Нанесення на план точок за їх координатами.
Перед нанесенням точок теодолітного ходу координатну сітку підписують так, щоб весь полігон розмістився в середній частині аркуша. Для лівої крайньої вертикальної лінії координатної сітки беруть значення координати, близьке до найменшого значення ординати точки полігону. Нижній горизонтальній лінії координатної сітки приписують абсцису, близьку до найменшої абсциси полігону. Точки планового знімального обґрунтування на координатну сітку наносять за їх обчисленими координатами за допомогою циркуля- вимірника і масштабної лінійки. Нанесення точок починають з визначення квадрата, в якому розміститься та чи інша вершина теодолітного ходу.
Складання і оформлення плану тахеометричного знімання.
При тахеометричному зніманні визначають планове і висотне положення точок місцевості відносно пунктів зйомочної основи. Планове положення визначають полярним способом, а висотне - тригонометричним нівелюванням
При цьому послідовність роботи на станції наступна.
1. Теодоліт встановлюють над точкою знімальної основи (станцією), приводять його в робоче положення, тобто центрують і горизонтують.
2. Нуль лімба горизонтального круга орієнтують (встановлюють) на початковий напрямок, тобто на суміжну точку знімальної основи.
3. Рулеткою вимірюють з точністю 0.01 м висоту приладу і.
4. На схематичному кресленні (абрисі) позначають знімальні пікети, відстань між якими для М 1:500 не має перевищувати 15 м.
5. На нівелірній рейці позначають висоту приладу і.
6. Рейку встановлюють на пікет і наводять перехрестя сітки ниток на відмічену на рейці висоту приладу і.
7. При положенні вертикального круга зліва визначають віддалемірну відстань Ь і беруть відлік за горизонтальним і вертикальним кругом теодоліта.
8. Результати вимірювань заносять до журналу тахеометричного знімання
Математичну обробку результатів тахеометричного знімання виконують у такій послідовності.
1. Обчислюють кути нахилу v за формулою
v = UВК -МО, (59)
де UBK - відлік за вертикальним кругом теодоліта; МО - місце нуля.
2. Обчислюють горизонтальне прокладення d за формулою
d = L ■ cos2 v, (60)
де L - віддалемірна відстань; v - кут нахилу.
3. Обчислюють перевищення знімальних пікетів над станцією hi за формулою
h = d ■ tgv + i - v, (61)
де d - горизонтальне прокладення; v - кут нахилу; i - висота приладу;
v - висота наведення променя візування.
4. Обчислюють висоти пікетів Hi за формулою
H, = H ст + h, (62)
де Нст - висота станції;
hi - перевищення знімального пікету над станцією. Результати обчислень заносять до відповідних колонок журналу тахеометричного знімання.
Принципова схема нівеліра.
Принципова геометрична схема нівеліра з циліндричним рівнем: 1 - підставка; 2 - циліндричний рівень; 3 - затискний гвинт; 4 - об’єктив; 5 - зорова труба; 6 - окуляр; 7 - елеваційний гвинт;
8 - круглий рівень; 9 - піднімальні гвинти
Основна перевірка нівеліра.
Перед початком польової роботи прилад слід важно оглянути і встановити справність всіх частин нівеліра. При цьому звертають увагу на стійкість штатива, чи плавно повертається зорова труба, діють мікрометричний, елеваційний та підйомні гвинти, чи не хитаються вони; переконуються в наявності чіткого зображення сітки ниток та об'єктів спостереження. При необхідності проводять регулювання та змазування гвинтів згідно з вказівками, наведеними у паспорті нівеліра. Слід звернути увагу на те, щоб червона сторона комплекту рейок починалась з одного і того ж числа (47 або 48).
Геодезична підготовка даних для винесення проекту споруди на місцевість
Для перенесення проекту споруди на місцевість складаються геодезичні креслення. Вихідні дані для складання розбивочних креслень виходять графічним, аналітичним і комбінованим (графоаналитическим) способами.
При використанні графічного способу дані, необхідні для розбивки об'єкта на місцевості, визначаються графічно з плану: координати і висоти точок, кути і довжини ліній. Цей спосіб не завжди задовольняє вимогам точності розбивочних робіт.
Аналітичний спосіб забезпечує високу точність отримання вихідних даних. На підставі проекту споруди і даних геодезичного обгрунтування проводиться аналітичний розрахунок координат точок проектованих об'єктів, а також відстаней і кутів для розбивки осей споруд на місцевості.
Графоаналитический спосіб має найбільше застосування. Частина даних визначається графічно за планом, інші необхідні величини виходять в результаті обчислень. Як правило, графічно за планом визначаються елементи, які необхідні для прив'язки об'єкта до існуючої ситуації. Величини, що визначають взаємне розташування точок проектованого споруди, підраховуються аналітично за даними проекту.