Загальна характеристика психічного розвитку дітей раннього віку: соціальна ситуація розвитку, провідний вид діяльності, основні новоутворення

Перехід від періоду немовляти до раннього дитинства пов'язаний з розвитком нового ставлення до світу предметів - вони починають виступати для дитини не просто об'єктами, зручними для маніпулювання, а і як речі, що мають певне призначення і певний спосіб використання, тобто в тій функції, яка закріплена за ними суспільним досвідом. Основні інтереси дитини переносяться в сферу оволодіння все новими і новими діями з предметами, а дорослий набуває ролі наставника, співробітника і помічника. Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві характеризується тим, що взаємодія дитини і дорослого опосередковується предметом: «дитина - предмет - дорослий».

Протиріччя соціальної ситуації розвитку: спосіб дії з предметом, зразок дії належить дорослому, а дитина водночас повинна виконувати індивідуальні дії. Це протиріччя розв'язується в новому типі діяльності, яка зароджується в ранньому віці, - предметній діяльності, спрямованій на засвоєння суспільно вироблених способів дій з предметами. Діяльність предметна тому, що мотив діяльності полягає в самому предметі, в способі його використання. Спілкування в цьому віці стає формою організації предметної діяльності. Воно перестає бути діяльністю, оскільки мотив переміщується від дорослого на суспільний предмет. Спілкування виступає як засіб здійснення предметної діяльності, як знаряддя для оволодіння суспільними способами використання предметів.

Зв'язок дії з предметом проходить три фази розвитку: на першій фазі з предметом можуть виконуватися будь-які відомі дитині дії; на другій – предмет використовується тільки за прямим призначенням; на третій фазі відбувається нібито повернення до старого, вільного використання предмета, але на зовсім іншому рівні: дитина знає основну функцію предмета.

Серед дій, якими оволодіває дитина в ранньому дитинстві, особливо значущими для її психічного розвитку є співвідносні та знаряддєві дії. Співвідносні дії вимагають урахування властивостей предметів - підбору предметів відповідно до їх форми і розміру, розміщення їх в певному порядку. Ці дії повинні регулюватися тим результатом, який потрібно одержати (зібрати пірамідку), але дитина не в змозі самостійно досягти його, та вона спочатку і не прагне до цього. Дорослий дає дитині зразок дії, звертає її увагу на помилки, вчить добиватися правильного результату. В кінцевому рахунку дитина оволодіває дією. Але вона може виконуватися різними способами. В одних випадках - запам'ятовування способу виконання дій, в інших - метод спроб і помилок, в третіх - дії за певним порядком.

Знаряддєві дії - це дії, в яких один предмет - знаряддя -використовується при впливі на інші предмети. Застосування навіть найпростіших ручних знарядь не тільки збільшує природні сили людини, але й дає їй можливість виконувати різноманітні дії, які взагалі недоступні неозброєній руці. Знаряддя є нібито штучними органами людини, які вона ставить між собою і природою.

Засвоєння знаряддєвих дій проходить кілька етапів. На першому етапі знаряддя фактично є для дитини тільки продовженням її власної руки і вона намагається діяти ним, як рукою. Дія дитини на цьому етапі є не знаряддєвою, а ручною. Наступний етап характеризується тим, що дитина починає орієнтуватися на зв'язок знаряддя з предметом, на який спрямовується дія, але виконує її успішно тільки від випадку до випадку, намагаючись повторити рухи, які ведуть до успіху. І тільки на третьому етапі відбувається достатнє пристосування руки до властивостей знаряддя - виникає знаряддєва дія.

Важливим у знаряддєвих діях є те, що дитина засвоює принцип використання знарядь, що є одним із основних принципів діяльності людини. Це дає дитині змогу в деяких ситуаціях переходити до самостійного використання предметів як простих знарядь.

Ранній вік є сензитивним періодом для засвоєння мовлення. В цей період формується активне мовлення дитини. Важливими набутками цього етапу життя є здатність дитини до слухання і розуміння повідомлень, які не стосуються безпосередньої ситуації. Формуються нові види дій сприймання (дитина переходить до зорового орієнтування) і мисленнєвих дій (зароджується наочно-образне мислення). До завершення раннього дитинства виникає знаково-символічна функція свідомості (дитина починає засвоювати операцію заміщення одного предмета іншим). Пам’ять виокремлюється із процесу сприймання, зароджується здатність відтворювати об’єкт за його відсутності, довшим стає проміжок часу між запам’ятовуванням і впізнаванням. Зароджується репродуктивна уява (дитина починає доповнювати, замінювати реальні предмети і дії уявними, називати їх).

Найважливіше новоутворення періоду кризи трьох років — це усвідомлення дитиною власного Я. До кінця третього року формується комплекс поведінки дитини, яка прагне самостійно досягти позитивного результату своєї діяльності. Сфера досягнень дитини поєднується зі сферою ставлення до себе, що сприяє поступовому вивільненню її самооцінки від оцінки дорослими. Це породжує в дитини почуття самоповаги, від якого бере початок розвиток самосвідомості.