Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МВ (Лекції) ОП ВЕТ-ч.1.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
376 Кб
Скачать
☆

4.2. Санітарно-гігієнічні вимоги до виробничих і побутових приміщень і обслуговуючого персоналу

Особливості праці працівників тваринницьких ферм і птахофабрик пред’являють відповідні вимоги до осіб, що обслуговують виробничі процеси в тваринництві і птахівництві.

До роботи необхідно допускати осіб фізично здорових, які пройшли медичний огляд, добре знають виробничі процеси, свої обов’язки, мають глибокі теоретичні знання з охорони праці, проінструктовані про засоби особистої гігієни, про правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими особливо, і які досконало володіють навичками і безпечними методами праці.

Працівники тваринництва повинні проходити медичні огляди перед вступом на роботу і потім профілактичні огляди 1 раз на квартал, а доярки – 1 раз на місяць. Один –два рази на рік доярки проходять диспансерний медогляд з обстеженням на бруцельоз і туберкульоз.

Керівники господарства несуть відповідальність за допуск до роботи людей, які не пройшли медогляд і за порушення строків проведення профілактичних оглядів.

Велике значення необхідно приділяти вибору виробничих приміщень або майданчиків. Вони повинні відповідати класу виробництва за санітарними нормами, категорії виробництва за пожежною і вибухопожежною небезпекою, класу приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом та ін.

Тваринницькі будівлі, ветеринарні об’єкти, склади кормів, кормоцехи й інші виробничі споруди забороняється будувати на заболочених землях, на ділянках з високим рівнем ґрунтових вод, на місці колишніх худобомогилок, гноєсховищ, колишніх кролівничих, тваринницьких господарств.

Майданчик будь-якої виробничої дільниці повинен:

– мати відносно рівну поверхню і схил для стікання води не більше 3о;

– знаходитися поблизу природних джерел води, доріг і мереж електроживлення, не примикати до меж заболочених ділянок;

– розташовуватися з підвітряної сторони, нижче населеного пункту по рельєфу місцевості і не ближче до нього ніж на величину санітарно-захисної зони.

Щільність забудови, %:

βЗ = ,

де: ΣSЗ – сумарна площа будов і споруд, м2;

SД – площа всієї ділянки забудови, м2.

Площа забудови рахується нормальною, якщо βЗ =18 – 35%.

Для кращої аерації виробничі об’єкти необхідно розташовувати таким чином, щоб їх діагональ збігалася з напрямком домінуючих вітрів.

Залежно від виду і призначення виробничих і тваринницьких об’єктів, будов і споруд ширину санітарно-захисних зон встановлюють у межах 25–2000м. Так, для ферм ВРХ, вівчарських ферм і цехів кормопереробки – 300м, птахофабрик – 1000м, свинарських ферм – 2000м, під’їздів доріг до будов не –менше 25м.

Однак, як свідчить досвід будівництва великих ферм, особливо свинарських, санітарно-захисна зона повинна бути:

– при утриманні тварин у приміщеннях з відкритим гноєсховищем – не менше 3км;

– при утриманні тварин на відкритих майданчиках – не менше 5км.

При цьому ферму (комплекс) бажано оточувати лісозахисною смугою. Гноєсховища, сечозбірники, котловани, колодязі, ями на території ферм огороджують, щоб у них не могли впасти люди і тварини. Люки повинні виступати над рівнем землі не менш як на 0,8м і бути постійно закритими кришками.

Огородженню підлягають також пожежні водойми, силосні ями і траншеї, з яких беруть корми.

Відповідно до СН 245-71 на одного працюючого повинно приходиться не менше 15м3 об’єму і 4,5м2 площі приміщення. Виробничі приміщення повинні мати висоту від підлоги до стелі 3,2м, ширину пішохідних галерей – 1–1,5м, ширину проходів між шафами і стелажами – 1м.

Санітарно-побутові приміщення розділяються на загальні й спеціальні.

До загальних приміщень належать гардеробні, туалетні, умивальні, кімнати відпочинку і для питного водопостачання, які повинні бути передбачені на будь-якій виробничій дільниці.

До спеціальних приміщень належать: кімнати для паління, респіраторні, душові, кімнати особистої гігієни жінок (якщо в зміні працює 15 і більше жінок), кімнати для прання, хімічного очищення, сушіння, обезпилення, обеззараження і ремонту робочого одягу (взуття), для обігріву працівників тощо. Ці приміщення влаштовують з врахуванням кількості працівників.