80. Характеристика відносно самостійних частин психофізіології.

Фізіологічна психологія - галузь психологічної науки, що вивчає фізіологічні механізми психічної діяльності від нижчих до вищих рівнів її організації.

Далі нейропсихологія - це галузь психологічної науки, що склалася на стику декількох дисциплін: психології, медицини (нейрохірургії, неврології), фізіології, - і спрямована на вивчення мозкових механізмів вищих психічних функцій на матеріалі локальних уражень головного мозку. Разом з цим, в останні десятиліття з'явилися нові методи (наприклад, позитронно-емісійна томографія), які дозволяють досліджувати мозкову локалізацію вищих психічних функцій у здорових людей, тому сучасна нейропсихологія, орієнтована на вивчення мозкової організації психічної діяльності не тільки в патології, але і в нормі.

Нарешті, слід вказати на співвідношення фізіології ВНД і психофізіології. Вища нервова діяльність (ВНД) - поняття, введене І.П. Павловим, протягом багатьох років ототожнювалося з поняттям "Психічна діяльність". Таким чином, сучасна психофізіологія як наука про фізіологічні основи психічної діяльності і поведінки, є область знання, яка об'єднує фізіологічну психологію, фізіологію ВНД, нейропсихологію і системну психофізіологію.

81-82. Характеристика граничного та патологічного стану організму.

Функціональний стан – комплекс взаємопов*язаних фізіологічних реакцій. Граничний характеризується виснаженням функціональних ресурсів. Починає переважати відновлювальна система. Вона гальмує приплив нервової імпульсації до нервових центрів,утруднює збуджуючі процеси. Порушується нормальне протікання рефлекторної діяльності і проявляється дискоординація функцій. Виконання певної діяльності потребує набуття певного досвіду і вироблення навичок. Патологічний функціональний стан характеризується загостренням нейрофізіологічного конфлікту. Через значну потребу у відпочинку відновлювальна функціональна система досягає високого рівня напруження. Вона намагається виключитися і перевести організм у сон. Для продовження діяльності потрібно прикласти значні вольові зусилля. Основними характеристиками є: дискоординація рухів і порушення роботи ЦНС.

83. Характеристика ознак перевтоми.

Перевтома - це патологічний стан, що розвивається в людини внаслідок хронічної фізичної чи психологічної перенапруги, клінічну картину якого визначають функціональні порушення в центральній нервовій системі. Спостерігаються :відсутність почуття відпочинку після сну, зниження апетиту, концентрації уваги, зниження працездатності, апатія, млявість, сонливість, підвищена дратівливість, зниження апетиту. Багато людей скаржаться на легку стомлюваність, неприємні відчуття і болі в області серця, на уповільнене втягування в будь-яку роботу. У деяких випадках на втрату гостроти м'язового почуття та появу неадекватних реакцій на фізичне навантаження . подовжується час засипання, сон стає поверхневим, неспокійним з частими сновидіннями нерідко кошмарного характеру. У серцево-судинній системі функціональні порушення виявляються в неадекватно великій реакції на психологічні навантаження, в уповільненні відбудовного періоду після них і в порушеннях ритму серцевої діяльності, і в погіршенні пристосовності серцевої діяльності до навантажень.