Лекція № 3 державні соціальні стандарти та гарантії

У процесі лекції розглядаються такі питання:

1. Поняття, класифікація і порядок формування, встановлення та затвердження державних соціальних стандартів.

2. Сфери застосування державних соціальних стандартів.

3. Порядок визначення, затвердження і фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Питання 1. Поняття, класифікація і порядок формування, встановлення та затвердження державних соціальних стандартів

Основою реалізації соціального захисту та здійснення соціальної роботи є розроблені на основі норм Конституції України та ратифікованих Україною міжнародних правових актів певні державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.

Правові основи із визначення змісту, системи, класифікації державних соціальних стандартів та нормативів і державних соціальних гарантій, сфер їх застосування та гарантій забезпечення, порядку визначення та затвердження основних соціальних гарантій та їх фінансового забезпечення викладені в Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закону про стандарти) [17].

У Законі про стандарти визначені та використовуються наступні основні поняття та терміни:

1. Державні соціальні стандарти – це встановлені законами та іншими правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У цьому зв’язку виглядає непрофесійним та алогічним використання за текстом Закону, зокрема, у преамбулі, у назві розділу ІІ, у назві та за текстом ст. ст. 1, 2, 3, 5, 16, 20, 22, 24, 25 і 27 [17], висловів «стандартів і нормативів» та «стандарти і нормативи». Адже ж стандарти вже включають в себе норми та власне нормативи. Тому за текстом дійсної лекції даний семантичний ляпсус усунено.

2. Державні соціальні гарантії – це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, що встановлені законами та іншими правовими актами, та які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

3. Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум визначається так само і тлумачиться наступним чином:

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

- дітей віком до 6 років;

- дітей віком від 6 до 18 років;

- працездатних осіб;

- осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому

Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових платежів [30].

4. Соціальні норми і нормативи – це показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними та соціально-культурними послугами.

5. Нормативи витрат (фінансування) – це показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів [17].

Метою встановлення державних соціальних стандартів і соціальних нормативів є:

1. Визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України.

2. Визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації.

3. Визначення та обґрунтування розмірів видатків Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Державні соціальні стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економічного і соціального розвитку української держави.

Формування державних соціальних стандартів здійснюється за такими принципами:

1. Забезпечення визначених Конституцією України та ратифікованих українським парламентом міжнародними правовими актами соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожної людини, яка проживає на території України.

2. Законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів .

Тобто державні соціальні стандарти і нормативі встановлюються лише законами, а деталізуються, причому у сторону лише покращення, а не погіршення, згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, підзаконними правовими актами.

3. Диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів.

Тобто, для кожної категорії верст населення розробляються свої соціальні стандарти та нормативи, наприклад, для дітей, для малозабезпечених сімей, для інвалідів та ін.

4. Наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення.

Тобто, всі соціальні стандарти та нормативи мають бути «взяті не зі стелі», а бути науково обґрунтованими.

5. Соціального партнерства.

Тобто соціальні стандарти та нормативи мають бути встановлені на умовах колективних договорів різних рівнів, у чому найактивнішу роль мають відігравати професійні союзи та інші громадські організації, які створюються для захисту певних верст населення, наприклад материнства, інвалідів, чорнобильців та ін.

6. Гласності та громадського контролю при визначенні та застосуванні соціальних стандартів, нормативів та гарантій.

7. Урахування вимог норм ратифікованих українським парламентом міжнародних договорів України у сфері реалізації соціального захисту, трудових відносин та з інших сфер соціального забезпечення і соціальної роботи.

За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи утворюють таку систему та класифікуються на:

1. Нормативи споживання, тобто певні розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг.

2. Нормативи забезпечення, тобто визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ та організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг.

3. Нормативи доходу, тобто розмір особистого доходу окремого громадянина або сім'ї, який гарантує йому чи їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

1. Нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб.

2. Нормативи мінімального споживання, тобто соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, виходячи з соціальних або фізіологічних потреб.

У даному випадку ч. 2 ст. 4 Закону про стандарти значно зменшує обсяг тих показників, які, згідно ч. 1 ст. 1 Закону про стандарти, мають утворювати соціальні стандарти та нормативи, тобто «освітні, медичні, житлово-комунальні та соціально-культурні послуги [17].

Ці ж показники ч. 2 ст. 4 Закону про стандарти у контексті мінімальних соціальних нормативів випадку нелегітимне замінені на достатньо невизначені «послуги, виходячи з соціальних або фізіологічних потреб», тобто навіть не соціальних і фізіологічних потреб, або одне або інше.

3. Статистичні нормативи, тобто нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.

Державні соціальні стандарти формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 6 Закону про стандарти, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти [17].

Питання 2. Сфери застосування державних соціальних стандартів

Сферами застосування державних соціальних стандартів є:

1. Сфера доходів населення.

Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері:

- оплати праці;

- виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням;

- права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів.

Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення також пріоритетності напрямів державної соціальної політики.

Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення регулюються, перш за все, главою VII «Оплата праці» та ін. Кодексу законів про працю України та нормами низки інших законів, наприклад, ст. 59 та ін. Закону України «Про вищу освіту» [13], ст. 57 та ін. Закону України «Про освіту» [28] та ін. і низкою норм підзаконних правових актів, зокрема, Наказу МОН України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» [14] та ін.

2. Сфера надання соціальних послуг.

Державні соціальні нормативи у сфері надання соціальних послуг встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.

З цією метою визначаються:

- перелік, види та обсяги соціальних послуг, які надаються за рахунок державного та місцевого бюджетів і страхових фондів;

- норми та нормативи надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- показники якості соціальних послуг.

Державні соціальні нормативи у сфері надання соціальних послуг регулюються, перш за все, Законами України «Про соціальні послуги» [31] і «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» [32] та низкою виданих на реалізацію вказаних законів Постанов Кабінету Міністрів України [10; 11; 12; 24; 29 та ін.] та інших підзаконних правових актів [1; 8 та ін.].

3. Сфера житлово-комунального обслуговування.

Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло, коли згідно ст. 47 Конституції України, кожен громадянин має право на житло [6].

До числа соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та оплати житла і цих послуг відносяться:

- гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу;

- соціальна норма житла та нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;

- показники якості надання житлово-комунальних послуг.

Даний вид державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги» [23] та низкою Постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» [15], «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії» [27], «Про удосконалення порядку надання житлових субсидій» [33] та ін.

Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» установлено:

1. Громадянам, які відповідно до законодавства мають субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для:

1) оплати користування житлом/утримання житла - 13,65 кв. метра загальної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство;

2) централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 13,65 кв. метра опалюваної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство.

2. Громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги на оплату житлово-комунальних послуг, соціальну норму житла для:

1) оплати користування житлом/утримання житла - 21 кв. метр загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю;

2) централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю та ін. [15].

4. Сфера транспортного обслуговування та зв'язку .

Державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв'язку включають:

- норми забезпечення транспортом загального користування;

- показники якості транспортного обслуговування;

- норми забезпеченості населення послугами зв'язку.

5. Сфера охорони здоров'я .

До державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я, які мають забезпечити конституційні основи з охорони здоров’я, коли згідно ст. 49 Конституції України, «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування», включаються:

- перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;

- нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;

- показники якості надання медичної допомоги;

- нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;

- нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;

- нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;

- нормативи санаторно-курортного забезпечення;

- нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.

Перелічені види соціальних послуг регламентуються:

1. Законами України:

1.1. Основи законодавства України про охорону здоров'я [7];

1.2. Про екстрену медичну допомогу [25] та ін.

2. Підзаконними правовими актами:

2.1. Програма подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги [16] та ін.

6. Сфера забезпечення навчальними закладами

До державних соціальних нормативів у сфері забезпечення навчальними закладами включаються:

- перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;

- нормативи граничного наповнювання класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах;

- норми матеріального забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів.

7. Сфера обслуговування закладами культури.

До державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури включаються:

- перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;

- показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;

- нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури.

8. Сфера обслуговування закладами фізичної культури та спорту.

До державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту включаються:

- перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами;

- нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту.

9. Сфера побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування.

До державних соціальних нормативів у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування включаються:

- нормативи забезпечення населення побутовими послугами;

- показники якості надання побутових послуг;

- нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;

- показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування.

Згідно ст. 16 Закону про стандарти, держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів [17].

На виконання вимог ч. 1 ст. 27 Закону про стандарти розроблений Державний класифікатор соціальних стандартів (ДКССН), де наведено описання аналогічних і додаткових сфер встановлення соціальних стандартів, а саме:

1. Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення.

2. Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування.

3. Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування.

4. Державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв'язку.

5. Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я.

6. Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення навчальними закладами.

7. Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами культури.

8. Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту.

9. Державні соціальні нормативи у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування.

10. Державні соціальні стандарти здійснення соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей [14].

Поряд з цим дано надто деталізований перелік державних соціальних стандартів [1], що доцільно було б представити у вигляді всеохоплюючого документу не лише із назви, а й наведення кількісних та якісних показників цих державних соціальних стандартів , що могло б стати основою для всеохоплюючого Соціального кодексу України [34], який би замінив надто об’ємне та розрізнене законодавче і підзаконодавче регулювання даної надто важливої сфери суспільного життя.

Замість цього Міністерство соціальної політики України останнім часом розробило проекти низки галузевих державних стандартів, зокрема:

1. Державний стандарт соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах [2].

2. Державний стандарт соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та інвалідів [3].

3. Державний стандарт соціальної послуги представництва інтересів осіб зі стійкими фізичними, інтелектуальними та/або психічними порушеннями [4] та ін.

Питання 3. Порядок визначення, затвердження і фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, передбачений ст. 48 Конституції України, згідно якої, Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло [6].

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

1. Мінімальний розмір заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» [18] встановлені мінімальний розмір заробітної плати складає 3200 грн.

2. Мінімальний розмір пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» [18] встановлений мінімальний розмір пенсії за віком з 01.01.2017 р. - 1247 грн., з 01.05.2017 р. - 1312 грн. і з 01.12.2017 р. - 1373 грн.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Формально тимчасово, по 31.12.2017 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн., хоча Герої України і льотчики випробувачі отримують пенсію у розмірі 58 тис. грн., а у цілому 19,2 тис. пенсіонерів отримують пенсію понад 10 740 грн., з них 10-20 тис. грн. отримують близько 18 тис. пенсіонерів і більше 20 тис. грн. - до 2 тис. пенсіонерів [6].

Відомі намагання парламентарів встановити пенсію судді та голові Конституційного Суду України відповідно 226 і 235 тис. гривен!!! [5], хоча, згідно повідомлень мас-медіа, фактично встановили 60 тис. гривен.

3. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р., якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ), то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року [9], яка з 01.05.2017 р. становить 842 грн., а с 01.12.2017 р. по 31.12.2017 р. буде становити - 881 грн.

Кримінальні покарання та адміністративні стягнення за вчинення правопорушень вираховуються із розрахунку 17 грн., а при кваліфікації діянь за певною нормою КК України чи КпАП України, де вказано розмір заподіяної шкоди, наприклад, за ст. 212-¹ «Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» КК України у ненадходження коштів у значних, великих чи в особливо великих розмірах – з 01.05.2017 р. по 30.10.2017 р. із розрахунку 842 грн., помножену відповідно на 1 000, 3 000 та 5 000.

А умисне знищення майна у великих та особливо великих розмірах за ст. 194 КК України або за крадіжку та грабіж майна із заподіянням значної шкоди чи шкоди у великому та особливо великому розмірі визначається шляхом помноження 842 на відповідно на 100, 250 та 600.

Звідси за ст. 194 КК України умисне знищення або пошкодження майна визнається кримінальним правопорушенням, вчиненим в період з 01.05.2017 р. по 01.12.2017 р., лише за умови перевищення суми збитків 842х250=210 500 грн.

4. Розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Розміри та порядок виплати державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат регулюються низкою законів, зокрема,

- Про державну допомогу сім’ям з дітьми [22];

- Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям [20];

- Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам [21];

- Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам [19] та ін.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Сума прожиткового мінімуму є зміною і кожен раз встановлюється Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік, коли, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» [18] встановлений наступний прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2017 році:

Соціальні і демографічні групи населення	Розмір прожиткового мінімуму
	01.01.2017 - 30.04.2017	01.05.2017 - 30.11.2017	01.12.2017 - 31.12.2017
Діти віком до 6 років	1355 грн.	1426 грн.	1492 грн.
Діти віком від 6 до 18 років	1689 грн.	1777 грн.	1860 грн.
Працездатні особи	1600 грн.	1684 грн.	1762 грн.
Особи, які втратили працездатність	1247 грн.	1312 грн.	1373 грн.
Загальний показник	1544 грн.	1624 грн.	1700 грн.

Згідно ст. 18 Закону про стандарти, Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:

- рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

- стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів;

- індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;

- надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;

- забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки [17].

Виключно законами України визначаються:

- мінімальний розмір заробітної плати;

- мінімальний розмір пенсії за віком;

- неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

- величина порогу індексації грошових доходів громадян;

- пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Окрім Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» [18] перелічені соціальні гарантії регулюються Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» [26], «Про житлово-комунальні послуги» [23] та ін.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно Закону про стандарти [17].

Розробка та виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Залучення підприємствами, установами, організаціями соціально-культурного, житлово-комунального, побутового обслуговування, закладами охорони здоров'я та освіти коштів з додаткових джерел фінансування, не заборонених законом, не є підставою для зменшення бюджетного фінансування відповідно до нормативів.

Згідно ст. 21 Закону про стандарти, з метою забезпечення надання державних соціальних гарантій обраховуються такі види нормативів витрат (фінансування):

- нормативи фінансування поточних витрат на одного мешканця, а для окремих видів соціальних послуг - на одну особу, яка підлягає даному виду обслуговування;

- нормативи фінансування поточних витрат на утримання мережі закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування;

- нормативи державних капітальних вкладень на будівництво закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування.

- нормативи коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення [17].

Нормативи фінансування встановлюються під час прийняття Закону України про Державний бюджет України на поточний рік, а також під час формування бюджетів соціальних фондів.

Держава здійснює фінансову підтримку місцевого самоврядування з метою забезпечення надання державних соціальних гарантій на основі нормативів витрат (фінансування).

Цільова державна підтримка здійснюється з метою вирівнювання можливостей окремих територіальних громад щодо забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Контроль за дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування із залученням громадських організацій та незалежних експертів на засадах гласності.

Об'єднання профспілок відповідно до їх повноважень можуть проводити перевірки дотримання державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій, з результатами яких вони ознайомлюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.