3. Фактори, що впливають на величину обмінного курсу.

Основні фактори, що визначають зміну обмінних курсів порівняно із паритетом купівельної спроможності поділяються на дві групи: кон’юнктурні (короткострокові) і структурні (довгострокові).

Кон’юнктурні фактори впливають на динаміку обмінного курсу, виходячи із короткочасних змін ділової активності, не пов’язаних із зрушеннями у реальному секторі господарства. Дія кон’юнктурних факторів зумовлена переважно політичними обставинами. До них, зокрема, належать:

1. Зміна представницької влади.

2. Політичні рішення, що позначаються на грошовій системі.

3. Участь у воєнних діях.

4. Нестабільність законодавчої бази.

5. Поширення інформації, що викликає надмірний ажіотаж на валютному ринку.

Структурні фактори відображають стан реального сектора економіки країни та участь країни у світовому господарстві, що позначається на рівні обмінного курсу національної валюти. До числа основних структурних факторів належать:

1. Рівень розвитку національної економіки і динаміка ВВП. Як правило збільшення ВВП країни призводить до подорожчання національної валюти, а виробничий спад – навпаки, зумовлює її здешевлення.

2. Темпи інфляції в країні – це фактор, що визначає імовірність знецінення національної валюти в залежності від динаміки внутрішніх цін. Чим вища інфляція, тим нижча купівельна спроможність національних грошей, а відтак – нижчий обмінний курс.

3. Рівень відсоткових ставок – це фактор, що визначає спрямованість міжнародного руху капіталів і кредитів, притік або відтік яких безпосередньо позначається на динаміці обмінного курсу.

4. Стан платіжного балансу країни, що впливає на обмінний курс залежно від наявності активного чи пасивного сальдо, від якого залежить попит, відповідно, на національну та іноземну валюту.

5. Державне регулювання обмінного курсу – це фактор, котрий визначає масштаби втручання державних органів у діяльність суб’єктів валютних відносин, що впливає на зміну обмінного курсу.

6. Спекулятивні потоки капіталів – це фактор, що може вплинути на динаміку обмінного курсу в тому разі, якщо центральний банк намагається утримати його на противагу дії ринкових сил.

4. Форми реалізації валютно-курсової політики.

Реалізація валютно-курсової політики здійснюється у формі певного режиму. Режим валютного курсу полягає у встановленні порядку визначення курсу національної валюти, його зміни та використання для здійснення розрахунків у міжнародних операціях. Основними видами валютного режиму є фіксований та плаваючий.

Фіксований режим валютного курсу передбачає встановлення державними органами валютного регулювання постійних, зафіксованих на певному рівні і на певний термін пропорцій обміну національної валюти на іноземну.

Основними формами фіксованого режиму є:

1. фіксація курсу до однієї із провідних резервних валют. При цьому курс національної валюти автоматично змінюється у тих же пропорціях, що й курс базової валюти по відношенню до усіх інших валют;

2. фіксація курсу стосовно SDR, (СПЗ – спеціальні права запозичення);

3. фіксація курсу стосовно кошика валют, що передбачає прив’язку курсу національної валюти до визначеного набору іноземних валют, підібраних у певній пропорції;

Підтримання фіксованого курсу може забезпечуватись центральним банком двома наступними способами:

• здійснення валютних інтервенцій з метою врівноваження попиту і пропозиції на валютному ринку на рівні заданої величини обмінного курсу;

• запровадження валютної ради, тобто фіксація національної валюти до іноземної на певному рівні при обов’язковому забезпеченні усієї грошової маси в країні валютними резервами.

Плаваючий режим валютного курсу передбачає використання ринкових механізмів регулювання курсових співвідношень валют. Даний режим може застосовуватись у таких основних формах:

1. вільне плавання, що передбачає визначення обмінного курсу виключно під впливом попиту і пропозиції на ринку, і, як правило, без втручання держави;

2. обмежене плавання – це таке визначення обмінного курсу, при якому встановлюється коридор коливань національної валюти відносно іноземної. За такого режиму центральний банк встановлює максимальний та мінімальний рівень відхилення обмінного курсу національної валюти. У цих межах курс коливається під дією ринкових сил, а щоб не допустити виходу за рамки коридору використовується девізна політика;

3. колективне плавання – полягає у вільному коливанні курсу валют групи країн по відношенню до усіх інших валют при обмеженні такого коливання всередині групи;

4. кероване плавання – це режим управління курсом, що полягає у цілеспрямованій зміні вартості національної валюти (як правило, в бік девальвації) за активного втручання центрального банку.