4.4. Вимоги до застосування засобів захисту ветеринарних працівників

Забезпечення ветеринарних працівників засобами індивідуального захисту, спецодягом і спецвзуттям здійснюється відповідно до нормативних документів, таких як:

– Інструкція про порядок видачі, зберігання і користування спецодягом, спецвзуттям і запобіжним пристосуванням;

– Типові галузеві норми безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття й інших засобів індивідуального захисту та інші.

Виробничий одяг підрозділяється на робочий, спеціальний, відомчий і технологічний. Він повинен відповідати сукупності гігієнічних, експлуатаційних, економічних, технологічних і естетичних вимог.

Виробничий одяг виготовляється по розробленій та затвердженій документації і буває семи розмірів (44–56-тий ) та 5 зростів (1–5).

Засоби захисту ветеринарів, у першу чергу – спецодяг і спецвзуття –повинні захищати тіло і костюм працівника від дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів: попадання бруду, дезрозчинів і фармпрепаратів, а при обслуговуванні хворих, особливо заразнохворих тварин – оберігати від травм, зараження і розносу інфекції.

Видається спецодяг у встановлені терміни, безкоштовно і відповідно до норм. Випускається він для загального і санітарного використання таких видів: костюми, куртки, брюки, комбінезони, напівкомбінезони, плащі, напівплащі, халати, фартухи, нарукавники, рукавички, головні убори, бахіли, чоботи, напівчоботи, черевики. Відповідно до існуючого законодавства адміністрація кожного підприємства (ветеринарної лабораторії) повинна:

– забезпечити ветеринарних працівників санітарним і спеціальним одягом та взуттям, засобами індивідуального захисту, захисними пристосуваннями згідно з діючими нормами і термінами їх використання;

– організувати їх належне зберігання, своєчасне прання, дезінфекцію та ремонт;

– виділити і обладнати приміщення для зберігання особистого робочого, спеціального та санітарного одягу, взуття і засобів індивідуального захисту, інших пристосувань;

– забезпечити працівників необхідними засобами повалення, фіксації тварин, заспокійливими, обезрухувальними і дезінфікуючими фармпрепаратами та ін.

Несвоєчасна видача робітникам відповідних категорій санітарного і спеціального одягу та взуття без дотримання норм видачі розглядається як порушення діючого законодавства.

4.5. Захист працівників тваринництва від зооантропонозних хвороб, харчових токсикозів, токсикоінфекцій та професійних захворювань

Відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб регулюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб» іншими нормативно-правовими актами.

Захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій), забезпечується проведенням ветеринарно-санітарних, протиепізоотичних, профілактичних і протиепідемічних заходів під час догляду за тваринами, виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, дотриманням усіма господарюючими суб'єктами вимог ветеринарних, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також контролем місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за їх дотриманням.

Для захисту працівників тваринництва від зооантропонозних хвороб, харчових токсикозів, токсикоінфекцій та професійних захворювань вирішальне значення має дотримання заходів по біологічній безпеці. Вони передбачені ГОСТом ССБТ «Биологическая опасность» 12.008.-76. Основні з них полягають у періодичному знезараженні території, приміщень, обладнання, одягу, засобів захисту.

Для того, щоб зменшити вміст шкідливих газів у повітрі приміщень, де утримуються тварини і птиця, необхідно влаштувати відповідні вентиляційні системи. Повинна бути передбачена комплексна механізація таких трудомістких процесів, як переробка, підготовка і роздача кормів, прибирання гною, виймання силосу із силососховищ, доїння корів та ін. При автоматизації і механізації технологічних процесів необхідно приділяти увагу розміщенню і обладнанню пультів управління, створенню умов праці для операторів, які б відповідали гігієнічним вимогам.

У корівниках, пташниках і свинарниках необхідно обладнувати ізольовані приміщення для обслуговуючого персоналу, у них повинні бути умивальники, санвузли, а також приміщення для проведення лікувально-профілактичних заходів, направлених на попередження професійних форм патології (гідро- процедури, вібромасаж та ін.).

При пасовищно-відгонному утриманні тварин для тваринників необхідно споруджувати пересувні будиночки або вагончики, забезпечувати побутове обслуговування, надійний зв'язок з медичними закладами.

Профілактика професійних зооантропонозних захворювань передбачає перш за все комплекс протиепідемічних заходів (ветеринарні огляди, запобіжні щеплення тварин, санітарно-профілактичні заходи, карантинні заходи та ін.).

Профілактика професійних захворювань забезпечується попередніми і періодичними оглядами, які є частиною загальної диспансеризації населення.

Попередні медичні огляди проводяться при прийомі на роботу, пов’язану з особливими умовами праці.

Періодичні ( профілактичні ) медичні огляди проводяться через відповідні проміжки часу: 1 раз на квартал, а доярки – 1 раз на місяць.

Один раз на рік доярки проходять диспансерний медогляд з обстеженням на бруцельоз і туберкульоз.

^{Профілактика шкідливого впливу факторів виробничого середовища полягає в ефективній роботі вентиляційних систем, у постійному підтриманні потрібних параметрів мікроклімату в тваринницьких приміщеннях. Параметри мікроклімату в кімнатах для персоналу, а також санітарно-побутових приміщеннях повинні відповідати санітарним нормам.}

^{Коливання температури повітря в доїльних залах, яке виникає при вході та виході корів, усувається шляхом обладнання повітряно-теплової завіси біля вхідних воріт.}

^{При решітчастій підлозі забруднене повітря поступає також із каналів для гною, накопичується у верхній зоні приміщення, тому є доцільним застосування комбінованої вентиляції : місцевої припливної з підігрівом там, де це необхідно, локальної витяжної для видалення повітря із гноєканалів, а також загально-обмінної витяжної на даху для виведення повітря із зони приміщення.}

^{На стан повітряного середовища тваринницьких приміщень впливають способи і терміни видалення гною, загального прибирання і дезінфекції приміщень. Видалення гною через щілини підлоги в канали стіканням або із застосуванням гідрозмиву сприяє більш кращим показникам повітряного середовища.}

^{У літній період, особливо у південних районах, де довгий час спостерігається висока зовнішня температура, може відмічатися підвищена концентрація пилу як всередині тваринницьких приміщень, так і на відкритих майданчиках. Заходи боротьби із запиленістю полягають у підтриманні належного санітарного стану, безперебійній роботі вентиляційних систем, а також у періодичному вологому прибиранні підлоги та відкритих майданчиків.}

^{Особливу увагу необхідно приділяти процесу отримання молока. Для забезпечення зручності підведення до вакуумних трубопроводів шлангів доїльних апаратів трубопроводи повинні закріплюватися на висоті 1,7м. На робочому місці доярки над траншеєю, у яку стікає вода при підмиванні вимені, повинні бути решітки.}

^{Біля ванни для миття доїльної апаратури обладнується решітчастий настил або гумові килимки. Миючі розчини готують у захисних окулярах, рукавицях, чоботах і гумовому фартусі.}

^{У приміщенні повинна бути холодна і гаряча вода. Для миття і дезінфекції доїльної молочної посуди застосовують порошки, а також 0,1% розчин гіпохлориду натрію, кальцію, хлорного вапна. Приготування миючих і дезінфікуючих розчинів повинно проводитись із дотриманням правил поведінки з хімічними речовинами. Обслуговуючий персонал молочного блоку забезпечується спеціальним та санітарним одягом, взуттям, індивідуальними засобами захисту.}

^{З ферм молоко повинно вивозитись очищеним та охолодженим до 40С (при швидкій реалізації – до 100С).}

^{При обробці тваринницьких приміщень аерозолями токсичних препаратів (формалін, пестициди та ін.) обслуговуючий персонал повинен працювати в захисних окулярах та респіраторах.}

^{У лабораторіях молочно-тваринницьких комплексів повинні бути засоби для контролю як за якістю ветеринарно-санітарної обробки обладнання, так і за станом повітряного середовища приміщень.}

^{Для профілактики стомлення велике значення мають заходи по правильній організації праці. Ветеринарною наукою і практикою доведено, що весь цикл робіт по обслуговуванню молодого стада може бути виконаний з 6 до 20 години. У зв’язку з цим є можливість для вдосконалення режиму праці й відпочинку працівників тваринництва. Найбільш гігієнічно раціональним є двозмінний режим роботи. Однак тільки висока організація праці, у тому числі робочого місця, надійна та безперебійна робота техніки дозволяє оператору своєчасно та якісно обслуговувати тварин.}

^{Робітникам молочних ферм необхідно пояснювати доцільність дотримання правил особистої гігієни, особливо при виконанні брудних робіт. При ручному доїнні корів необхідно застосовувати спеціальні лікувально-профілактичні заходи для попередження захворювання рук – теплові ванночки з наступним самомасажем.}

^{Для усунення або обмеження небезпечної дії на організм людини факторів виробничого середовища заходи повинні проводитись по трьох основних напрямках: організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні.}

^{Основними з них є:}

^{– удосконалення механізації та автоматизації виробничих процесів з урахуванням вимог та досягнень гігієни, ергономіки і психофізіології праці; – зменшення навантаження при годівлі, очищенні станків;}

^{– застосування ніпельних напувалок, гідрозмив;}

^{– старанне очищення станків від екскрементів, залишків кормів;}

^{– загальне санітарне прибирання приміщень;}

^{– забезпечення необхідної кількості припливного повітря на 1ц живої ваги свиней у холодний період – 30м3/год., а в теплий – 60м3/год;}

^{– герметизація обладнання для кормоприготування і кормороздачі, механізоване прибирання приміщень від пилу зі зволоженням (для зменшення пилу);}

^{– для зменшення мікробної забрудненості необхідно застосовувати бактерицидні лампи;}

^{– утримування тварин у чистоті для зменшення специфічного запаху;}

^{– проведення регулярного підбілювання приміщень 15-20% розчином свіжо погашеного вапна і дезінфекцію приміщень;}

^{– забезпечення спецодягом всіх працюючих (куртка, штани, спідня білизна, кашкет, рукавиці, гумові чоботи);}

^{– забезпечення прання та зміну спецодягу не менше 1 разу в 10 днів.}

^{Режим праці та відпочинку протягом зміни необхідно встановлювати таким чином, щоб забезпечити раціональне чергування роботи оператора з відпочинком. Перерва на обід повинна призначатися не тільки для прийому їжі, але й для відпочинку. Тривалість перерви на обід повинна бути не менше 40 хвилин.}

^{У комплексі лікувально-профілактичних заходів, направлених на своєчасне виявлення, лікування та попередження захворювань тваринників, значне місце повинні займати попередні та періодичні медичні огляди, профілактичні щеплення.}

На кожній виробничій дільниці необхідно організувати санітарні пости з аптечками, навчити тваринників само- та взаємодопомозі, проводити широку роз’яснювальну, санітарно-освітню роботу (санітарні бюлетені, радіопередачі, лекції, бесіди та ін.).

До особливої групи захворювань потрібно віднести харчові отруєння.

Із споживанням їжі пов'язані різні захворювання мікробної та немікробної природи, які виникають внаслідок забруднення харчових продуктів шкідливими факторами різного походження. Серед них значну частину становлять захворювання, які називаються харчовими отруєннями.

Харчові отруєння – це здебільшого гострі захворювання, що виникають внаслідок вживання їжі, масивно забрудненої патогенними мікроорганізмами, або яка містить токсичні для організму людини речовини мікробної чи немікробної природи.

Останнім часом загальна кількість харчових отруєнь зросла вдвічі. Причинами харчових отруєнь у 90–95% випадків є зараження продуктів патогенними мікроорганізмами і лише 5–10% – це харчові отруєння немікробного походження. Щорічно у світі від цих захворювань вмирає від 5 до 18 млн. дітей віком до 1 року.

Харчові отруєння можуть виникати як масово, охоплюючи значну кількість людей, так і в поодиноких випадках. У переважній більшості випадків вони характеризуються раптовим початком і гострим перебігом, однак можуть проходити і як хронічні захворювання, якщо токсична сполука вживається тривалий час в порівняно малих дозах (хімічні забруднювачі). Хронічні харчові отруєння характеризуються наявністю так званих віддалених ефектів, тобто впливом на генеративну функцію організму, а також мутагенними проявами, канцерогенністю та алергенністю.

Харчові отруєння – це захворювання, які можуть бути викликані продуктами, отруйними за своєю природою, або хвороботворними мікробами.

Харчові отруєння мікробного походження поділяються на дві групи: токсикоінфекції та бактеріальні токсикози.

Токсикоінфекції – це отруєння, викликані мікробами, які розмножуються на продукті.

Бактеріальні токсикози – це отруєння, викликані отрутою, яку мікроби виділили в продукті. До них належать ботулізм та стафілококові токсикози.

Харчові продукти, не змінюючи свого зовнішнього вигляду й органолептичних якостей внаслідок нагромадження у них токсинів можуть стати отруйними. Використання таких продуктів може викликати захворювання. Токсини через стінки шлунка та кишечника потрапляють у кров і розносяться по всьому організму. Ознаки захворювання проявляються дуже швидко. У хворих з’являється загальна слабкість, біль у животі, головний біль, нудота, підвищення температури, відбувається зневоднення організму, можлива навіть смерть. Дуже небезпечними отруєннями є ботулізм і отруєння, викликані стафілококами.

Ботулізм – важке отруєння, викликане внаслідок споживання їжі, отруєної паличкою ботулінуса. Ці мікроби в природі поширені у грунті, намулі водойм, кишечниках риб (особливо осетрових), тварин; трапляються на фруктах і овочах.

Потрапляючи на харчові продукти, паличка ботулінуса розмножується і виділяються токсини. Вони скупчуються в одному місці продукту, тому отруїтися можуть не всі люди, які споживали отруйний продукт. Токсин бацили ботулізму – холодостійкий, але чутливий до кислотності середовища. Підвищений вміст солі в продукті зупиняє розвиток цього мікроба. Спори ботулінуса дуже термостійкі, вони витримують температуру до 120^оС. Тому цей мікроб може розмножуватися в консервах. У процесі розвитку цих мікробів виділяється газ, тому кришки банок здуваються. Хоча інших ознак пошкодження такого продукту немає, він все одно дуже токсичний і небезпечний для використання. Бацили ботулізму можуть успішно розвиватися і у вареній ковбасі, великих шматках копченого м’яса, буженині, червоній рибі.

При отруєнні ботулізмом токсин паралізує серцево-судинну та нервову системи, викликає пониження температури тіла, параліч мовлення.

Лікування цього захворювання здійснюється за допомогою спеціальних сироваток, інакше може настати смерть.

Щоб запобігти поширенню цього захворювання, слід правильно термічно обробляти та ретельно мити продукти, які готуються до консервування в домашніх умовах. На підприємствах масового харчування не слід допускати до реалізації бомбажні консерви, варену і смажену рибу зберігати лише у морозильних камерах і не більше 48 год.

До харчових токсикоінфекцій належать отруєння, викликані бактеріями з групи сальмонел, кишечної палички. Отруєння сальмонелами найчастіше виникає під час вживання зараженого м'яса, яєць та продуктів їх переробки.

Джерелом розповсюдження сальмонел може бути велика рогата худоба, свині, коні, домашні птахи та різні гризуни. Небезпечними для людей є тварини – бактеріоносії.

М’ясо може забруднюватися сальмонелами як за життя тварин, так і після їх забою. У хворих тварин можливе проникнення мікробів з кишечника у тканини. Молоко може інфікуватися ще у вимені тварин. Але зараження продуктів можливе і через дотик рук, одяг працівників, які безпосередньо стикаються з цими тваринами, через інвентар. М’ясо може забруднюватися у процесі забою, через контакт з тушами інфікованих тварин, через мух, гризунів. Яйця (особливо водоплавної птиці) також можуть бути інфіковані цим мікробом, їх можна використовувати лише для приготування продуктів, які піддаються високій термічній обробці. До продажу вони не допускаються. Риба, виловлена із забруднених водойм, також нерідко може бути забрудненою сальмонелами.

Дуже сприятливим середовищем для розвитку цих мікробів є паштети, м’ясні або рибні фарші, ліверні та кров’яні ковбаси. Однак правильна термічна обробка продуктів може забезпечити їх очищення від сальмонел. Ці мікроорганізми стійкі до висушування, тому довго можуть залишатися на предметах вжитку.

Щоб запобігти поширенню сальмонельозу, слід чітко дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог під час приготування їжі, дотримуватися температурного режиму при зберіганні продуктів (особливо тих, що швидко псуються). Одним з основних заходів попередження цього отруєння є своєчасне проходження працівниками сфери харчування медичних оглядів на сальманелоносійність.

Для виявлення та лікування харчових отруєнь важливе значення має природа їх виникнення. Залежно від цього їх класифікують. В основу сучасної класифікації харчових отруєнь покладені два принципи: причинний та патогенний. Виходячи із причини, харчові отруєння поділяються на три групи: мікробні, немікробні і невстановленої природи (табл. 1). За патогенним принципом мікробні отруєння поділяють на токсикоінфекції, токсикози та отруєння змішаної природи (міксти).

Таблиця 1. Класифікація харчових отруєнь

Підгрупа	Причинний фактор
Токсикоінфекції Токсикози Бактеріальні мікотоксикози Змішаної причини	1. Мікробні отруєння Патогенні мікроорганізми: бактерії родів Salmonella Shigella; умовно-патогенні мікроорганізми; ентеро-патогенні серотипи Е.соіі; бактерії роду Proteus; ентерококи (Streptococcus faecalis var.liguefaciens та var.zymogenes); спороутворюючі анаеробні (Clostri-dium faciens та var. Lymogenes, тип А) та аеробні бактерії (Bac.cereus), патогенні галофіли (Vibrio parahaemolyticus) та інші маловивчені бактерії Токсини, які продукують Staphylococcus aureus та Clostridium botulinum Мікотоксини, які продукують мікроскопічні гриби родів Aspergillus, Fusarium, Penicillium, Claviceps, Alternaria та ін. Певні співвідношення умовно-патогенних мікроорганізмів (Bac.cereus, Staphylococcus aureus, Proteus, Enterobacter, Citrobacter та ін.)
Отруєння отруйними грибами рослинами тканинами тварин, отруйними за своєю природою	2. Немікробні отруєння Отруйні гриби (бліда поганка, мухомори та ін.); умовно-отруйні гриби внаслідок неправильної кулінарної обробки (строчки, зморшки та ін.). Отруйні рослини: плоди блекоти, дурману, беладони; насіння хлібних бур'янів (триходесма, геліотроп, софора та ін.) Органи окремих видів риб, які живуть у теплих морях (рід Tetrodon та Spheroides), мідії та інші молюски, що живуть у водоймах, у яких розмножуються одноклітинні організми; печінка, ікра та статеві залози окремих видів риб в період розмноження (сом, щука, мінога та ін.);
Підгрупа	Причинний фактор
продуктами рослинного походження домішками хімічних речовин	Отрута кісточкових плодів (абрикос, персик, вишня, мигдаль та ін.); позеленіла картопля; сира квасоля та ін. Залишки пестицидів, солі важких металів, миш'як; харчові добавки, додані у недопустимо великих кількостях; сполуки, які мігрують у харчовий продукт з обладнання, апаратури, пакувальних матеріалів; інші хімічні домішки
Гафська (юксовська, сартландська) хвороба	3. Невстановленої природи Озерна риба в певні періоди в деяких регіонах світу

У тваринницьких господарствах і спеціалізованих комплексах необхідно дотримувати санітарно-гігієнічні правила і норми вмісту і годування тварин, проводити оздоровчі заходи, включаючи профілактику і боротьбу з первинними і вторинними сальмонельозами, не допускати внутріфермського і подвірного забою худоби і птиці, досліджувати на міру бактерійного обсіменіння корми тваринного походження (м’ясо-кісткова, рибна мука та ін.), контролювати режим доїння корів та первинної обробки молока і так далі.

На м'ясопереробних підприємствах і забійних пунктах не допускати до забою стомлених тварин. Хворих і реконвалесцентів паратифу необхідно вбивати на м'ясо на санітарній бійні, правильно організовувати передубійний огляд худоби і птиці, післяубійну експертизу туш і органів, а також лабораторне дослідження продуктів. Важливою умовою є виконання санітарних вимог при технологічних процесах по забою худоби і птиці, первинній обробці туш і органів, переробці м'яса і інших харчових продуктів, а також дотримання температурного режиму при транспортуванні і зберіганні їх, оскільки при температурі вище 4°С сальмонели можуть розвиватися. Треба мати на увазі, що заражене сальмонелами м'ясо органолептичних ознак несвіжості не має, оскільки бактерії не протеолітичні, а сахаролітичні. Токсикоінфекції у людей можуть виникати від вживання зовні абсолютно свіжого м'яса.

У лабораторіях ветсанекспертизи ринків необхідно проводити ретельний післяубійний ветеринарний огляд туш і органів, ветсанекспертизу всіх продуктів тваринного і рослинного походження і контролювати торгівлю ними на ринку, мати холодильники для зберігання продуктів, що направляються на бактеріологічне дослідження, а також установки для стерилізації м'яса, яке підлягає знезараженню.

При виділенні сальмонел з м'язової тканини туш забійних тварин, лімфатичних вузлів або внутрішніх органів, внутрішні органи підлягають технічній утилізації, а туші знезаражують проварюванням або направляють на переробку на м'ясний хліб і консерви. Таку санітарну оцінку м'яса проводять незалежно від вигляду виділених сальмонел. Готові харчові продукти, в яких виявлені сальмонели, знищують.