Лекція № 5 правове регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності

У процесі лекції розглядаються такі питання:

1. Основи правового регулювання загальнообов'язкового державного соціального страхування.

2. Правове регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності:

2.1. Загальні положення загальнообов’язкового державного соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності.

2.2. Допомога по тимчасовій непрацездатності.

2.3. Матеріальна допомога по вагітності і пологах.

2.4. Матеріальна допомога на поховання.

2.5. Документи та порядок призначення, виплати і надання соціальних послуг по тимчасовій втраті працездатності.

3. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності:

3.1. Особи, які підлягають страхуванню від нещасного випадку, сутність і підстави страхових виплат.

3.2. Порядок визначення ступеня втрати працездатності, переведення на легшу роботу і виплат при професійній реабілітації.

3.3. Розмір щомісячних страхових виплат та інших витрат на відшкодування шкоди ..........................................................................160

3.4. Порядок подання документів і розгляду справ про страхові виплати, відмови і припинення таких виплат.

3.5. Строки і порядок страхових виплат, вимоги до страхових експертів з охорони праці.

Питання 1. Основи правового регулювання загальнообов'язкового державного соціального страхування

Правове регулювання загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні представлено такими Законами України:

1. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування [11], далі Основи.

2. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування [25], далі Закон.

3. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування [30].

4. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття [27].

5. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування [24].

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» [20], яким визнаний таким, що втратив силу, попередній Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [26], та внесено зміни у названі закони та у низку інших законів України, пов’язаних із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, зокрема:

1. Кодексу законів про працю України [6].

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення [7].

3. Кримінальний кодекс України [9].

4. Про охорону навколишнього природного середовища [34] та в ще у 15 Законів України [33; 35 та ін.].

Порядок загальнообов’язкового державного соціального страхування регламентується й низкою підзаконних правових актів, зокрема:

1. Порядок видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування [14].

2. Поряд оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» [16].

3. Порядок реєстрації та обліку свідоцтв про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду України [19].

4. Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування [3].

5. Пропорції розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування [37].

6. Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань [13].

7. Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат [15] та ін. [2; 18 та ін.].

Основи загальнообов'язкового державного соціального страхування, що регламентуються Основами [11] та розд. 1 Закону, де основні положення викриває ст. 1 «Визначення термінів» через наведення понять основних термінів [25], можуть бути викладені наступним чином.

Згідно ст. 1 Основ, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі:

- хвороби;

- повної, часткової або тимчасової втрати працездатності;

- втрати годувальника;

- безробіття з незалежних від них обставин;

- старості.

- інших випадків, передбачених законом [11].

Вказане матеріальне забезпечення здійснюється за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків:

- власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець);

- громадянами;

- бюджетних джерел;

- інших джерел, передбачених законом [11].

Пункт 3 ч. 1 ст. 1 Закону визначає загальнообов’язкове державне соціальне страхування значно простіше як систему прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України [25].

В останньому з випадків немає переліку видів матеріального забезпечення, але розкривається структура загальнообов’язкового державного соціального страхування, яка складається з:

- матеріальної допомоги;

- страхових виплат;

- надання соціальних послуг.

Згідно ст. 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України [11].

У той же час, п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону значно звужує види соціально страхування:

- у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

- від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку);

- медичне [25].

У даному випадку вже немає страхування на випадок безробіття та пенсійного страхування, які фактично є і регулюються окремими Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [27] та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [24].

Й взагалі Закон безпосередньо регламентує лише два види обов’язкового соціального страхування, розд. IV «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності», де, однак, викладається й матеріальна допомога при вагітності та пологах та алогічно й матеріальна допомога при похованні, та розд. V «Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [25].

Розроблено й проект Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування» [23].

Частина 2 ст. 2 Основ [11] та ч. 2 ст. 2 Закону [25] повторюють вже відомі положення ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» [32], а саме: «якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням мають:

- застраховані громадяни України;

- іноземні громадяни;

- особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є:

- застраховані громадяни;

- в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи;

- страхувальники (роботодавці);

- страховики (страхові форди).

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених ст. 25 Основ [11].

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування регламентується Порядком видачі свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування [19].

Згідно ч. 1 ст. 9 Основ, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством [11].

За п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону, поняття страхового стаж дається зрощене, як періоду (строку), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування [25].

Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються відповідними законами [24; 25; 27 та ін.] та підзаконними правовими актами [15 та ін.].

Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України [24; 25; 27 та ін.].

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

У відповідності із ч. 1 ст. 11 Основ, страховий ризик – це обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням [11], а страховий випадок, згідно ч. 2 цієї статті, це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування [11].

Тобто, страховий випадок, це певний юридичний факт, який вже настав, а страховий ризик – юридичних факти, який лише може настати, але обидва юридичних факти тягнуть за собою необхідність отримання матеріальної допомоги чи соціальних послуг за нормами правових актів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, страховий ризик та страховий випадок названі об’єктами соціального страхування [25], а п. 10 даної частини, страхові випадки визначаються більш широко:

- за соціальним страхуванням від нещасних випадків як нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;

- за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності як подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг [25].

Пунктом 13 ч. 1 ст. 1 Закону, страхові ризики також визначаються аналогічним чином більш широко:

- за соціальним страхуванням від нещасного випадку як обставини, внаслідок яких може статися нещасний випадок або професійне захворювання;

- за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності як обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть тимчасово втратити засоби існування та потребувати матеріального забезпечення або надання соціальних послуг згідно із законом [25].

У цьому зв’язку варто підкреслити, що згідно традиційного підходу в юриспруденції, юридичні факти, тобто певні життєві обставини, з якими пов’язується виникнення,зміна та/або припинення певних правовідносин (суспільних відносин, врегульованих правом), поділяються на:

1. Діяння, тобто юридичні факти, які виникають, змінюються та припиняються по волі людини.

2. Події, тобто юридичні факти, які виникають, змінюються та припиняються не по волі людини [41 та ін.].

Згідно новітньої доктрини сутності і видового поділу юридичних фактів в якості юридичних фактів виділяються діяння, події та явища [4, с. 61-62], поняття яким може бути подано у такій редакції:

1. Діяння, тобто дія чи бездіяльність окремої людини чи невеликих груп людей, спрямовані на досягнення певної мети, в результаті чого виникають, змінюються та припиняються по волі людини певні юридичні факти.

2. Події, тобто взаємопов’язані та скореговані сумативні дії та/чи бездіяльність дуже великих груп соціосуб'єктів, що спрямовані на досягнення загальної мети, в результаті досягнення якої виникають та/чи змінюються та/або припиняються правовідносини, що істотно вплинули на розвиток суспільства у цілому.

3. Явища (діяння сил природи, у т.ч. хижих тварин, які знаходяться поза межами врегульованих людиною умов; діяння неосудних чи обмежено осудних осіб та прирівняних до них осіб: немовлят, дошкільнят, малолітньої особи), які призводять до виникнення, зміни та/або припинення юридичних фактів, яким є й паранещасний випадок та нещасний випадок.

Тому страховий випадок фактично об’єднує в собі всі виді юридичних фактів – діяння, подію та явище, а також, за новітнім розумінням будь-яке правопорушення, де є як нещасний випадок чи казус, що дорівнюють новітньому розумінню явища, так й паранещасний випадок чи параказус, які вже є діяннями людини, але за відсутності її вини [5, с. 9-12; див. також питання 2 лекції 1 дійсного курсу лекцій]

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

У відповідності із ч. 2 ст. 13 Основ, забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи відомості про страховий стаж, страхові випадки, результати медичних обстежень, суми одержуваних виплат тощо [11].

Страховиками, згідно ч. 5 ст. 6 Основ, є цільові страхові фонди з:

- пенсійного страхування;

- страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування;

- страхування на випадок безробіття [11].

Пунктом же 9 ч. 1 ст. 1 Закону страховиками визнається лише Фонд соціального страхування [25], чим підкреслюється об’єднання всіх існуючих фондів в один фонд.

Спеціальний розд. ІІ Закону присвячений регулюванню діяльності Фонду соціального страхування, який, у відповідності із ч. 1 ст. 4 Закону, визначається як орган, який:

1. Здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням:

1.1. Від нещасного випадку.

1.2. У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

1.3. Медичним страхуванням.

2. Провадить акумуляцію страхових внесків.

3. Контроль за використанням коштів.

4. Забезпечує фінансування виплат за вказаними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

5. Здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом [25].

Як бачимо, у Законі залишається відкритим питання, який страховик займається соціальним страхуванням безробіття та пенсійне забезпечення, про які мова йде у ч. 5 ст. 6 Основ [11].

Фактично ж діяльність цих спеціальних фондів – відповідно Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійного фонду України, регулюється окремими законами [24; 27], де, зрозуміло, й визначається діяльність цих фондів, зокрема, розд. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [27] та розд. VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» [24].

Але треба було б у Законі ці питання прямо відрегулювати за правилами банкетних норм (див. питання 1 лекції 1 дійсного курсу лекцій), тобто із перерахуванням й цих спеціальних фондів та із посиланням на вказані закони, які регулюють їх діяльність.

Взяття на облік страхувальників, забезпечення збору та обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють органи доходів і зборів та Пенсійний фонд України в межах компетенції, визначеної законом.

Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.

У відповідності із п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону, страхові внески являють собою:

- кошти відрахувань на окремі види загальнообов’язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

- кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування [25], тобто вже у відповідності із вказаним законом про єдиний внесок.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону, страхові кошти – це акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з Законом [25].

Тобто, поняття страхових коштів ширше та об’єднує в собі як акумульований єдиний внесок, так й суми від фінансових санкцій та інші надходження.

У відповідності із ч. 1 ст. 21 Основ, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням на:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття [11].

Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [30].

Єдиний соціальний внесок з 01.01.2017 р. розраховується для кожної категорії платників окремо, але він не може перевищувати 22 % від максимальної бази нарахування.

Суми єдиного внеску, сплачені страхувальниками, зараховуються на позабюджетні рахунки, відкриті в територіальних органах Казначейства на ім’я територіальних органів ДФС України [21].

Згідно роз’яснення Державної фіскальної служби України, максимальна величина бази обчислення єдиного соціального внеску для фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю розраховується, виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Максимальна величина не може бути більшою ніж 25 прожиткових мінімумів.

З початку року така сума становить 40 тис. грн., а в грудні 2017 року буде складати максимальний показник – 44 050 грн.

Тобто, якщо прибутки фізичної особи підприємця за місяць перевищують зазначені суми, він все одно не буде сплачувати більше, ніж 22% від максимальної бази нарахування.

При цьому сума єдиного внеску не може бути й меншою за розмір мінімального страхового внеску [40].

Пропорції розподілу єдиного внеску за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначені постановою Кабінету Міністрів України «Пропорції розподілу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [37].

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону, розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування має забезпечувати:

1) виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених Законом;

2) створення резерву коштів Фонду в розмірі суми, необхідної для виплати всіх видів матеріального забезпечення, страхових виплат, передбачених Законом, в розрахунку не менш як на п’ять календарних днів;

3) фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності Фонду, його робочих органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, матеріальне та соціально-побутове забезпечення його працівників; розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем Фонду;

4) фінансування заходів з профілактики страхових випадків [25].

Аналогічні витрати з єдиного внеску передбачені й ч. 3 ст. 21 Основ, що викладені дещо у загальному плані, без деталізації певних позицій [11].

Але на сьогодні ще немає дійової системи перевірки обґрунтованості витрачання останньої з позицій витрат єдиного внеску, що раніше могла б здійснювати хоча б прокуратура у порядку здійснення загального нагляду, яка є позавідомчим органом у порівнянні із центральним органом виконавчої влади - Міністерства соціальної політики України, на яке, згідно ч. 1 ст. 54 Закону, покладається обов’язок здійснювати державний нагляд у сфері соціального страхування [25]. У той же час дане міністерство є все ж таки зацікавленим відомством, що може суттєво позначитися на рівні соціального захисту населення.

Мінімальний розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування деяких категорій застрахованих осіб:

Обов'язкова сплата

Застраховані особи	Ставка нарахування страхового внеску (%)	Період
		01.01.2017 - 31.12.2017
		Мінімальна заробітна плата, грн.
		3200,00
		Мінімальний страховий внесок, грн.
Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, пп. 1.3 розд. ІІ Інструкції № 449) [3; 30]. Фізичні особи - підприємці, платники ЄП 2 - 3 груп1* (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, пп. 1.3 розд. ІІ Інструкції № 449) [3; 30]. Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, пп. 1.4 розд. ІІ Інструкції № 449) [3; 30].	22	704,00
Фізичні особи - підприємці, платники ЄП 1-ї групи		352,00

Добровільна сплата

Застраховані особи	Ставка нарахування страхового внеску (%)	Період
		01.01.2017 - 31.12.2017
		Мінімальна заробітна плата, грн.
		3200 грн.
		Мінімальний страховий внесок, грн.
Члени фермерського господарства, особистого селянського господарства (абз. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 2464, пп. 1.3 розд. V Інструкції № 449) [3; 30].	22	704,00
Особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 і не належать до платників єдиного внеску, визначених пп. 2 - 14 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (абз. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України № 2464, пп. 1.3 розд. V Інструкції № 449) [3; 30].

* Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування [10; 30].

Водночас, Пенсійний фонд України роз'яснив, що фізичні особи - підприємці, які одержують пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не звільняються від сплати єдиного внеску [10; 36].

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (ст. 1 Закону № 2464) [30].

Порядок здійснення платежів, строки сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» [30], а порядок резервування коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - законами України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування [24; 25; 27].

Закупівля товарів, робіт і послуг за кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» [31].

Страховики з дотриманням вимог законодавства розробляють правові акти щодо порядку складання і виконання бюджету, здійснення платежів, проведення бухгалтерського обліку і звітності та інші документи, що стосуються їх діяльності.

Правові акти страховиків, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» [29].

Згідно ч. 1 ст. 25 Основ, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

1) пенсійне страхування:

- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

- допомога на поховання пенсіонерів;

- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

2) медичне страхування:

- діагностика та амбулаторне лікування;

- стаціонарне лікування;

- надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

- профілактичні та освітні заходи;

- забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання [11].

Обсяг послуг, що надаються за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування, визначається базовою та територіальними програмами обов'язкового медичного страхування, які затверджуються в порядку, встановленому законодавством;

3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

- допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

- допомога по вагітності та пологах;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття:

- допомога по безробіттю;

- відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

- дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце;

- допомога на поховання безробітного;

- профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків [11].

У разі прийняття законів з нових видів загальнообов'язкового державного соціального страхування або внесення змін до законів України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування одночасно вносяться зміни до Основ.

Доповнення переліку матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, можуть здійснюватись законами України за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування [24; 25; 27].

Призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг здійснюються на підставі відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

У відповідності із ч. 1 ст. 26 Основ, до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:

- тимчасова непрацездатність;

- вагітність та пологи;

- інвалідність;

- хвороба;

- досягнення пенсійного віку;

- смерть годувальника;

- безробіття;

- соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з певними обставинами;

- нещасний випадок на виробництві;

- професійне захворювання [11].

Характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування [24; 25; 27], іншими правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування [15; 16 та ін.].

Згідно ч. 1 ст. 27 Основ, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами [11].

Застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).

Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Питання 2. Регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності