Уільям Слім

(1897 – 1970 рр.)

Підлеглі з повагою називали його “дядько Білл”. Жодний командувач, навіть геніальний, і жодний лідер в невійськовій сфері не залишив такого чіткого і зрозумілого викладення матеріалів стосовно керівництва і лідерства, як генерал У.Слім у своїй книзі “Перетворити поразку на перемогу” (1956 р.). Вона ще й досі залишається найкращою книгою, що розкриває сутність лідерства.

У 1943 році У.Слім прийняв командування 14-ю армією. Японці вигнали її з Бірми. Британці відійшли в Індію і проводили переформування. Генерал Слім визначив для себе головне завдання – відновити моральний дух армії. Але ж як? Ось деякі його думки з приводу вирішення цієї проблеми.

Своє рішення щодо відновлення морального духу армії він обґрунтував на основі досвіду і роздумів. Він вважав, що дух – це стан розуму. Ця сила не завжди відчутна і матеріальна, але вона спонукає людей жертвувати своїм життям для досягнення мети; ця сила дозволяє людям відчути себе частиною чогось більшого, ніж вони самі. Якщо вони це відчувають, то це означає, що їхній бойовий дух має фундамент. Він складається з духовного, інтелектуального і матеріального компонентів, які розміщені за порядком їх важливості. На першому місці стоїть духовний аспект, тому що тільки за допомогою сили духу можна витримати справжню напругу. На другому – інтелект, тому що люди керуються розумом так само, як і почуттями. Матеріальний – на останньому місці, він важливий, але не завжди.

Генерал У.Слім систематизував ці складові.

1. Духовний аспект:

– повинна бути велика і благородна мета;

– її досягнення повинно бути життєво важливим;

– метод досягнення цієї мети повинний бути активним та агресивним;

– людина повинна відчувати, що вона – сила, і те, що вона робить, спрямовано на досягнення мети.

Він використовував слово “духовний” не у релігійному значенні слова, а для визначення віри в ту справу, яку роблять люди.

2. Інтелектуальний аспект:

– людина повинна бути переконана, що мета може бути досягнута;

– вона також повинна бачити, що організація, до якої ця людина належить, діє ефективно;

– людина повинна бути впевненою у своїх лідерах і знати, що які б труднощі й небезпеки вона не пережила, її не викинуть як використаний непотріб.

3. Матеріальний аспект:

– військовослужбовець повинний відчувати, що уклав чесний контракт і з командирами, і з армією взагалі;

– йому повинні надати, наскільки це можливо, найкращу техніку і зброю;

– умови його служби і праці повинні бути задоволеними настільки, наскільки це можливо.

Однією справою було продумати ці принципи і розподілити їх за визначеним порядком, але зовсім іншою – впровадити їх у військову практику і донести до свідомості військовослужбовців.

У своїй книзі генерал У.Слім зазначав, що в першу чергу життєві цінності у військовослужбовців Великобританії ґрунтувалися на реальності, а не на брехні.

Вони не окуповували інших країн, не нав’язували жодній нації якоїсь форми правління. Вони боролися за цінності свободи, за право жити так, як бажається, за віру в того бога, якого обрали, за право бути вільними як фізично, так і духовно, за майбутнє своїх дітей.

У 14-й армії були військовослужбовці різних національностей, але їх об’єднувала одна мета і боротьба за одні цінності. Але недостатньо усвідомлювати, що є внутрішня причина воювати, і якщо б солдати не захистили ці цінності, то не було б сенсу жити ні їм, ні їхнім дітям.

Крім того, повинна бути внутрішня настанова воювати, наступальна, позитивна, а не просто пасивна і споглядальна, захисна. Мета була чіткою – знищити сили зла.

Ще один важливий аспект – щоб не робив кожний солдат чи офіцер, він повинен усвідомлювати, що це стосується кожного з його товаришів і безпосередньо впливає на результат досягнення поставленої мети, незалежно від займаної посади. Вони повинні відчувати гордість і задоволення від виконання своїх службових обов’язків, і що вони є часткою великої справи.

Усі основи бойового духу були тісно пов’язані з емоціями, їх дуже важко донести до свідомості людей, зокрема багатонаціональної британської армії.

Генерал У.Слім наголошував, що був тільки один спосіб – індивідуальна робота. Проте кожне своє слово необхідно підтверджувати справами.

Він зі своїми командирами починав із пояснень, виступів, інформування особового складу. Виступали перед з’єднаннями, зборами офіцерів, штабами, розмовляли з невеликими групами солдатів і окремими солдатами.

У.Слім зазначав, що офіцеру не обов’язково проявляти гарні ораторські здібності, щоб досягнути результату. Необхідні дві речі: по-перше, знати, про що кажеш, і, по-друге, найголовніше – вірити в себе. Він виявив, що спочатку краще вести мову про матеріальні основи морального духу – тобто про харчування, грошове забезпечення, відпустки, про пиво, пошту і результативність воєнних операцій, а закінчувати категоріями більш високого смислу.

Генерал і його командири відвідували також підрозділи, що не мають безпосереднього відношення до бойових дій. Проводили бесіди з ними, переконуючи їх, що армія дуже залежить від їхньої злагодженої роботи.

Досить цікавий приклад, як генерал У.Слім переконував про важливість служби та її значущість солдатів-індусів, адже більшість з них були неграмотними і з нижчих каст. У роботі найуспішнішим було порівняння армії з годинником. Він пояснював їм, що в годинника є головна пружина – це командувач армією, який змушує годинник йти. Є інші пружини, що змушують рухатись коліщата, – це його генерали. Коліщата – це офіцери і солдати. Деякі великі коліщата дуже важливі – це високопосадовці зі штабу армії і полковники. Інші коліщата невеликі і зовсім не виглядають важливими. Вони – як ви. Якщо зупинити хоч одне з них – годинниковий механізм зупиниться. Вони важливі не менше, ніж великі коліщата.

Ще один підхід у покращенні бойового духу використовували в 14 армії. Командування старалось, незалежно від посади військово-службовця, інформувати його про події. Для офіцерів штабу влаштовували щотижневі брифінги, наради, де вони мали можливість обговорювати проблеми і відчути себе частиною команди. Солдатів інформували офіцери у процесі щоденних бесід. У кожному підрозділі організовували інформаційні центри.

Так формувалась духовна складова бойового духу армії, але цього було недостатньо. Без інтелектуальної і матеріальної складової він міг зруйнуватися. Ми переконали тих, хто не вірив, що знищення японської армії реальне. За інтелектом і вміннями ми вже перемагали японців. Люди повинні бути переконаними, що вони – члени ефективної організації, що в 14-ій армії хороші командири.

Харчування військовослужбовців покращало, хоча могло бути ще кращим; пошта приходила регулярно; з’явилися ознаки того, що умови побуту покращуються.

Ще однією з важливих умов покращення бойового духу було покращення умов для відпочинку і бойової підготовки, зміцнення стандартів дисципліни, наприклад, віддавання військового вітання старшим за званням тощо.

На думку У.Сліма, бойовий дух солдатів зменшує не стільки вимога воювати старою зброєю, скільки впевненість солдатів у тому, що їх командири змирилися з таким становищем. Якщо вони побачать, що їхній командир здобуває для свого підрозділу краще оснащення і зброю, вони будуть творити чудеса і не нити, що не можуть воювати в таких умовах.

Солдати долали труднощі завдяки своїй рішучості і винахідливості, їм не бракувало розуму та сміливості. Вони керувалися неофіційним девізом У.Сліма: “Бог допомагає тому, хто допомагає собі”.

Він забезпечив, щоб заслуги окремих бійців та офіцерів незалежно від їхнього соціального становища оцінювалась за достоїнством.

“Дядько Білл” надихав війська енергією, одночасно віддаючи накази. У його діях проявлялась природна чесність. Всі зауважували, що генерал У.Слім був достойним, уважним, етичним і приймав рішення після обґрунтування, був позбавлений егоїзму, зверхності і любові до слави.

Не можна сказати, що У.Сліму не вистачало особистої життєвої енергії і мудрості, але його смирення стримувало природні амбіції. Він мав ту якість, яку У.Шекспір називав “достоїнством солдата”. Його бажання бути першим не кидало тінь на його репутацію. Він ніколи не оцінював себе так високо, як його оцінювали інші. Його самовпевненість урівноважувалась достатніми сумнівами у своїх силах і можливостях.

Генерал У.Слім ретельно аналізував свій досвід служби й постійно удосконалював його, зміцнюючи свій авторитет і цінуючи людей навколо себе. Він – один із небагатьох людей, які були видатними засновниками британської традиції лідерства.

Цікава інформація

Немає поганих солдатів – є погані офіцери

Генерал У.Слім наголошував, що справжня перевірка командира відбувається не тоді, коли солдати підуть за ним у дні успіху, а тоді, коли залишаться з ним під час невдач і поразок. Вони не зроблять цього, якщо не будуть упевнені, що ви, як командир, людина чесна і турбуєтесь про них.

«Одного разу в мене у підпорядкуванні був батальйон, який програв бій. Я пішов виясняти, чому це сталося. Знайшов солдатів у джунглях, втомлених і голодних, брудних і роздратованих, деякі з них були поранені. Вони сиділи з нещасним виглядом і нічого не робили. Я почав шукати командира або будь-якого офіцера. Нікого не було. Потім, проходячи крізь кущі, я зрозумів, чому батальйон потерпів поразку. Під деревом сиділи офіцери і не припиняли свого обіду, а солдати пішли у бій голодними. Командири забули традицію служби: перш за все турбуйся про своїх солдатів і тільки потім – про себе. Я був змушений нагадати їм про це.

Сподіваюсь, вони ніколи більше не забудуть про чесність і безкорисливість – важливі якості, властиві хорошому командиру. Мені жодного разу не зустрічались солдати, які б їх не оцінили».

Заснування британських колоній у Флориді у ХVIII столітті відкрило нові можливості для розвитку концепції лідера-джентльмена. Одним із перших, хто поєднав дух грубого лідерства при освоєнні земель Заходу Америки з британськими традиціями лідера-джентльмена, був Дж.Вашингтон.

Його предки прибули у Віргінію у 1657 році. Джордж народився в 1732 році. Отримав професію землеміра. Був високий на зріст – 185 см, мав сіро-голубі очі, пронизливий погляд і владний вираз обличчя. У 1775 році очолив американські сили, які боролися проти англійців.