Етапи становлення маркетингу

Історично визначають такі етапи становлення маркетингу:

1. період орієнтації на виробництво – кінець ХІХ-початок ХХ ст. – характеризується зростанням кількості підприємств;

2. період товарної орієнтації – перша третина ХХ-го ст. – характерне прямування до покращення якості товарів без суттєвого врахування потреб покупців і місткості ринку. На ринках зникає дефіцит на більшість товарів, а по деяких групах почалось перевиробництво, яке привело у США до кризи 1929 року. В цей період відбувається розвиток масової міжрегіональної і міжнародної торгівлі;

3. період збутової орієнтації – 30-ті - 50-ті рр. ХХ ст. – характерне забезпечення максимізації продаж, завдяки рекламі та іншим методам впливу на покупців з метою примусити здійснити покупку. Для даного періоду характерна поява багатьох складних товарів і зростання конкуренції між ними. Виробники почали конкурувати не тільки за обсягами виробництва, але й за якістю своїх товарів;

4. етап ринкової орієнтації – 50-ті-60-ті рр. ХХ ст. – виділяються товари, які користуються підвищеним попитом і максимальними обсягами продаж. Даний період характеризується кількома особливостями:

• відбувся бум американського стилю управління. В Європі зрозуміли, що кращі результати американців досягнуті за рахунок досконаліших методів управління;

• був ліквідований дефіцит більшості товарних груп, що загострило конкурентну боротьбу;

• відбулись зміни у формуванні потреб і вимог споживачів. Почався вік маркетингу.

5. період маркетингової орієнтації товаровиробників – 60-ті-80-ті рр. ХХ ст. – виробництво провадиться на основі прогнозування попиту і пропозиції;

6. етап маркетингового управління – середина 80-х рр. ХХ ст. – характерне повне підпорядкування виробництва вимогам ринку. Помітне вирівнювання якості товарів на міжнародному рівні;

7. кінець 80-х рр. ХХ ст. – постало питання про розробку стратегічної концепції, яка потребувала вивчення не лише товару, а й зовнішнього середовища функціонування підприємства.

В Україні, у країнах Балтії та Східної Європи маркетинг поширився лише на початку 90-х років. Причому в Україні його почали застосовувати в 1991-1993 рр. у фінансово-банківській сфері. Із завершенням масової приватизації, формуванням фінансово-промислових груп у 1994-1998 рр. маркетинговий підхід почали використовувати і на промислових підприємствах.

У 90-х роках маркетинг істотно змінився. Нові технології (у виробництві, зв’язку, комунікаціях, продажу) породжують і нові методи маркетингового впливу. Особлива увага нині приділяється електронному продажу й новим формам замовлень і доставки товарів. Істотно змінилися системи просування товарів від виробника до споживача.

Школи маркетингу

1. Школа макромаркетингу – представники цієї школи довели пріоритетність довгочасних ринкових операцій, з чого випливає висновок про необхідність ставити суспільні інтереси в основу підприємницької діяльності.

2. Школа консьюмеризму і представник цієї школи Р. Нейдер, який написав книгу «Небезпека за будь-якої швидкості», висуває проблему соціальної незахищеності споживачів. Дана школа виділяє у маркетингу необхідність забезпечення правдивою рекламою, відмови від агресивної тактики забезпечення збуту, гарантій безпеки виготовлених товарів і повного надання споживачам необхідної інформації для процесу прийняття рішення про здійснення купівлі. Представники даного підходу однозначно сходяться на тому, що необхідно державне втручання в ринкові відносини з метою захисту інтересів споживачів.

3. Школа системного підходу (представники Ланкастер, Беккер) в маркетинговій думці пов’язана з прагненням використати в маркетингу методи кількісного аналізу ринкових явищ. Представники школи розвивають теорію маркетингу у напрямку імітаційного моделювання, використовуючи взаємозалежність між попитом та пропозицією.

4. Школа, яка базується на теорії поведінки покупців (представники – Дж. Говард, Я. Шет, П. Блісс, Р. Блекуелл, Д. Коллет та ін.). Основними питаннями наукових пошуків прихильників цієї течії в маркетинговій думці є прихильність покупців до торговельних марок або фірмових знаків, чинників, які впливають на прийняття рішень про покупку певних товарів.

5. Біхевіористська школа фокусує свою увагу на принципах і характері поведінки не окремих споживачів, а цілих організацій. Представники – Е. Етціоні, Д. Колз, Р. Кан, Дж. Томпсон, Д. Марч, Г. Саймон.

6. Школа стратегічного управління підприємством – наймолодша і найпопулярніша школа, особливо за даних умов, коли корпоративне планування відокремлюється від планування діяльності стратегічної ланки або підрозділу у бізнесі.