- •Міське середовище. Поняття про урбогеосоціосистему.
- •Урбанізація. Фактори урбанізації.
- •Історія і перспективі урбанізації.
- •Розробка і коректування природоохоронних заходів.
- •Ґрунти міських територій.
- •Небезпечні геологічні процеси на міських територіях та захист від них.
- •Водні об’єкти міста та їх використання.
- •Контроль якості водних об’єктів.
- •Характеристика джерел забруднення та основних забруднюючих речовин атмосферного повітря.
- •Поверхневий стік з території міста.
- •Процес формування складу атмосферного повітря в населених пунктах
- •Заходи для захисту повітря, які здійснюють в межах міста можна поділити на такі групи:
- •Формування флори і фауни міста.
- •Міський ландшафт. Основні напрямки зміни ландшафтів на урбанізованих територіях.
- •Поняття про антропогенний ландшафт і ландшафтно-техногенний комплекс.
- •Функції рослинного покриву в містах.
- •Фітомеліорація. Принципи фітомеліорації.
- •Фітомеліоративні системи та їх класифікація.
- •Комплексні зелені зони міста.
- •Переваги і недоліки життя в місті.
- •Основні техногенні фактори несприятливого впливу на жителів міста.
- •Причини виникнення деяких хвороб у жителів міст.
- •Міське комунальне господарство: структура і завдання.
- •Вплив енергетичних об’єктів на природне середовище.
- •Характеристика твердих побутових відходів.
- •Організаційна система управління.
- •Екологічний моніторинг міського середовища.
- •Екологічна експертиза і екологічний аудит.
Міський ландшафт. Основні напрямки зміни ландшафтів на урбанізованих територіях.
Ландшафт можна розглядати з фізико-географічної і ландшафтно-архітектурної (природної і антропогенної) позицій.
З фізико-географічної позицій ландшафт – однорідна за умовами розвитку природна система, основна категорія територіального поділу географічної оболонки, що складається з морфологічних елементів (місцевостей, урочищ, фацій) і компонентів (гірська порода, ґрунтовий шар, гідрологія, клімат, рослинний і тваринний світ тощо). Між компонентами ландшафту відбуваються постійний речовинно-енергетичний обмін, який визначає його структуру.
З ландшафтно-архітектурної позицій ландшафт – об’єкт гармонійного поєднання природного та антропогенного начал з метою створення культурного ландшафту і догляду за ним.
В широкому розумінні ландшафт (за Бергом) – це ділянка на якій характер рельєфу, клімату, рослинного покриву, тваринного світу, населення і культури людини утворюють єдине ціле.
В населених пунктах перетворення ландшафтів досягає максимальної ступені. Земна поверхня в місцях розташування міст змінюється в результаті процесів, які направлені на задоволення потреб людини.
Основні напрямки перетворення ландшафтів у містах такі:
· знищення природного рослинного і ґрунтового покриву для розробки мінеральних ресурсів;
· регулювання стоків річок та інших водотоків внаслідок створення водосховищ;
· використання землі під будівництво доріг та інженерних споруд;
· відчуження земель під очисні споруди і місця захоронення та утилізації відходів;
· створення штучного рослинного покриву в садах, парках та містах відпочинку.
Територія міста неоднорідна в ландшафтному відношенні. В різних частинах міста, залежно від виду землекористування - в історичному і діловому центрі, житлових районах, промисловій, транспортній, водогосподарській, рекреаційній і приміській зонах - ступінь зміни природних елементів і насиченість техногенними об’єктами різна. Загальна для всіх міст тенденція – зменшення повністю змінених і штучних покриттів і ступеня забудованості в напрямку від центра до окраїн.
Поняття про антропогенний ландшафт і ландшафтно-техногенний комплекс.
Аналізуючи зміни ландшафту міста, можна зробити такі основні висновки:
1) культурний ландшафт є продуктом господарської діяльності людини. На формах ландшафту відбиваються рівень людської цивілізації. Суспільно-економічні відносини й естетична думка того чи іншого періоду суспільного розвитку;
2) зміни ландшафту відбуваються внаслідок трьох основних причин, які можуть діяти одночасно або окремо:
· стихійні – спонтанність забудови,
· функціональні – пізнавальне цілеспрямоване перетворення ландшафту з врахуванням інтересів господарської діяльності та об’єктивних потенційних можливостей ландшафту;
· естетичні – відповідають естетичним потребам і нормам, які існують в суспільстві;
3) послідовність зміни типів ландшафтів може бути прогресивною і регресивною. Розвиток ландшафту має послідовний характер: первісний – натуральний – культурний.
Сучасні ландшафти урбанізованих територій можна згрупувати в окремі типи з характерними ознаками. Основними типами є антропогенний ландшафт і ландшафтно-техногенний комплекс.
Антропогенним називається ландшафт, в якому на всій чи на більшій частині площі під впливом людини, змінений хоча б один компонент ландшафту. Антропогенні ландшафти, незважаючи на те, що створені людиною, є природними комплексами і в своєму розвитку керуються природними законами.
В ландшафтно-техногенних комплексах основну роль відіграє техногенний блок, функціонування якого керується людиною. Такі системи не здатні до природного саморозвитку.
У ландшафті урбанізованих територій виділяють:
· антропогенні ландшафти (природно-антропогенні порушені і відновлені);
· ландшафтно-технологічні комплекси (території промислових підприємств, автомобільні та залізничні дороги і т. Д.);
· техногенні об’єкти (будинки, елементи інженерної інфраструктури і т. Д.).
Особливістю антропогенних ландшафтів є те, що популяції організмів, які входять до складу біогеоценозів, активно взаємодіють не лише з природними, а й з техногенними елементами ландшафтних комплексів.
Природні біогеоценози входять в структуру ландшафтів і співпадають з межами ландшафтних фацій – найменших таксономічних одиниць ландшафтної сфери Землі.
Класифікація антропогенних ландшафтів. Великі підрозділи ландшафтної сфери Землі – водні, земноводні, наземні, донні і льодовикові –представлені як природними, так і антропогенними порядками (серіями). В природних порядках, в якості визначаючого критерію, використовують особливості рельєфу і географічної зональності.
В антропогенних порядках основним критерієм для класифікації ландшафтних одиниць є тип землекористування.
Існують різні класифікації антропогенних ландшафтів.
За класифікацією Мількова (1973, 1990 рр.) Виділяють такі класи антропогенного ландшафту (табл. 1):
1) сільськогосподарський, виникає в процесі використання земель рослинний і грунтовий покрив яких змінений і контролюється людиною;
2) промисловий, утворюється в процесі добування корисних копалин та їх обробітку різними галузями промисловості;
3) лінійно-дорожний, пов’язаний з використанням земель для забезпечення комунікації між людьми;
4) лісовий антропогенний, утворюється в результаті насадження лісів і відновлення лісів в місцях вирубок і пожеж;
5) водний антропогенний, виникає при створенні штучних водойм і водостоків;
6) рекреаційний, характерний для зон відпочинку;
7) селітебний – ландшафт міст і сіл з їх будовами, вулицями, дорогами, зеленими насадженнями;
8) беллігеративний (від лат. Belligero – воювати), виникає в місцях ведення бойових дій чи створення оборонних споруд.
Подальший поділ антропогенних ландшафтів полягає у виділенні підкласів, типів, підтипів і урочищ. Фактор зональності відіграє основну роль у виділені типів сільськогосподарського, лісового, рекреаційного і селітебного сільського ландшафтів. Промисловий, лінійно-дорожний, водний антропогенний і селітебний міський мають чітко виражені риси азональності.
Оскільки на міські ландшафти при їх формуванні накладались функціональні процеси, існує функціональна класифікація, за якою ландшафти поділяють на такі види:
1) урбанізований ландшафт – основний ландшафт міста, який представлений житловою забудовою, територіями підприємств, транспортними комунікаціями і зеленими масивами;
2) індустріальний ландшафт – промислові майданчики, складські зони;
3) девастований ландшафт представлений кар’єрними виїмками та відвалами в зоні видобутку будівельних матеріалів;
4) рекреаційний ландшафт - це ділянки з рекреаційними функціями;
5) комунікаційний ландшафт виникає при будівництві доріг і залізниць;
6) агрокультурний ландшафт – це ландшафт сіл, селищ, виробничих зон колгоспів і селянських спілок.
Територія міста – це мозаїка земельних ділянок з різними видами землекористування і ландшафтними характеристиками. Таким чином, урбанізований ландшафт є ширшим поняттям, ніж селітебний міський ландшафт і включає в себе урочища практично всіх класів антропогенного ландшафту. Необхідною і достатньою умовою формування урбанізованого ландшафту є наявність на певній території селітебного міського ландшафту.
