Діагностика ба

Клінічні симптоми БА

• епізодична задишка з утрудненням при видиху;

• кашель, більше вночі та при фізичному навантаженні;

• епізодичні свистячі хрипи в легенях;

• повторна скутість грудної клітки

Діагноз БА зазвичай будується на наявності характерних симптомів з боку дихальних шляхів, певних анамнестичних, фізікальних, лабораторних проявів при відсутності альтернативного пояснення.

Клінічні ознаки у дорослих, які впливають на ймовірність того, що епізодичні респіраторні симптоми виникають через астму

1) Особливості, які збільшують вірогідність розвитку астми:

• Більш ніж один з наступних симптомів: задишка, ядуха, стиснення в грудях і кашель, особливо якщо:

- симптоми погіршуються вночі і рано вранці

- симптоми у відповідь на вправи, вплив алергенів і холодне повітря

- симптоми після прийому аспірину або бета-блокаторів

• Атопічні розлади в анамнезі

• В анамнезі сімейна астма та/або атопічні розлади

• Поширеність хрипів, які вислуховуються при аускультації грудної клітки

• Незрозуміло низькі ОФВ1 або ПОШ_вид (історичні чи послідовні показники)

• Незрозуміла еозінофілія периферичної крові

2) Особливості, які знижують вірогідність розвитку астми

• Відомі запаморочення, периферичні поколювання

• Хронічний кашель з мокротою при відсутності хрипів або задишки

• Повторні нормальні результати фізікальних обстежень грудної клітки при наявності симптомів

• Порушення голосу

• Симптоми тільки при застуді

• Тривала історія куріння (тобто ≥ 20 блоків на рік)

• Серцеві захворювання

• Нормальна пікова об’ємна швидкість видиху (ПОШ_вид) або спірометрія при симптомах*

*Нормальна спірограма / спірометрія у безсимптомних пацієнтів не виключає діагнозу астми. Повторні вимірювання функції легень часто більш інформативні, ніж одноразова оцінка.

Функція зовнішнього дихання (ФЗД)

Діагноз БА зазвичай базується на характерних симптомах. Однак, дослідження ФЗД , зокрема, визначення зворотності патологічних змін ФЗД, значно підвищує валідність діагнозу. Вимірювання ФЗД дає змогу визначити наявність, тяжкість бронхообструкції, її зворотність, варіабельність, а також підтвердити діагноз БА.

Спірометрія – рекомендований метод визначення бронхіальної обструкції та її зворотності для встановлення діагнозу БА, який вимірює об’єм форсованого видиху за першу секунду ОФВ₁ під час маневру форсованого видиху.

ОФВ1 норма:

8 – 19 років – 85 %

20 – 39 років – 80 %

40 – 59 років – 75 %

60 – 80 років – 70 %

Визначення пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШ_вид ) за допомогою пікфлоуметрії також є корисним методом як для встановлення діагнозу, так і для моніторингу перебігу захворювання. Пікфлоуметрія дає можливість щоденно контролювати стан бронхіальної прохідності в домашніх умовах.

Критерії порушення ФЗД:

• на наявність ознак бронхіальної обструкції вказують зменшення значень ОФВ₁ та ПОШ_вид  < 80 % від належних величин;

• зворотність бронхіальної обструкції – швидке (протягом хвилин) підвищення рівня ОФВ₁ (≥ 12 % та ≥ 200 мл) або ПОШ_вид (≥ 20 % та ≥ 60 л/хв) за результатами фармакологічної проби з β2-агоністом короткої дії (КДБА) (200 – 400 мкг сальбутамолу) або більше відстрочене покращання (протягом днів або тижнів) після призначення ефективного контролюючого лікування (наприклад, ІКС).

• варіабельність (покращання або погіршення симптомів та ФЗД протягом певного часу. Варіабельність може бути протягом доби, місяця. Критерії БА: покращання ПОШ_вид після прийому бронхолітика на та ≥ 60 л/хв (або та ≥ 20 % від показника ПОШ_вид до прийому бронхолітика або добова варіабельність > 20 % (або різниця між двома вимірюваннями протягом доби > 10 %) «за» БА.

Визначення гіперреактивності бронхів проводиться у хворих з клінічними симптомами, які характерні для БА, але за відсутності характерних порушень ФЗД. Бронхопровокаційні тести є інформативними, але можуть бути небезпечними для пацієнта, тому проводяться в спеціальних центрах, обладнаних апаратурою та медикаментами для невідкладної допомоги і реанімації.

Найбільш широко використовується метод вимірювання реактивності дихальних шляхів заснований на визначенні змін ОФВ₁, вимірюваних через певний після інгаляції гістаміну або метахоліну у концентраціях, що збільшуються. Препарат може доставлятись через активований вдихом дозований інгалятор, або через небулайзер. Відповідь, зазвичай вимірюється кількісно як концентрація, потрібна для того, щоб викликати ≥ 20 % зниження значення ОФВ₁, розраховане шляхом лінійної інтерполяції концентрації log або кривої доза-відповідь. Чутливість метода складає 85 %.

Визначення неінвазивних маркерів запалення

Оцінити запалення в дихальних шляхах, що пов’язане з БА, можна шляхом визначення у харкотинні еозінофільного або нейтрофільного запалення. Пропонуються також визначення нітриту азоту (FeNO) та карбон моноксиду у повітрі, що видихається.

Наявність еозінофілії мокроти та збільшення FeNO не допомагають в діагностиці БА, але ці маркери можуть застосовуватись для визначення оптимального лікування.

Алергологічне дослідження

З причин наявності чітких зв’язків між БА та алергічними захворюваннями, особливо алергічним ринітом, підтвердження атопічного стану у хворого з респіраторними симптомами може допомогти встановити діагноз астми. З іншого боку, пошук можливої сенсібілізації у хворого зі встановленим діагнозом БА допомагає визначити тригери виникнення симптомів і загострень. Для цього використовують такі підходи:

• Алергологічний анамнез – наявність у хворого алергічного риніту, атопічного дерматиту або БА і атопічних захворювань у членів його родини;

• Шкіряні проби з алергенами;

• Визначення рівню загального та специцічних Ig E.

Диференціальна діагностика проводиться з ХОЗЛ, серцевою астмою, гіпервентиляційним синдромом та панічними атаками, обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом, дисфункцією голосових зв᾽язок, інтерстиційними захворюваннями легень та ін.

Найчастіше астму диференціюють з ХОЗЛ та серцевою астмою (Табл. 1, Табл. 2)

Таблиця 1