Винесення на місцевість проектних відміток.
На практиці проектну відмітку виносять на місцевість як правило методом геометричного нівелювання від найближчого репера висотної основи. При виконанні робіт нівелір встановлюють на однаковій відстані між репером з позначкою Нрп і точкою, в якій необхідно отримати проектну відмітку Нрп. На репере, як показано на рис. 45, встановлюють рейку і, привівши нівелір в робоче положення, знімають відлік а по рейці і обчислюють обрій інструмента
ГІ = Нрп + А.
Потім визначають, який повинен бути відлік в по рейці, встановленої в заданій точці А, Щоб її відмітка дорівнювала проектної
В = ги НРп.
У точці А забивають кілочок вище проектної позначки, встановлюють на нього рейку і поступово забивають його до тих пір, поки відлік по встановленої на ньому рейці не опиниться рівним обчисленому відліку.
Мал. 45. Винесення на місцевість проектної позначки
Якщо виносять на місцевість проектну відмітку в спорудженні, то рейку встановлюють поруч зі стіною, на якій на рівні п'яти рейки наносять олівцем або фарбою рису або забивають цвях, ніж фіксують положення проектної позначки по висоті.
Якщо проектну відмітку необхідно винести на дно котловану, то в цьому випадку використовують два нівеліра, один з яких встановлюють на дні котловану, а другий - на поверхні. На краю котловану, як показано на рис. 46, зміцнюють кронштейн і підвішують металеву рулетку з вантажем 5-10 кг для її натягу.
На репер і на точку на дні котловану встановлюють рейки і знімають відповідні відліки а и в. Потім наводять нівеліри на рулетку і одночасно беруть відліки С1, і С2, Для контролю всі вимірювання повторюють і обчислюють середні значення відліків. Проектна відмітка А на дні котловану визначається за формулою
НА= Нрп+а - (С2 ? С1) -в.
Винос проектної позначки на високі частини споруди здійснюється аналогічним чином, тільки точка знаходиться вгорі, а не внизу. Формула для обчислення проектної позначки в цьому випадку має вигляд
НА= Нрп+а - (С2 ? С1) -в.
Винесення на місцевість проектних ухилів.
Визначення висоти доступної споруди.
Порядок виконання роботи.
У точці А (рис. 1) установлюють теодоліт і при двох положеннях вертикального кругу беруть відліки на верх (точка С) та низ (точка В) споруди. Вимірюють у прямому та зворотному напрямах відстань d від точки А до споруди теодолітом кут її нахилу ν до горизонту. Обчислюють кути нахилу за відліками:
при крузі праворуч (КП) ν 1 = МО - Rс - 180°; ν 2 = МО - Rв - 180°; (1)
при крузі ліворуч (КЛ) ν 1 =Lс - МО ; ν 2 = Lв - МО ; (2)
де Rс, Rв - відліки при крузі праворуч відповідно на верх (точка С) та низ (точка В) споруди;
Lс, Lв - відліки при крузі ліворуч;
МО - місце нуля, яке обчислюють за формулами
Висоту доступної споруди обчислюють за розрахунковими схемами відповідно:
рис.
1, а
рис.
1, б
де d = S сos ν - горизонтальна проекція відстані S, м.
Визначення висоти недоступної споруди.
Порядок виконання роботи.
На місцевості розбивають базис СО, вимірюють його довжину А в прямому та зворотному напрямах. Установлюють теодоліт послідовно в точках D та С і беруть відліки за вертикальним кругом при КЛ і КП на верх та низ споруди з метою обчислення кутів нахилу ν1, ν2, ν3, ν4. Визначають місце нуля, а потім за формулами (1) та (2) обчислюють кути нахилу.
Висота
недоступної споруди, м,
де h1, h2, h3, h4 — висоти, м, обчислені за формулами
Значення
X, м, обчислюють за виразом
Передача відмітки на дно котловану (монтажний горизонт).
Перенесення позначки на дно котловану виконується по осях. Якщо фундамент має глибину не більше двох метрів, то існує певний алгоритм дій перенесення осей. Цей алгоритм залежить безпосередньо від типу фундаменту, який буде закладатися при зведенні даної конструкції. Дуже велике значення при осьової розбивці грає нульова відмітка. Її ще називають рівнем чистої підлоги. Це початковий рівень споруди. Якщо дана відмітка визначена фахівцями невірно, то на етапі будівельних робіт можуть бути допущені серйозні помилки і похибки, які згодом призведуть до негативних наслідків. Особливо правильна нульова відмітка потрібна для вибору відповідного типу гідроізоляції, щоб виключити попадання води всередину конструкції.
Коли нова будова виходить із землі і з'являються нові поверхи і перекриття, то геодезисти знову з'являються на об'єкті для надання послуги передача позначки на монтажний горизонт. Причому реперну позначку рекомендується передавати на кожен монтажний горизонт.
Деформації споруд і фактори, що впливають на них.
Види деформацій та способи спостереження за ними.
Всі будівлі і споруди проектують на відповідний період їх експлуатації. На збудовані будівлі діє багато природних і техногенних факторів. Під дією цих факторів будівлі здатні просідати і сповзати, випучуватися при замерзанні водонасичених грунтів.
Основні антропогенні фактори: вплив навантаження на споруди, невідповідність несучих властивостей ґрунтів у зв'язку з прорахунками при проектуванні, штучне зниження або підвищення ґрунтових вод, підземні розробки корисних копалин, збільшення тиску на основу надбудовами, новими будівлями, вібрація фундаменту у зв'язку з роботою машин, транспорту.
Деформації ґрунтів діляться на пружні і непружні.
Пружні деформації характеризуються зміною об'єму і викривленням форми внутрішньої будови ґрунту.
Непружні деформації характеризуються: ущільненням, набуханням, повзучістю, руйнуванням структури.
Деформації основ і споруд характеризуються абсолютним осіданням, середнім осіданням, відносною нерівномірністю осідання, нахиленням фундаменту, відносним прогинанням, тріщинами.
Рівномірні осідання майже не знижують міцності і стійкості будівлі, але в тому випадку, якщо ці величини незначні.
Нерівномірне осідання значно небезпечніше за рівномірне.
Для того щоб уникнути катастрофічних деформацій споруд, за осіданням і зсувами споруд спостерігають геодезичним або стереофотограметричними методами.
Основним методом визначення вертикальних зміщень окремих точок будівель є геометричне нівелювання, а в окремих випадках — гідростатичне. Для цього в різних частинах будівель розміщують деформаційні марки і опорні геодезичні знаки. Марки встановлюють на кожному розі будівлі, з обох боків осадочних і температурних швів, в місцях примикання поперечних і поздовжніх стін.
В залежності від споруди, умов експлуатації марки закладають через 6 - 8 м. В усіх випадках марки розташовують так, щоб за результатами спостережень можна було визначити всі види деформацій (прогинання, вигинання, кручення, перекошення, крен тощо).
Нівелювання марок проводять від опорних реперів за програмою державного нівелювання III та IV класів, точного і високоточного нівелювання. При вимірюванні осідання споруд спеціального призначення — будівель електростанцій, судноплавних шлюзів, елеваторів, висотних споруд, атомних станцій — застосовують точне геометричне нівелювання короткими променями або гідростатичне нівелювання. Це дозволяє вимірювати перевищення між точками, розташованими на відстані 10 - 15 м, з середньою квадратичною похибкою 0,03 - 0,05 мм.
Геометричне нівелюванню забезпечує високу точність і достатню оперативність в складних умовах і в широкому діапазоні температур. Але має і негативні сторони: майже не піддається автоматизації, відсутня дистанційна передача інформації.
Від недоліків геометричного нівелювання значною мірою позбавлений спосіб гідростатичного нівелювання. Точність його досягає 0,005 - 0,1 мм.
При високоточному монтажі; технологічного обладнання застосовують метод мікронівелювання.
Вимірювання горизонтальних переміщень виконують способом створних вимірювань, лінійних або кутових засічок, способом триангуляції.
Невертикальність або випучування стін визначають методом бокового нівелювання.
Періодичність визначення висот деформаційних марок залежить від призначення будівлі, а також від інтенсивності осідання. Періодичність може бути 1 раз на місяць, квартал» півроку, рік. В результаті спостережень складають зведену відомість висот деформаційних: марок, в якій підраховують величини осідання між двома останніми спостереженнями і сумарне осідання за весь період дослідження. За результатами підрахунків складають графік осідань.
Деформації приводять до появи тріщин в різних частинах будівлі. Визначивши причину появи тріщин, необхідно дослідити їх подальшу поведінку; стабілізувалися вони чи продовжують розкриватися. Для цього існує багато методів. Один з них полягає у тому, з обох боків тріщини закладають металеві штирі і за допомогою індикатора годинникова типу періодично вимірюють відстань між ними з точністю до 0,1 мм.