- •Міське середовище. Поняття про урбогеосоціосистему.
- •Урбанізація. Фактори урбанізації.
- •Історія і перспективі урбанізації.
- •Розробка і коректування природоохоронних заходів.
- •Ґрунти міських територій.
- •Небезпечні геологічні процеси на міських територіях та захист від них.
- •Водні об’єкти міста та їх використання.
- •Контроль якості водних об’єктів.
- •Характеристика джерел забруднення та основних забруднюючих речовин атмосферного повітря.
- •Поверхневий стік з території міста.
- •Процес формування складу атмосферного повітря в населених пунктах
- •Заходи для захисту повітря, які здійснюють в межах міста можна поділити на такі групи:
- •Формування флори і фауни міста.
- •Міський ландшафт. Основні напрямки зміни ландшафтів на урбанізованих територіях.
- •Поняття про антропогенний ландшафт і ландшафтно-техногенний комплекс.
- •Функції рослинного покриву в містах.
- •Фітомеліорація. Принципи фітомеліорації.
- •Фітомеліоративні системи та їх класифікація.
- •Комплексні зелені зони міста.
- •Переваги і недоліки життя в місті.
- •Основні техногенні фактори несприятливого впливу на жителів міста.
- •Причини виникнення деяких хвороб у жителів міст.
- •Міське комунальне господарство: структура і завдання.
- •Вплив енергетичних об’єктів на природне середовище.
- •Характеристика твердих побутових відходів.
- •Організаційна система управління.
- •Екологічний моніторинг міського середовища.
- •Екологічна експертиза і екологічний аудит.
Комплексні зелені зони міста.
Комплексна зелена зона міста (КЗЗМ)– це науково обґрунтована сукупність території всередині міста і за його межами, яка включає зелені насадження, водні простори та інші елементи природного ландшафту, які є природним каркасом планувальної структури міста і забезпечують рекреаційні, санітарно-гігієнічні, естетичні та соціальні функції з метою створення здорового оточуючого середовища для праці і відпочинку жителів міста.
КЗЗМ виконують три основні функції: захисну, санітарно-гігієнічну і рекреаційну.
При виділені і організації КЗЗМ потрібно враховувати:
· планувальний взаємозв’язок лісопаркової і лісогосподарської частини зеленої зони з містом і його планувальною структурою;
· транспортну доступність масивів лісопаркової і лісогосподарської частин;
· оздоровчий вплив на стан навколишнього середовища міста;
· доцільність об’єднання в єдину системи лісів зеленої зони і внутріміських зелених насаджень;
· максимальну одночасну відвідуваність території;
· наявність оздоровчих установ, автомобільних і пішохідних доріг, водойм у лісопарковій частині зеленої зони;
· комфортність оточуючого середовища в лісогосподарській частині зеленої зони.
За призначенням КЗЗМ міст поділяють на дві частини – лісопаркову і лісогосподарську частини.
Лісопарк – це природний ліс за межами міста чи на території міста, який має мають естетичні ландшафти і пристосований для масового відпочинку населення.
Лісогосподарська частина (зелена зона) – це територія за межами міста, яка виконує захисні, санітарно-захисні і рекреаційні функції.
Комплексні зелені зони міст виділяються на землях державного лісного фонду, які розташовані за межами міста, з врахуванням зон санітарної охорони водовідборів, захисних смуг доріг, зелених насаджень культурних зон, водоохоронних насаджень. Якщо природні ліси відсутні, для створення зелених зон використовують непридатні для сільського господарства землі. Нормативні розміри зелених зон залежать від чисельності населення міста, природнокліматичної зони і загального заліснення території. Відхилення можуть бути не більше 15% від нормативів.
Ліси КЗЗМ можуть відноситись до міських (знаходяться в адміністративних межах міста), закріплених (належать міністерствам, відомствам, підприємствам і установам для виконання спеціальних задач) і заповідних (природні і культурно-історичні об’єкти, які охороняються законом).
Охорона і використання КЗЗМ базується на комплексній системі лісокористування, яка включає лісничі, біотехнічні і протипожежні заходи, благоустрій територій і обмеження лісокористування.
Лісничі заходи – це система вирубування (для формування ландшафтів, санітарне вирубування) і лісовідновлення.
Біотехнічні заходи – фіто- і ентомозахист рослин, профілактика хвороб, використання засобів захисту, збереження і регулювання чисельності тварин, створення “зон спокою”, заказників і заповідників.
Виконання цих завдань повинно забезпечувати:
· в лісопаркових зелених зонах – збереження і формування довговічних і естетичних насаджень, що придатні для відпочинку людей;
· в лісогосподарських зелених зонах – формування високопродуктивних насаджень, які сприяють очищенню повітря, задоволенню потреб у деревині.
