46. Особливості заготівлі і зберігання зерностержневої маси кукурудзи при збиранні з підвищеною вологістю.

1. 47. Особливості заготівлі силосу із кукурудзи воскової стиглості.

Кукурудзу силосують у молочно-восковій, восковій і навіть повній стиглості при вологості зерна і початків 35 – 40%. Для силосування в одній фазі стиглості, як уже зазначалося, слід висівати 2 – 3 гібриди з різним вегетаційним періодом: наприклад, для Лісостепу — ранні, середньоранні й середньостиглі. При збиранні кукурудзи у восковій стиглості масу подрібнюють на частинки 5 – 7 мм. При цьому подрібнюється і зерно. Неподрібнене зерно повної і воскової стиглості у силосній масі гірше перетравлюється тваринами. Якщо нема спеціальних комбайнів, які забезпечують таке подрібнення, кормозбиральні комбайни КПКУ-75,

Е-301, Е-282, КПИ-Ф-2,4 та ін. обладнують спеціальним подрібнювальним пристроєм — рекатером, який запропонували фахівці Дніпропетровського сільськогосподарського інституту та Інституту кормів НААН. Цей пристрій дає змогу подрібнювати до 98% зерна качанів і повністю розщеплювати стебла. Без рекатерів комбайни таких марок навіть у разі ретельного регулювання на дрібне різання пропускають до 25 – 40% цілого зерна. Проте ці пристрої призводять до перевитрат палива. Тому, якщо немає спеціальних комбайнів, качани воскової стиглості збирають окремо, подрібнюють на спеціальних установках до пастоподібної маси і закладають на зберігання.

При подрібненні всієї рослини кукурудзи воскової стиглості на відрізки довжиною кілька сантиметрів не тільки втрачається зерно, а така маса погано ущільнюється. Молочнокисле бродіння дуже швидко змінюється оцтовокислим, а потім — маслянокислим, а через 4 – 5 місяців такий корм стає непридатним для годівлі. Силос із добре ущільненої маси кукурудзи молочної стиглості з додаванням подрібненої горохової соломи може зберігатись 2 – 3 роки. Кукурудза молочно-воскової стиглості також непогано ущільнюється і, отже, силос із неї довше зберігається.

Для поліпшення молочнокислого бродіння бажано застосовувати препарати, які містять молочнокислі бактерії. Одним із них є вітчизняний препарат «Литосил» — порошкоподібна маса висушених живих клітин молочнокислих бактерій від світло-коричневого до кремового кольору. Наважку препарату розчиняють у невеликій кількості води, добре розтирають до однорідної консистенції і одержують маточний розчин. До нього додають 3 – 4 л води, проціджують крізь марлю в резервуар для приготування робочого розчину. Робочий розчин готують 3 – 4 рази на день. Це підсилює активність бактерій у робочому розчині. Вносять препарат у вигляді водної суспензії в силосну масу переобладнаним змішувачем СТК-5Б або іншими пристроями, в які додають розпилювач. Оптимальна доза препарату 5 г/т маси, вона містить приблизно 50 млрд живих клітин з розрахунку на 1 г. При зменшенні активності препарату дозу його збільшують.

Для заготівлі силосу використовують кілька культур: гібриди кукурудзи різних строків достигання, соняшник у чистих і змішаних посівах, сорго, озимі жито і пшеницю, ранні ярі суміші — вику і горох із вівсом, овес із ріпаком, горох, післяукісні посіви, побічну продукцію, гичку, листостеблову масу кукурудзи на зерно тощо. Значним джерелом силосної сировини є також трава природних угідь. Силосна маса надходить у різні строки і являє собою силосний конвеєр.