- •1.1. Еволюція проблеми морального виховання та сучасні підходи до її вирішення
- •1.2. Основні завдання та методи морального виховання дітей дошкільного віку
- •1.3. Народна педагогіка як засіб морального виховання старших дошкільників
- •2.1. Виявлення показників первинного рівня моральної вихованості дітей старшого дошкільного віку
- •2.2 Ефективність засобів народної педагогіки на процес формування морального виховання дітей старшого дошкільного віку
- •2.3. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження
- •Висновки
- •Список використаної літератури
- •Методики для виявлення рівня сформованості моральних навичок у дітей старшого дошкільного віку
- •1.Інтерв’ювання «Що таке традиція?»
- •2. Методика «Закінчи історію»
- •Додатки
- •4. Інтерв’ювання.
- •Словничок моральності
- •Українські народні прислів’я
- •Конспекти занять та свят для дітей старшого дошкільного віку
2.2 Ефективність засобів народної педагогіки на процес формування морального виховання дітей старшого дошкільного віку
З метою підвищення якості морального виховання дошкільників засобами народної педагогіки нами проводився формувальний етап експериментального дослідження.
Експериментальна методика охоплювала три етапи: ознайомлювальний, креативно-діяльнісний і оцінно-рефлексивний.
Змістовий аспект роботи на першому, ознайомлювальному, етапі передбачав: ознайомлення дітей з творами українського фольклору моральної спрямованості, вивчення їх напам’ять, навчання дітей розуміти мораль фольклорних творів, збагачення й уточнення знань дітей щодо етичних категорій, моральних якостей, норм і правил. Провідною формою роботи були заняття з художньої літератури з розучування українських народних казок.
На цьому етапі реалізувалися такі педагогічні умови: забезпечення розуміння дітьми етичних категорій і моральних якостей, а також змісту фольклорних творів та усвідомлення їх моралі.
На другому, креативно-діяльнісному, етапі дітей вчили розпізнавати хороші і погані вчинки, адекватно оцінювати поведінку героїв фольклорних творів і своїх власних вчинків, розуміти сутність етичних категорій, моральних якостей, норм, правил. Провідною формою роботи виступили інтегровані заняття із різних розділів програми (художня література, розвиток мовлення, малювання. Пропонуємо зразок конспекту інтегрованого заняття (Додаток В).
Педагогічними умовами на креативно-діяльнісному етапі– виступили: забезпечення розуміння й усвідомлення дітьми моралі фольклорних творів; комплексне розв’язання завдань із морального виховання дітей у різних видах діяльності (художньо-мовленнєва, ігрова, театралізована, навчальна), як на заняттях, так і в повсякденному житті.
Реалізуючи експериментальну методику, насамперед було дібрано різножанрові твори українського фольклору: українські народні пісні, ігри, забавлянки, утішки, примовки, загадки, лічилки, скоромовки, прислів’я та приказки; відповідно до завдань із морального виховання складено план заучування малих жанрів фольклору на заняттях та в повсякденному житті впродовж року; розроблено систему вправ, ігор; складено словник тлумачення етичних понять для дітей (Додаток Б).
Освітньо-виховна робота з дітьми передбачала вирішення таких завдань: збагачення уявлень дітей про народні традиції, розвиток інтересу і надання можливості для самостійної, творчої реалізації уявлень про народні традиції в ігровій діяльності.
Навчально-виховна робота щодо прилучення дошкільників до народних традицій будувалася на підставі наступних підходів: залучення дітей у різноманітні види діяльності (спеціально-організоване спілкування, навчально-пізнавальна, образотворча, музична при збереженні пріоритету ігровий, що включає сюжетно-рольову, театралізовану); інтеграція різних видів мистецтв ( музичного, танцювального, декоративно-прикладного) при опорі на фольклор, використання взаємодії в системі “вихователь-дитина-батько”, тому що родина є одним з основних інститутів первісної соціалізації дітей, які впливають на становлення особистості; здійснення виховної роботи на основі традицій рідної культури; забезпечення активності дітей на всіх етапах прилучення до народних традицій.
Форми взаємодії педагога з дітьми:
1. Організаційні заняття з дітьми (1 раз на тиждень):
· Ознайомлення з предметним світом;
· Усна народна творчість;
· Декоративно-прикладне мистецтво, народна музика;
· Народні ігри та хороводи;
· Ознайомлення з історією України.
2. Спільна діяльність педагога з дітьми.
3. Самостійна діяльність дітей.
Пріоритетні напрями, реалізовані в роботі з дітьми:
Створення атмосфери національного побуту.
Широке використання фольклору.
Знайомство з традиційними та обрядовими святами.
Знайомство з народним мистецтвом.
Знайомство з українськими народними іграми.
Знайомство з історією України.
Один з пріоритетних напрямків роботи дитячого саду − ознайомлення дітей з історією України. Старшим дошкільнятам даються початкові відомості про виникнення України, Київської Русі з їх визначними пам'ятками. Ігри-подорожі, сюжетно-рольові ігри розвивають у дітей інтерес до історії і культури, виховують любов до рідної країни і місту.
Ми виходили з того, що ефективне залучення дошкільників до рідної культури відбувається за умови, коли воно природно вплітається в життя групи і зв’язується з дитячими інтересами, бажаннями, мотивами, очікуваннями. Це вимагало особливої побудови занять по залученню до традицій рідної культури.
Роботу з дітьми ми побудували в межах блоків суб’єктно-суб’єктної взаємодії педагогів і дітей і вільної самостійної діяльності.
Особливість методики полягала в тому, що освоєння дітьми наміченого змісту здійснювалося за допомогою різних тем («Я і моя сім’я», «Народні свята», «Народні ігри» – та ін.) У процесі свого розвитку дитина активно пізнає навколишній світ, який постає перед ним в єдності чотирьох різних сторін, використаних для побудови дидактичної моделі, що включає: природний світ (природні істоти і явища); предметний світ (світ речей, створених руками і працею людини); світ інших людей (світ суспільних відносин); світ мого «я» (внутрішній світ людини).
Звідси заплановані ігри і заняття дітей сприяли розвитку у них уявлень про світ природи, предметному світі, світі інших людей і, нарешті, про внутрішній світ (індивідуальності) кожної дитини. Ця побудова освітнього процесу дозволила логічно об’єднати всі етапи і викликати зацікавлене ставлення у дітей.
Всю роботу з дітьми, по знайомству дітей з українською історією, пропонується винести в блок спільної діяльності. У даній методичній розробці спільна діяльність вихователя з дітьми здійснюється в три етапи:
· Попередня робота;
· Сценарій спільної діяльності;
· Підсумкова спільна діяльність.
Попередня робота припускає занурення дитини в атмосферу української історії, накопичення вражень, які можуть стати основою співпраці, спілкування з вихователем і однолітками. У кінцевому підсумку збагачення дитини знаннями про історію України веде до виховання патріотизму, духовно-моральному розвитку.
У попередню роботу обов’язково включається читання історичних довідок, цікавих дітям, з наступною бесідою щодо її змісту;розучування українських народних рухливих ігор; прислів’їв, приказок, закличок, дражнилок;театралізована діяльність; дидактичні та настільно-друковані ігри; музично-ритмічна деятельність; етюди на створення виразних образів.
Одним з компонентів попередньої роботи може бути образотворча діяльність, де дітям дається можливість відобразити свої враження про почуте й побачене, розкрити власні творчі задуми.
Після етапу попередньої роботи ми пропонуємо проводити спільну діяльність за заздалегідь розробленим сценарієм. У сценаріях спільної діяльності (Додаток В) педагог не ставить завдань прямого навчання, як це робиться на заняттях. Організація і планування сценаріїв спільної діяльності має бути гнучким, нерегламентованим за часом. Педагог повинен бути готовим до імпровізації, зустрічної активності дитини. У процесі здійснення такого сценарію дитина повинна відчувати себе молодшим партнером, веденого дорослим, який постійно враховує його ініціативу.
Через сценарій дитина «проживає» події, що відбуваються з казковими героями, систематизує знання, отримані на попередньому етапі роботи, в ігровій формі навчається переказувати, досить об’ємні за змістом, закріплює в розмовній мові давньоукраїнські слова та вирази, потішки, приказки, прислів’я.
На третьому – оцінно-рефлексивномуетапі уточнювались і узагальнювались знання дітей про етичні категорії, моральні норми і якості; продовжували виховувати вміння оцінювати поведінку героїв, однолітків і свою власну, використовувати фольклорні твори в повсякденному житті. Формами роботи на цьому етапі виступили: заняття з художньої літератури, з малювання і повсякденне життя.
На цьому етапі реалізовувалися такі педагогічні умови: стимулювання оцінно-контрольної діяльності в моральній поведінці дітей. Особлива увага приділялася вихованню таких етичних категорій, як: доброта, дружба, повага, співчуття; моральних якостей: ввічливість, гостинність, скромність, правдивість, чесність; моральних норм: турбота про молодших, повага до інших, взаємодопомога. Дітям пояснювався зміст цих понять, у ході етичних бесід, за допомогою цілеспрямованих запитань подавалися знання про етичні категорії, моральні якості і норми, формувалися навички свідомого сприймання й повного розуміння змісту творів моральної спрямованості. За результатами прикінцевого етапу експерименту виявилося, що переважна більшість дітей знаходилася на достатньому рівні сформованості моральної вихованості дітей старшого дошкільного віку.
