- •1. Система управління охороною праці
- •2. Правові основи охорони праці
- •3. Аналіз стану умов праці у тваринництві
- •3.1. Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності ................................ 26
- •4. Виробнича санітарія та гігієна праці
- •Передмова
- •1. Система управління охороною праці
- •1.1. Система управління охороною праці в державі, в галузі, на підприємстві. Особливості суоп у ветеринарній медицині
- •1.2. Служба охорони праці підприємства та її задачі
- •Особливості управління охороною праці у фермерських і приватних господарствах
- •Участь профспілок та інших громадських формувань у поліпшенні охорони праці
- •1.3. Навчання з охорони праці
- •Контрольні питання
- •1. Система управління охороною праці в державі, у галузі на підприємстві.
- •2. Правові основи охорони праці
- •2.1. Нормативно-правове забезпечення охорони праці у ветеринарній медицині
- •Кодекс законів про працю
- •Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства
- •2.2. Органи державного нагляду в системі управління охороною праці
- •Ветеринарний нагляд у тваринництві
- •2.3. Штрафні санкції за порушення нормативних актів про охорону праці
- •Розміри штрафів
- •2.4. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці
- •2.5. Соціальний захист працюючих. Відшкодування збитків потерпілим при нещасних випадках на виробництві
- •Контрольні питання
- •3. Аналіз умов праці у тваринництві
- •3.1. Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності
- •3.2. Аналіз умов праці у тваринництві
- •3.3. Гігієнічна характеристика негативних факторів
- •Професійні захворювання викликані дією фізичних факторів
- •Професійні захворювання викликані дією хімічних речовин
- •Професійні захворювання викликані дією пилу
- •Професійні захворювання викликані дією біологічних факторів
- •Професійні дерматози
- •Контрольні питання
- •4. Виробнича санітарія та гігієна праці
- •4.1. Загальні питання виробничої санітарії та гігієни праці
- •4.2. Санітарно-гігієнічні вимоги до виробничих і побутових приміщень і обслуговуючого персоналу
- •4.3. Гігієна під час обслуговування хворих тварин
- •4.4. Вимоги до застосування засобів захисту ветеринарних працівників
- •4.5. Захист працівників тваринництва від зооантропонозних хвороб, харчових токсикозів, токсикоінфекцій та професійних захворювань
- •Попередження харчових отруєнь
- •Контрольні питання
- •Література
4.2. Санітарно-гігієнічні вимоги до виробничих і побутових приміщень і обслуговуючого персоналу
Особливості праці працівників тваринницьких ферм і птахофабрик пред’являють відповідні вимоги до осіб, що обслуговують виробничі процеси в тваринництві і птахівництві.
До роботи необхідно допускати осіб фізично здорових, які пройшли медичний огляд, добре знають виробничі процеси, свої обов’язки, мають глибокі теоретичні знання з охорони праці, проінструктовані про засоби особистої гігієни, про правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими особливо, і які досконало володіють навичками і безпечними методами праці.
Працівники тваринництва повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і потім профілактичні огляди 1 раз на квартал, а доярки – 1 раз на місяць. Один –два рази на рік доярки проходять диспансерний медогляд з обстеженням на бруцельоз і туберкульоз.
Керівники господарства несуть відповідальність за допуск до роботи людей, які не пройшли медогляд і за порушення строків проведення профілактичних оглядів.
Велике значення необхідно приділяти вибору виробничих приміщень або майданчиків. Вони повинні відповідати класу виробництва за санітарними нормами, категорії виробництва за пожежною і вибухопожежною небезпекою, класу приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом та ін.
Тваринницькі будівлі, ветеринарні об’єкти, склади кормів, кормоцехи й інші виробничі споруди забороняється будувати на заболочених землях, на ділянках з високим рівнем ґрунтових вод, на місці колишніх худобомогилок, гноєсховищ, колишніх кролівничих, тваринницьких господарств.
Майданчик будь-якої виробничої дільниці повинен:
– мати відносно рівну поверхню і схил для стікання води не більше 3о;
– знаходитися поблизу природних джерел води, доріг і мереж електроживлення, не примикати до меж заболочених ділянок;
– розташовуватися з підвітряної сторони, нижче населеного пункту по рельєфу місцевості і не ближче до нього ніж на величину санітарно-захисної зони.
Щільність забудови, %:
βЗ
=
,
де: ΣSЗ – сумарна площа будов і споруд, м2;
SД – площа всієї ділянки забудови, м2.
Площа забудови рахується нормальною, якщо βЗ =18 – 35%.
Для кращої аерації виробничі об’єкти необхідно розташовувати таким чином, щоб їх діагональ збігалася з напрямком домінуючих вітрів.
Залежно від виду і призначення виробничих і тваринницьких об’єктів, будов і споруд ширину санітарно-захисних зон встановлюють у межах 25–2000м. Так, для ферм ВРХ, вівчарських ферм і цехів кормопереробки – 300м, птахофабрик – 1000м, свинарських ферм – 2000м, під’їздів доріг до будов не –менше 25м.
Однак, як свідчить досвід будівництва великих ферм, особливо свинарських, санітарно-захисна зона повинна бути:
– при утриманні тварин у приміщеннях з відкритим гноєсховищем – не менше 3км;
– при утриманні тварин на відкритих майданчиках – не менше 5км.
При цьому ферму (комплекс) бажано оточувати лісозахисною смугою. Гноєсховища, сечозбірники, котловани, колодязі, ями на території ферм огороджують, щоб у них не могли впасти люди і тварини. Люки повинні виступати над рівнем землі не менш як на 0,8м і бути постійно закритими кришками.
Огородженню підлягають також пожежні водойми, силосні ями і траншеї, з яких беруть корми.
Відповідно до СН 245-71 на одного працюючого повинно приходиться не менше 15м3 об’єму і 4,5м2 площі приміщення. Виробничі приміщення повинні мати висоту від підлоги до стелі 3,2м, ширину пішохідних галерей – 1–1,5м, ширину проходів між шафами і стелажами – 1м.
Санітарно-побутові приміщення розділяються на загальні й спеціальні.
До загальних приміщень належать гардеробні, туалетні, умивальні, кімнати відпочинку і для питного водопостачання, які повинні бути передбачені на будь-якій виробничій дільниці.
До спеціальних приміщень належать: кімнати для паління, респіраторні, душові, кімнати особистої гігієни жінок (якщо в зміні працює 15 і більше жінок), кімнати для прання, хімічного очищення, сушіння, обезпилення, обеззараження і ремонту робочого одягу (взуття), для обігріву працівників тощо. Ці приміщення влаштовують з врахуванням кількості працівників.
