Водні об’єкти міста та їх використання.

До водних об’єктів міських територій відносяться водотоки, водойми, моря і підземні води.

Водотоки поділяють на річки, канали і струмки. Річки, в свою чергу, поділяють на великі, середні і великі. Канали - це штучні водотоки, які створюють для судноплавства, забезпечення водою, запобігання паводків. Струмки – це невеликі водотоки, які беруть початок від джерел.

Водойми поділяють на озера, водосховища і ставки.

Моря бувають відкриті (Чорне) і внутрішні ( Азовське).

Естуарії (лимани) – це ділянки де річки впадають в моря. Класифікують за геологічним режимом на стокові, припливно-відливні, наносні; за коливанням рівня на малі, середні і великі.

Підземні води поділяються на водоносні горизонти, басейни і родовища (місця зародження).

Джерела – це місця витікання підземних вод на поверхню. Утворюються на схилах, або при рухові води під напором. У джерелах вода така сама, як у водоносному горизонті, з якого вони виливаються.

Розташовані на території міста водні об’єкти використовують, в основному, для рекреації - купання, відпочинку, ловлі риби. Якість води у таких водоймах повинна відповідати нормам і вимогам комунально-побутового використання. Контроль якості води здійснює санепідемстанція.

Також, водні об’єкти міських територій використовуються для судноплавства. Спеціальні правила для судноплавства встановлює адміністрація.

Скидання стічних вод у водні об’єкти в межах міста, згідно із законодавством, заборонено. У випадку скидання стічних вод у міські водні об’єкти, склад стічних вод у місці скидання повинен відповідати якості води водних об’єктів комунально-побутового використання.

Водні об’єкти міських територій використовуються для водопостачання. Для централізованого водопостачання використовуються водні об’єкти, які відповідають нормам і вимогам комунально-побутового використання і знаходяться на екологічно благополучних територіях.

В межах міста водозабір з поверхневих вод здійснюється у виняткових випадках. В такому разі навколо водозабору повинна бути зона санітарної охорони для забезпечення необхідного санітарно-епідеміологічного стану. Контроль якості води джерел централізованого водопостачання здійснюють санепідемстанція і підприємства, які експлуатують водозабори.

Недоліками централізованого водопостачання є хлорування води для знезараження та аварії трубопроводів.

Для постачання жителів міста якісною водою здійснюють децентралізоване водопостачання. Можливі такі варіанта децентралізованого водопостачання: розлив води у пляшки, розвезення машинами, пункти в житлових кварталах. Для децентралізоване водопостачання використовують води з артезіанських свердловин або очищені поверхневі води.

Переваги децентралізованого водопостачання: вода має кращу якість; економне використання води; захищеність на випадок аварій; автономність від інших свердловин і централізованого водопостачання, що підвищує надійність системи водопостачання; вода дешевша, ніж та, що продається в пляшках.

Незважаючи на переваги децентралізованого водопостачання, у містах воно є лише доповненням централізованого водопостачання і альтернативним джерелом чистої води у надзвичайних ситуаціях.

Міські водні об’єкти, також виконують архітектурно-планувальне та естетичне значення.

За походженням джерела забруднення водних об’єктів поділяють на природні і антропогенні. До природних джерел забруднення відносять атмосферні (атмосферні опади), гідросферні (озера, притоки, ґрунтові води, які формують стік водного об’єкта) і літосферні (ерозія ґрунту і вимивання). До антропогенних джерел забруднення відносять промислові, комунальні, сільськогосподарські і транспортні стоки.

За локалізацією впливу на водні об’єкти поділяють на точкові (площа контакту з водним об’єктом менша площі забрудненої зони), лінійні (площа контакту з водним об’єктом має вигляд лінії) і площині (вплив розподілений по площі всього водного об’єкту).

За тривалістю дії джерела забруднення поділяють на постійні, періодичні та епізодичні.

Носіями забруднюючих речовин, як правило, є стічні, інфільтраційні і підземні, зрошувальні дренажні води, поверхневий стік і атмосферні опади.

Вплив на водні об’єкти може зумовлювати механічне, хімічне, фізичне і біологічне забруднення. Механічне забруднення – це забруднення твердими нерозчинними речовинами. Хімічне забруднення полягає у наднормативному вмісті хімічних речовин у воді. Фізичне забруднення – це підвищення температури води чи вміст радіонуклідів (радіоактивне забруднення). Біологічне забруднення супроводжується надходженням у водний об’єкт хвороботворних мікроорганізмів, яєць гельмінтів, грибів і дрібних водоростей.