Покинуте кошеня
Хтось виніс із хати маленьке сіре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матусі. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хитає головою, хто сміється. Хто жаліє: бідне кошенятко, та й іде собі. Настав вечір. Зайшло сонце. Лячно стало кошеняткові. Притулилося воно до куща та й сидить — тремтить.
Поверталась зі школи маленька Наталочка. Чує — нявчить кошеня. Вона не сказала ні слова, а взяла кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до дівчинки. Замуркотіло. Раде-радісіньке.
Сухомлинський Василь Олександрович Зламана яблунька
Бігаючи подвір’ям школи, Мишко послизнувся й упав на маленьку яблуньку, яку посадили цієї весни. - Мишко яблуньку зламав! Мишко яблуньку зламав! - закричали діти, побігли до вчительки і зараз же розповіли їй усе так, як було. - Хіба ти не бачиш, куди біжиш? - докоряла вчителька. - Що ж тепер робити? Яблунька померла. Стирчатиме зламаний стовбурець. Мишко зробився мовчазний та задумливий. Він приходив до школи задовго до уроків, дивився на зелений рядочок яблуньок. Мишкові тяжко було дивитись на зламану яблуньку. Якось учителька повела їхній клас у садок. - Діти, - сказала вона, - давайте порахуємо, скільки тут яблуньок, груш, вишень. Мишко пішов уздовж яблуневого рядка. Він добре знав, що тридцять живих яблуньок і одна мертва. Та ось тільки-но підійшов до мертвої яблуньки, як побачив, що від сухого стовбурця відійшла зелена гілочка. - Яблунька оживає!.. - сказав він схвильовано. Підійшла вчителька. - Так, оживає, - сказала вона. - Це буде твоя яблунька. Добре, Мишку? - Добре, - зрадів Мишко і побіг до колодязя. - Куди це ти? - запитала вчителька. - Поллю свою яблуньку.
Качан Анатолій Леонтійович Біографічні відомості про письменника
Народився Анатолій Леонтійович Качан у селі Гур’ївці на Миколаївщині, у сім’ї токаря. Коли підріс, любив слухати батькові оповіді про те, як колись, ще до війни, на їхніх ланах золотої пшениці знімали славнозвісний кінофільм «Трактористи». Від батька взяв відчуття землі, селянську мудрість і спостережливість. А від матері, чия пам’ять зберігала безліч усіляких пісень, переказів, бувальщин,— доброту й любов до слова. Учителювати йому довелося в незвичайному місті Вилкове, що за десять кілометрів від Чорного моря. З дітьми Анатолій Качан завжди розмовляє серйозно, ніколи не «ламає» язика, не підлаштовується під малечу. Стільки всіляких скоромовок, дражнилок, мирилок, забавлянок знає він, що годі з ним і змагатися! До читанок, підручників з української мови, книг для позакласного читання включено понад п’ятдесят поезій Анатолія Качана. Він — не тільки відомий поет, а й досвідчений журналіст, сумлінний редактор, знавець літератури, заслужений працівник культури, Відмінник освіти, лауреат премій імені Миколи Трублаїні та імені Лесі Українки.
Крихта хліба
З лісосмуг, де свищуть сніговиці, Де не стало корму і тепла, Перебрались лагідні синиці У садки до нашого села.
В завірюху, ожеледь, морози Стукають синиці у вікно, З горобцями ділять на дорозі Крихту хліба мерзлу і зерно.
Пригощав пташок я з годівниці І почав нарешті відчувать, Що для когось крихта – це дрібниця, А для пташки – жить чи замерзать.
Костенко Ліна Василівна
Б
іографічні
відомості про письменницю
Ліна Василівна Костенко — українська поетеса. Народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині у родині вчителів. З 1936 року жила в Києві. Там закінчила середню школу, а потім стала студенткою Київського педагогічного інституту. Пізніше вступила до Московського літературного інституту. Твори Костенко перекладено англійською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами. Живе і працює зараз Ліна Костенко в Києві.
Синички на снігу
Синиці голодом намлілись — Така зима, така зима!.. Оце б у вирій полетіти, — Так батьківщини ж там нема.