Психічний розвиток дітей у фазі новонародженості та немовлячому віці: загальна характеристика

Перший критичний період розвитку дитини – криза новонародженості (від народження до 2 місяців) – є періодом адаптації до зовнішнього фізичного світу і характеризується радикальними змінами умов життя, помноженими на безпомічність дитини.

Дитина народжується з готовою до функціонування системою безумовних рефлексів: харчових (жування, смоктання, ковтання. слиновиділення), захисних (кашель, чихання, моргання), орієнтувальних, рефлексів, які підтримують гомеостаз ( терморегуляційні, дихальні…) Вони спрямовані на задоволення органічних потреб людини ( у кисні, їжі теплі). Частина безумовних рефлексів зникають (атавістичні рефлекси). Більшість безумовних рефлексів зберігаються, забезпечуючи первинне пристосування взаємодії дитини з середовищем, стаючи основою для виникнення складніших форм взаємодії дитини з середовищем, формування умовних рефлексів. Перші умовні рефлекси виробляються за допомогою дорослої людини. Одним з перших на четвертому тижні життя з’являється умовний рефлекс на положення тіла при годуванні.

Важливою подією в психічному житті дитини є виникнення зорового (2-3 тижні) і слухового (3-5 тижні) зосередження. З їхньою появою помітно збільшується час неспання, який заповнюється тепер своєрідною активністю, що стає для дитини джерелом нових вражень. Отже, на основі безумовного орієнтувального рефлексу вже на третьому тижні життя у дитини виникає елементарна пізнавальна активність, пов’язана з потребою не в їжі, повітрі, теплі, а в нових враженнях (М. В. Вовчик-Блакитна). Виникає новий тип орієнтувальної активності, що має не органічний, імпульсивний характер, а являє собою рухові акти, спрямовані на зовнішню діяльність. З’являються ознаки першої власної поведінки дитини. У неї, за словами Л. С. Виготського починається «індивідуальне психічне життя».

В період новонародженості дитина починає виокремлювати людське обличчя як соціальний об’єкт, на який спрямовує свою поведінку. На другому місяці життя при появі в полі зору дитини знайомої людини у неї з’являється усмішка, яка супроводжується мімікою, жвавими рухами гулінням - виникає комплекс пожвавлення. Появу комплексу пожвавлення психологи вважають початком психічного життя і вважають психологічним критерієм закінчення періоду новонародженості.

Вік немовляти охоплює період від 2 місяців до 1 року. Соціальну ситуацію психічного розвитку немовляти Л. С. Виготський назвав ситуацією «Ми». Йдеться про нерозривну єдність дитини і дорослого. Немовля нічого не може без дорослого, його життя і діяльність ніби вплетені у життя й діяльність дорослого, який піклується про нього. Загалом — це ситуація потреби у комфорті, і центральним елементом цього комфорту є дорослий.

Соціальна ситуація нерозривної єдності немовляти й дорослого приховує у собі протиріччя: дитина відчуває максимальну потребу в дорослому і водночас не володіє специфічними засобами впливу на нього, що зумовлює виникнення нового типу діяльності — їхнього безпосереднього емоційного спілкування (Д. Б. Ельконін, М. І. Лісіна). Специфічна особливість цього типу діяльності полягає в тому, що її об'єктом є інша людина. Для дорослого об'єктом впливу є дитина, водночас дитина починає виявляти перші форми впливу на дорослого.

Комплекс пожвавлення – перша специфічна форма реагування саме на людину – включає в себе 3 компоненти: посмішку, вокалізацію та рухові пожвавлення. Виникнення «комплексу пожвавлення» пов'язаний з генералізованим залученням будь-кого із дорослих, кінець характеризується появою вибіркового спілкування: так, уже тримісячна дитина виділяє свою матір з оточення; до 6 місяців починає відрізняти своїх від чужих; 8-9 місяців дитина буде проявляти активність, розпочинаючи перші ігри з дорослими (не через саму гру, а через задоволення спілкування з дорослим); до 11-12 місяців діти вже вміють не тільки спостерігати за дорослими, але й звертатися до них за допомогою.

Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є оволодіння прямоходінням та формування мовної структури (наприкінці першого року дитина вимовляє перші слова) та опанування предметними діями (дитина освоює довільні дії з предметами навколишнього світу).