26. Методи саморегуляції.

Аутогенне тренування (Шульца)- метод психологічного розвантаження і зняття нервового навантаження шляхом частого повторення спеціальних оптимістично-мобілізуючих формул (позитивних афірмацій). Рекомендовано виконувати в положенні напівсидячи, лежачи.

Зміна спрямованості свідомості - Відключення (відволікання). Вимагає вольових зусиль, перенесення увагу. Перемикання - спрямованість свідомості на якусь цікаву справу.

Медитація- процес самозаглиблення з метою самовдосконалення, при якому людина залишається на самоті зі своєю свідомістю.

Дихальні вправи- полягає в свідомому контролі за ритмом, частотою, глибиною дихання. Встановлено, що фаза вдиху порушує закінчення симпатичного нерва, активізую чого діяльність внутрішніх органів, а фаза видиху — блукаючого нерва, як правило, що робить гальмуючий вплив. Працетерапія - спрямоване залучення хворого у трудову діяльність із лікувальною та реабілітаційною метою.

27. Нейрокультурна теорія емоцій Екмана.

Згідно із нейрокультурною теорією емоцій П. Екмана, експресивні прояви шести основних (базисних) емоцій (гніву, страху, суму, подиву, відрази, щастя) є універсальними і практично не чутливими до впливу факторів середовища. Так, усі люди відповідно до генетично детермінованої програми практично однаково використовують м'язи обличчя при переживанні основних емоцій. Але прийняті в суспільстві норми соціального контролю визначають правила прояву емоцій. Тому люди контролюють вираз обличчя відповідно до прийнятих норм і традицій виховання. Наприклад, японці зазвичай маскують свої негативні емоційні переживання, демонструючи більш позитивне ставлення до подій, ніж це є в реальності. В останні десятиліття стало прийнятим посміхатися при спілкуванні з незнайомими і малознайомими людьми й у країнах Західної Європи і США.

28. Об’єкт, предмет та завдання психофізіології.

Психофізіологія – галузь психології, яка пов'язана з фізіологічними основами психологічних процесів. Наука про душу і тіло. Предметом її вивчення є фізіологічні основи психічної діяльності і поведінки людини. Вважається, що сучасна психофізіологія поєднує фізіологічну психологію, фізіологію вищої нервової діяльності (ВНД), "нормальну" нейропсихологію і системну психофізіологію. Узята в повному обсязі своїх завдань психофізіологія включає три відносно самостійні частини: загальну, вікову і диференційну психофізіологію.

29. Основні компоненти психофізіологічної підготовки.

Психофізіологічна підготовка - комплекс спеціально застосовуваних ефективних засобів, інтегративний вплив яких у процесі функціонування спрямований на отримання єдиного, кінцевого, корисного результату. Фізіологічною основою психофізіологічної підготовки є система нервових зв'язків, які утворюють спеціалізовані динамічні стереотипи. Комплексність психофізіологічної підготовки полягає у формуванні таких основних її компонентів: сенсорного, розумового, рухового і вегетативного. Сенсорний- пов'язаний з формуванням вибіркової спрямованості уваги, її обсягу, розподілу і переключення. Розумовий - передбачає ознайомлення із засобами перетворення інформації і її перероблення. Руховий – спрямив. на зменшення кількості рухових дій, їхньої амплітуди, збільшення швидкості робочих і коригуючих рухів. Вегетативний - сприяє створенню разом з динамічним стереотипом своєрідного вегетативного стереотипу.