному рівні - передбачається збереження обласних дитячих багатопрофільних лікарень, де буде надаватись високоспеціалізована медична допомога.

Педіатр, так само як терапевт, мають у повній мірі набути статусу спеціалістів та надавати консультативну допомогу первинній ланці на рівні вторинної медичної допомоги. Законом також передбачено можливість прямого доступу до лікаря-педіатра (без направлення сімейного лікаря).

ЦПМСД забезпечує:

1. Організацію і проведення комплексу профілактичних заходів щодо охорони здоров'я прикріпленого дитячого населення віком 0-18 років.(17р.11міс.29дн.)

• динамічний медичний нагляд за здоровими дітьми;

• проведення профілактичних оглядів та диспансеризації дітей;

• проведення профілактичних щеплень;

- проведення просвітницької роботи серед батьків, вчителів, вихователів, дітей щодо здорового способу життя, профілактики захворювань, шкідливих звичок та травматизму.

2. Раннє виявлення захворювань, кваліфіковане й у повному обсязі обстеження та лікування хворих дітей.

3. Надання в повному обсязі невідкладної медичної допомоги дітям при гострих захворюваннях, травмах, отруєннях і інших нещасних випадках.

4. Надання лікарської та долікарської допомоги удома хворим дітям, що за станом здоров'я і характером захворювання не можуть відвідати ЦПМСД, організація стаціонарів вдома.

5. Своєчасну госпіталізацію осіб, що потребують стаціонарного лікування.

6. Реабілітаційне лікування хворих із залученням лікарів-спеціалістів.

7. Направлення дітей на консультації та лікування в лікувально-профілактичні заклади всіх рівнів (за показаннями).

8. Динамічне спостереження за станом здоров'я дітей, учнів і студентів, вивчення їхніх умов праці і побуту; здійснення лікувально-оздоровчих заходів.

9. Забезпечення протиепідемічних заходів спільно з спеціалістами санітарно-епідеміологічного нагляду: профілактика інфекційних захворювань, виявлення інфекційних хворих, динамічне спостереження за контактними особами і за реконвалесцентами, інформування служби санітарно-епідеміологічного нагляду про випадки інфекційних захворювань.

10. Видачу і продовження листків непрацездатності, інших документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність.

11. Відбір і направлення дітей на санаторно-курортне лікування та в оздоровчі табори.

12. Встановлення інвалідності дітям до 18 років та оформлення і подання документів до МСЕК щодо встановлення інвалідності дітям старше 18 років.

13. Забезпечити організацію проведення попередніх медичних оглядів та оформлення медичної документації для первинної постановки юнаків на військовий облік та медичної підготовки їх до призову на військову службу.

14. Ведення обліково-звітної документації та аналіз статистичних даних, що характеризують діяльність закладу.

15. Підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу.

.

Перший антенатальний патронаж проводять протягом 2 тижнів з моменту взяття вагітної на облік у жіночій консультації Антенатальну охорону плода в районних центрах проводить патронажна медична сестра, а в сільських амбулаторіях і фельдшерсько-акушерських пунктах у разі відсутності патронажної сестри — акушерка чи фельдшер. При цьому з'ясовують вік, професію вагітної та її чоловіка, перенесені захворювання, наявність хронічних захворювань у сім'ї, шкідливі звички, кількість абортів, пологів, стан здоров'я у даний час, умови праці, побуту, харчування, режим праці та відпочинку, запрошують у дитячу поліклініку в день профілактичного прийому, заповнюють картку антенатального патронажу. Друге патронажне відвідування - на 28—32-му тижнях вагітності. Показанням до його виконання є тяжка патологія вагітних, несприятливий акушерський анамнез. Уточнюється терміни декретної відпустки, перевіряють виконання вагітною порад медичних працівників, дотримання режиму дня і харчування, навчають майбутню матір, як підготувати молочні залози до годування дитини, організувати в квартирі куточок для новонародженого.

Педіатр чи сімейний лікар і патронажна медсестра відвідують новонародженого в перші 3 дні після виписки з пологового будинку На кожного новонародженого і нову дитину на дільниці оформлюють історію розвитку дитини (форма № 112/О), яка є основним медичним документом. Історії розвитку дітей перших 3 років життя зберігають у кабінеті лікаря, а дітей старших 3-річного віку — в реєстратурі поліклініки.

Протягом першого місяця життя медичний працівник обслуговує дитину тільки вдома. Профілактична робота з дітьми першого року життя включає патронажний нагляд, профілактичні прийоми з оцінкою фізичного, нервово-психічного і рухового розвитку дітей, контроль за правильним вигодовуванням, режимом життя і виховання. У цьому педіатрам допомагає кабінет здорової дитини – методичний центр з питань розвитку, виховання здорової дитини.

Дитяче населення підлягає обов’язковій диспансеризації (Наказ МОЗ від27.08.2010 № 728 «Порядок диспансеризації населення»):

-діти першого та другого років життя;

-діти дошкільного віку від 3 до 6 - 7 років та діти, які не відвідують дошкільні заклади;

-школярі віком до 15 років;

-діти від 15 до 18 років.

Мета диспансеризації дітей: збереження і зміцнення здоров"я, забезпечення правильного фізичного і нервово-психічного розвитку, раннє виявлення відхилень в розвитку і здоров'ї дитини з ціллю проведення своєчасного оздоровлення і лікування, попередження розвитку хронічних захворювань.

Проведення диспансеризації дітей віком до 18 років:

лікар загальної практики або педіатр оглядає дітей;

лікар-стоматолог проводить дітям санацію після попереднього огляду зубів та ротової порожнини;

молодший спеціаліст з вищою медичною освітою проводить:

• скринінг тести;

• антропометричні вимірювання;

• попередню оцінку фізичного та нервово-психічного розвитку дитини;

• вимірювання гостроти слуху;

• вимірювання гостроти зору;

• туберкулінові проби.

На кожну дитину, яка потребує диспансерного спостереження, оформляють картку диспансерного нагляду (форма № 30/0).

Протягом першого року життя здорова дитина повинна бути оглянута дільничними медичними працівниками, а також ортопедом, офтальмологом, невропатологом. Медична сестра відвідує дитину вдома 1 раз на місяць. Сімейний лікар (педіатр) відображає результати спостережень в етапних епікризах історії розвитку дитини (у віці дитини 3, 6 і 9 міс). Наприкінці першого року спостереження після огляду і обстеження дитини (загальні аналізи крові, калу і сечі, антропометричні вимірювання), проведення профілактичних щеплень педіатр складає детальний епікриз, накреслює план оздоровчих заходів на наступний період.

До 25-30% обсягу роботи сімейного лікаря мають складати профілактичні заходи.

Постанова КМУ від 8.12.2009 р. № 1318 “Про затвердження Порядку здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів” і наказ МОЗ України від 16.08.2010 №682 “Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів” визначає проведення обов’язкових медичних профілактичних оглядів учнів загальноосвітніх навчальних закладів:

• у присутності батьків або осіб, які їх замінюють;

• у лікувально-профілактичному закладі за місцем спостереження дитини;

• протягом календарного року.

Обов’язковий медичний профілактичний огляд дитини складається з таких етапів:

1) долікарський – скринінг-обстеження здоров’я дітей;

2) первинний лікарський;

3) обов’язковий спеціалізований;

4) додатковий спеціалізований;

5) оцінка результатів;

6) рекомендації;

7) консультування дитини та батьків;

Обов’язкові медичні профілактичні огляди дітей:

- Проводяться 1 раз на рік протягом календарного року;

- Лікар може збільшити кількість оглядів, якщо дитина цього потребує;

- Необґрунтоване збільшення кількості оглядів не приводить до покращення стану здоров’я дитини.

В наказі № 682 надана схема періодичних обов’язкових медичних профілактичних оглядів школярів,: лікарі-фахівці оглядають дітей у віці 6, 11, 15 років: дитячий хірург, стоматолог, ортопед-травматолог, офтальмолог, ендокринолог, гінеколог дитячий. Інші фахівці за показаннями.

Діти обстежуються: аналіз крові та інші аналізи за показаннями. А в 11 років аналіз на цукор у дітей з групи ризику по цукровому діабету, дітям 15, 16,17 років проводиться флюорографія.

Після огляду лікар-педіатр заповнює «Довідку учня загально-освітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду (форма 086-1/о)», де визначається стан здоров’я дитини, рекомендації по профілактиці і лікуванню виявленої патології, виставляється дата наступного профілактичного огляду. Ця довідка видаєтся батькам дитини для надання медичним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів.

Діти усіх вікових категорій, крім 5–6-річних, що вступають до 1-го класу, мають змогу пройти обов’язкове медичне обстеження до 1 вересня поточного року — за бажанням батьків або осіб, що їх замінюють, на базі лікувально-профілактичного закладу; після 1 вересня — на базі загальноосвітнього навчального закладу у присутності батьків, або за наявності письмової згоди на його проведення та з дотриманням норм конфіденційності щодо стану здоров’я дитини, її діагнозу.

5–6-річні діти, які вступають до 1-го класу, проходять медичне профілактичне обстеження лише в присутності батьків та на базі лікувально-профілактичного закладу. З 2012 р. впроваджено компоненту щодо раннього виявлення факторів ризику вживання алкоголю, наркотиків і тютюну, яка полягає у проведенні добровільного анкетування батьків або осіб, які їх замінюють, а з 14-річного віку — і дітей.

МОЗ України прийнято рішення відповідно до територіальних особливостей та потреб населення розподілити регіони України, у частині яких медогляди можна проходити на базі лікувально-профілактичних, а в інших – на базі загальноосвітніх навчальних закладів. 

Відновлення обов’язкових медоглядів у навчальних закладах не заперечує регулярне обстеження у сімейних лікарів та терапевтів.

Здорові та практично здорові діти ставляться на облік та спостереження у закладах охорони здоров'я, що надають первинну медико-санітарну допомогу (один раз на рік). Хворі підлягають спільному динамічному спостереженню у лікарів загальної практики - сімейної медицини та лікарів інших спеціальностей відповідного профілю (спостереження за схемою відповідного захворювання).

Медична допомога дітям будується за дільнично-територіальним принципом.

На сучасному етапі поряд з розвитком стаціонарів удома набули поширення денні стаціонари (наказ МОЗУ 29.11.2002  №434).

Питання експертизи тимчасової непрацездатності батьків у зв’язку з хворобою дитини, доглядом за здоровою дитиною віком до 3-х років, а також питання інвалідності та втрати здоров’я неповнолітніх у ЦПМСД здійснює ЛЕК.

До складу комісії входять голова (заступник головного лікаря з медичної частини), лікарі за спеціальностями (завідуючі сімейними амбулаторіями), спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог.

У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби - представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою).

Періодичність проведення засідань комісії визначається її головою, але не рідше одного разу на місяць.

Лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, готує та подає на розгляд комісії документи для встановлення дитині категорії “дитина-інвалід” або “дитина-інвалід підгрупи А”. При цьому зазначений лікар повинен бути присутнім під час проведення засідання комісії для інформування про стан дитини.

Медико-соціальна експертиза дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві, проводиться після подання акта про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом

Комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років щодо встановлення категорії “дитина-інвалід” або “дитина-інвалід підгрупи А” (щодо відмови в установленні категорії “дитина-інвалід” або “дитина-інвалід підгрупи А” з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років у триденний строк надсилається органові, в якому дитина-інвалід перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію, а у разі первинного встановлення категорії “дитина-інвалід” - до органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини-інваліда.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також до закладу охорони здоров’я і органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини-інваліда.

Рішення (висновок) ЛЕК записується в історію розвитку дитини та в журнал запису висновків ЛЕК (ф. 35/о) за підписами голови та членів ЛЕК.

Випадок тимчасової непрацездатності працюючих підтверджується видачею листка непрацездатності (в окремих випадках – довідкою), студентів вищих навчальних закладів та учнів професійно-технічних навчальних закладів – довідкою встановленої форми (ф.N 095/0).

Експертизу інвалідності у дітей до 18 років проводить ЛЕК, встановлює категорію «дитина-інвалід», складає індивідуальну програму реабілітації на основі Державної типової програми реабілітації інвалідів.

У медичному забезпеченні дітей важливе місце посідає стаціонарна допомога, потреба в якій виникає при необхідності в постійному лікарському спостереженні за хворою дитиною, в проведенні комплексного інтенсивного лікування та досліджень. У разі необхідності направлення пацієнта на стаціонарне лікування в екстреному порядку лікар загальної практики / сімейної медицини дає направлення на госпіталізацію, зазначаючи повний діагноз і дані про його лікування, якщо таке проводилося. На планове стаціонарне лікування направляють пацієнтів у встановленому порядку. У разі потреби госпіталізації пацієнта за екстреними показаннями його доставляє у стаціонар служба швидкої медичної допомоги або санітарний автотранспорт закладу первинної медико-санітарної допомоги у супроводі медичного працівника.

Додаток 1.

Лікар ЗПСМ, акушерка, акушер-гінеколог

(ФАП, СЛА, АЗ.-ПСМ, дільнична лікарня, мед. сан. частина, жіноча консультація)