- •Анкета інвестиційного проекту
- •Завдання на курсовий проект
- •Реферат
- •1 Стадії життєвого циклу проекту та роботи
- •2 Рух грошових потоків в часі
- •2.1 Визначення грошових потоків
- •2.2. Визначення показників npv та irr
- •3 Сітьовий графік передування та розрахунок
- •3.1 Визначення критичного шляху і резерву часу по роботах
- •3.2 Календарний графік робіт та діаграмма Ганта
- •4 Визначення ризиків та чутливості проекту
- •«Дерево рішень»
- •6.1. Джерела ресурсного зображення проекту та їх вибір
- •6.3 Планування витрат
- •6.4 Пільговий кредит по лінії Євросоюзу
6.4 Пільговий кредит по лінії Євросоюзу
Євроринок – це глобальний фінансовий ринок, на якому операції з різноманітними фінансовими інструментами здійснюється у євровалютах. цей ринок включає декілька секторів, а саме:
- єврогрошовий ринок, тобто власне ринок євровалют, де представлені короткострокові (до одного року) міжбанківські депозити та кредити.
- ринок банківських єврокредитів, які оформляються кредитними угодами;
- ринок єврокапіталів, який на сучасному етапі представлений в основному ринком єврооблігацій, існують також ринки євроакції, євровекселів та інші.
Специфічним міжнародним ринком грошей є ринок євровалют, який функціонує по всьому світу як автономний і незалежний гуртовий ринок, де здійснюються депозитно – кредитні операції у євровалютах за межами країн – емітентів чи кредиторів, і на них не поширюються грошово-кредитні норми та обмеження, що діють у цих країн.
Наприклад, долари США на рахунках закордонних банків називають євродоларами, аналогічно відбувається метаморфоза японської єни в євроєни єни та інших валют. Використання євровалют пов’язане з необхідністю взаємної конвертованості національних валют, поліпшення стану платіжних балансів країн, забезпечування міжнародних розрахунків та прискорення обігу іноземних капіталів. Найбільшим ринком євровалют покищо є ринок євродоларів приблизно 45% фінансових угод укладається саме в цій валюті. Європейські долари (англ. eurodollars) – це долари США, що вкладені в іноземних банках поза межами США або в закордонних філіях банків США. Їх ще називають „гроші без громадянства”, більшість яких представляють собою міжбанківські трансіери, що „кочують” по світу. Поряд з доларами США значного поширення на ньому набули операції з англійськими фунтами стерлінгів та японськими єнами. Також запроваджено колективну європейську валюту „євро” з метою створити значну конкуренцію ринку євродоларів та змінити структуру ринку євровалют.
Для ринку євровалю примтаманні такі риси:
а) ринок євровалют належить до офф-шорного ринку, діяльність якого не підлягає державному регулюванню та контролю з боку країни – емітента. На євроринку інвестори мають можливість отримати більш високі прибутки, оскільки їхні доходи не підлягають під національні правила валютного регулювання та оподаткування. Саме це робить євровалютні операції більш прибутковими у порівнянні з депозитними та кредитними операціями на внутрішньому (“офф-шорному”) ринку. Євробанки намагаються залучати
депозити у євровалюти від банків, парабанків, міжнародних торговців, корпорацій та урядових структур з усіх куточків світу, пропонуючи вищі процентні ставки, ніж національні банки. Одночасно євробанки надають позики в Євровалюті цим же суб’єктам ринку за ставками, дещо нижчими ніж за еквівалентними позиками в окремих країнах. це можливе тому, що „спред” між ставками за депозитамами та кредитами менший ніж на внутрішніх ринках. Отже, євровалюти є джерелом дешевого кредиту для позичальника і високого прибутку для позикодавця. Окрім того, євроринок приваблює приватних інвесторів, котрі намагаються зберегти свою ананонімність за рахунок використання цінних паперів на пред’явника.
б) ринок євровалют – це автономний гуртовий, головним чином міжбанківський ринок (мінімальна сума депозиту становить 1 млн. дол. США або еквівалент цієї суми), до участі в якому допускається лише першокласні позичальники. Ризики і затрати на євроринку зведені до мінімуму.
в) євровалютні депозити є високоліквідними активами, оскільки 90% з них розміщуються на строки в межах 6-ти місяців. Вони вільно можуть використовуватися при міжнародних розрахунках і платежах або обміняні на певні фінансові інструменти.
У свою чергу, сектор ринку євровалют охоплює депозитні та кредитні операції. На ринку євровалют продаються короткострокові (ліквідні) фінансові інструменти за цінами, які залежать від джерела надходження коштів і кредитоспроможності позичальника.
Фінансові інструменти євровалютного ринку, здебільшого запозичені у національних ринків, оскільки механізм дії цих інструментів ідентичний і носить універсальний характер. Відмінності між ними хіба, що у рівнях інтенсивності та доходності.
Євровалютні депозити міжбанківського ринку – найважливіший інструмент короткострокового кредитування для забезпечення та регулювання міжнародної ліквідності. На євроринку теж розрізняють депозити до запитання та строкові депозити. Перші можуть бутирозміщені наніг або відкликані з повідомленням за 7 днів, якщо валютою депозиту є долари США, фунт стерлінгів або єна; мінімальний строк для інших валют – 2 дні. Строкові депозити – на 1,3,6,12 місяців можна зберігати в усіх основних (вільноконвертних) євровалютах.
Депозитний сертифікат – це боргове зобовязання банку, сума якого відповідає розміщеному в банку строковому депозиту. Він підтверджує відповідальність банку перед власником сертифікату про виплату суми основного боргу та процентів у певний строк і в певному місці. Нині євроринок пропонує декілька видів депозитних сертифікатів,
які відрізняються за строками і методами виплати доходів.
Існує три види євродепозитних сертифікатів:
а) теп – депозитний сертифікат має фіксований термін погашення, а його сума сягає одного мільйона долларів та більше;
б) транш – депозитний сертифікат ділиться на декілька частин і використовується інвесторами, які оперують невеликими сумами;
в) ролловер – депозитний сертифікат є контрактним депозитом, а його умови узгоджуються між емітентом та депонентом. Більшість євродепозитних сертифікатів випускають в американських доларах та японських єнах на територіфї Західної Європи.
Євродепозитні сертифікати відіграють важливу роль через свою ліквідність на вторинному ринку. Тобто такий сертифікат можна продати, подарувати, обміняти в будь-який момент до настання терміну погашення депозиту. Особливість депозитних сертифікатів у тому, що вони обертаються на вторинному ринку і можуть використовуватися, як забезпечення для короткострокового кредиту.
Векселі державної скарбниці – це короткострокоі борговіінструменти урядів провідних країн, які випускаються на 3,6,12 місячний строк погашення. Вони гарантують певну суму коштів при погашенні і не приносять доходу у вигляді процента, але фактично приносять доход через початковий продаж зі знижкою(дисконт), тобто за нежчою ціною, ніж сума, що виплачена при погашенні цінного паперу.
Векселі держскарбниці головним чином купують комерційні банки, корпорації, фірми та фінансові посередники. Вони є найбільш привабливими і найліквіднішим інструментом євроринку. Вони також найбезпечніші з усіх інструментів, бо їх емітентом є уряд, який завжди здатний задовільняти свої боргові зобовязання, оскільки може підвищити або випускати в обіг гроші для сплати власних боргів.
Ринок єврокредитів – міжнародні позики, які надають євробанки за рахунок кредитних ресурсів євровалютного ринку. Операції банків у євровалютах не підлягають юрисдикції країн розташування банку – кредитора, і на них не поширюються відповідні грошово-кредитні норми та обмеження, що діють у цих країнах.
Для надання кредитних послуг євробанки використовують широкий спектр єврокредитних інструментів, таких як: синдиковані позики, поновлювальні кредити (роловерна позика), резервні кредити, програми випуску євронот, комерційні векселі та інші. Головне призначення євро кредитних інструментів полягає у тому, щоб при незмінній гнучкості привабливості кредитних умов забезпечувати секютиризацію
банківських активів, тобто процес формування пулів позик і випуску на їх базі цінних паперів: євронот і євробондів.
Євроноти – це короткострокові боргові зобов’язання (векселі або депозитні зобов’язання), що випускаються за межами країни – походження валюти терміном 3 або 6 місяців на умовах середньострокових кредитних програм із наданням банківських гарантій. Кредити можуть надаватися на період від 5 до 10 років.
Протягом цього часу позичальник має можливість випускати серії євро нот зі строком погашення через 3 або 6 місяців. Отже, якщо джерело кредитування відкрите на п’ятирічний термін, то можливо провести 10 чи 20 емісій нот. Процентна ставка за кожною наступною емісією буде змінюватись відповідно до кон’юнктури євроринку. Після того, як позичальник випустив певну кількість євронот, група банків – покупців(пул) скуповує їх і розміщує серед інших інвесторів, тобто банки діють у даній ситуації як ділери.
Новою формою Єврокредиту є спільне фінансування кількома кредитними установами великих проектів, переважно в галузях інфраструктури. Ініціаторами спільного фінансування є міжнародні фінансово-кредитні інституції, які залучають до цих операцій комерційні банки. Застосовується дві форми спільного фінансування, при якому проект ділиться на складові частини, що кредитуються різними кредитами в межах установленої для них квоти.
ЄБРР виконує ряд функцій:
1. сприяння переходу до ринкової економіки та оцінки впливу власних проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання;
2. заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори;
3. підтримка приватної підприємницької ініціативи. На розвиток приватного сектора Банк спрямовує не менше 60% від загального обсягу інвестицій;
4. мобілізація капіталів на фінансових ринках. Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, Банк надає фінансові послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (спільне фінансування).
ЄБРР здійснює як правило, пряме так і опосередковане фінансування.
Пряме – це коли безпосередньо Банком фінансуються цільові програми або інфраструктурні проекти, які впроваджуються у приватний та державний сектори. До інструментів прямого фінансування.
Банкам належать:
Кредити. Банк надає позики на конкретні цілі (проекти) на умовах окупності проекту, кредитоспроможності позичальника, забезпечення кредиту. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений майном позичальника або пов’язаний з акціонерним капіталом. Мінімальна сума прямих кредитів, що надаються Банком, становить 5 млн. євро, хоча за певних умов сума може бути скоригована – зменшена або збільшена. Строк кредитів – від 5 до 15 років. Проценти за кредитами можуть бути фіксованими або плаваючими. При визначенні розміру процентної ставки за основу беруть ставку LIBOR плюс "маржа".
Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує пакети акцій і гарантує розміщення випуску акцій, а також розробляє чітку стратегію реалізації свого пакета акцій.
Гарантії. Банківські гарантії дають позичальнику доступ до фінансування і розподілу ризиків відповідно до міркувань Банку і його партнерів.
Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників.
До інструментів опосередкованих фінансування можна віднести:
1. Кредитні лінії. ЄБРР відкриває поновлювальні (револьверні) кре дитні лінії фінансовим посередникам (кредитним установам, що виступають донорами) для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах Банку.
2. Банківські інвестиції. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються Банком шляхом підписки на акції або в інших формах.
3. Спільне фінансування. ЄБРР, часто разом із іншими донорами, спільно працюють над розробкою та впровадженням інвестиційних проектів. Банк фінансує тільки 35% вартості проекту, а в іншій частині (65%) надає гарантії за позиками з інших джерел, або залучає кредиторів шляхом укладання угоди про співфінасування. Саме тому Банк виступає у ролі каталізатора залучення інших кредиторів (комерційні банки, фінансові установи).
4. Програми розвитку фінансового сектора. ЄБРР надає позики на перебудову і розвиток фінансового сектора країн, які орієнтуються на ринок. Інвестиційні кошти направляються на поліпшення якості та прозорості діяльності комерційних банків; поліпшення моніторингу та регулювання діяльності банків; створення сприятливого середовища для подальшого розвитку та становлення банківського сектору. Успішне освоєння таких програм дає можливість комерційним банкам працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ до інвестиційних ресурсів.
7 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, які відображають його здатність погасити свої боргові зобов’язання. Фінансова діяльність охоплює процеси формування, руху і забезпечення збереження майна підприємства, контролю за його використанням. Фінансовий стан є результатом взаємодій всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається сукупністю виробничо-господарських факторів. Зміст і основа цільова установка фінансового аналізу – оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарського суб’єкту на основі раціональної фінансової політики.
Фінансовий стан господарського суб’єкту – це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (т.т. платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу виконання зобов’язань перед державою і іншими господарськими суб’єктами. Стабільність фінансового положення в значній мірі залежить від вкладення фінансових ресурсів в активи. В процесі функціонування підприємства і величина активів, і їх структура постійно змінюється.
Фінансова стійкість – це певний стан рахунку підприємства, який гарантує його постійну платоспроможність. Знання оптимальних меж зміни джерел засобів для покриття вкладення капіталу в основні фонди або виробничі запаси дозволяє накопичувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до покращення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.
Виділяють чотири типа фінансової стійкості:
1. Абсолютна стійкість фінансового стану.
2. Нормальна стійкість.
3. нестійкій фінансовий стан.
4. Критичний фінансовий стан.
За формулою абсолютної стійкості фінансового стану підприємства визначаємо чи
насправді підприємство є абсолютно стійким:
З<Вк.об.+Кр.т-м.ц (7.1),
199 < 1415
а коефіцієнт забезпечення запасів і витрат джерел коштів більше одиниці
Кзз = Вк.об.+Кр.т-м.ц / З > 1 (7.2)
Кзз = 8 > 1
За данними показниками підприємства зпаси меньше суми власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності, а коефіцієнт забезпечення запасів і витрат джерел коштів більше одиниці а значить підприємство має абсолютний стійкий фінансовий стан.
Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інвесторів і кредиторів.
Оцінку фінансової стійкості виконують при допомозі коефіцієнтів фінансової стійкості.
1. Коефіцієнт автономії або незалежності Ка показує долю власного капіталу в загальній сумі майна активу балансу. Розраховується як відношення суми джерел власних і порівняльних з ними коштів (сума розділу І, ряд. 380, форма І) до загальної суми майна (ряд 280, форма І).
(7.3)
де:
ВК - джерела власного капіталу,
В - загальна сума джерел.
Чим більше у підприємства власних коштів, тим простіше йому справитися з економічними негараздами. Тому підприємства намагаються збільшувати суми власного капіталу. Але реально такі можливості мають добре працюючі підприємства
Нормальне мінімальне значення коефіцієнту автономії оцінюється на рівні 0,5 і означає, що всі зобов'язання підприємство може покрити своїми коштами. Збільшення коефіцієнту автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень в майбутньому.
2. Коефіцієнт заборгованості Кз показує величину позикових коштів в 1 гривні вкладених коштів. Розраховується як відношення позикових коштів (ряд. 480 + ряд. 620, форма І) до загальної суми пасивів (ряд 640, форма І).
Нормативне значення 0,5 - 1. Вважається чим нижче коефіцієнт заборгованості, тим краще для підприємства.
3. Коефіцієнт маневреності Км показує долю поточних активів у власному капіталі. Норматив 0,4-0,6. Розраховується як відношення поточних активів (ряд. 260, форма І) до власного капіталу (ряд 380, форма 1).
Забезпечення поточних активів власним капіталом є гарантією стійкого фінансового стану при нестійкій фінансовій політиці в державі.
Високе значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризує фінансовій стан.
4. Коефіцієнт інвестування Кі показує долю власних коштів підприємства (ряд 380, форма І) в покритті необоротних активів і основних засобів (ряд 080, форма І).
Оптимальне значення 1. Якщо коефіцієнт інвестування більше 1, то це є свідченням достатності власного капіталу.
5. Коефіцієнт покриття запасів і витрат Кпзв показує величину покриття запасів і витрат власними оборотними засобами. Оптимальне значення 0,5.
Розраховується як відношення власних оборотних засобів (ряд 380 - 080, форма І) до суми запасів і витрат (ряд 260, форма І). Нормативне значення 0,5.
6. Коефіцієнт фінансової стійкості Кфс показує долю всіх джерел коштів, які підприємство може використовувати в поточній діяльності без витрат кредитів в загальній сумі джерел (пасив). Розраховується як відношення суми власних коштів, довгострокових і короткострокових кредитів і позик (ряд 380 + 480 + 500, форма 1) до загальної суми джерел (ряд 640, форма І).
Нормативне значення 0,50- 1,00.
Оцінка платоспроможності
Одним із показників, які характеризують фінансовий стан підприємства є його платоспроможність, тобто можливість готівкою своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання.
Платоспроможність підприємства - це здатність повернути в строк одержані в кредиі грошові кошти, або здатність оборотних засобів перетворитись в готівку, яка необхідна для нормативної фінансово-господарської діяльності підприємства.
Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристика'ліквідності і поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх в готівку.
Для оцінки ллатоспроможності розраховуються показники ліквідності:
1. Коефіцієнт ліквідності загальний (Клз) (коефіцієнт покриття) показує можливість підприємства покрити короткострокові зобов'язання поточними активами. Цей коефіцієнт показує скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на 1 гривню поточних зобов'язань. Коефіцієнт розраховується за формулою:
(7.4)
Коефіцієнт покриття, який дорівнює 2 або 2:1 свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства Таке ставлення пояснюється практикою, згідно з якою при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні складає приблизно половину їх ринкової вартості. Другими словами, якщо вартість активів знизилась наполовину, залишкової виручки буде достатньо для погашення їх поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт рівнявся 2:1.
Зазначимо, що в Україні розроблена методика аналізу фінансового стану підприємства. Методика №81, методика №22, положення №323.
Згідно методиці №81 і методиці №22
- значення коефіцієнта покриття в межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно погашає борги;
- критичне значення коефіцієнту покриття прийнято 1;
- при значенні коефіцієнту покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс. В положенні №323 в якості нормативного значення коефіцієнту покриття повинно бути значення не менш 2 - 2,5 .
2. Коефіцієнт ліквідності абсолютний (коефіцієнт строкової:ті) показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Цей коефіцієнт показує можливість швидкого погашення короткострокових зобов'язань. Розраховується за формулою:
(7.5)
Положенням №323 в якості приблизного значення коефіцієнта абсолютної ліквідності приведено його теоретичне значення, яке повинно бути не менше 0,2-0,25.
3. Коефіцієнт швидкої ліквідності Кшл - коефіцієнт „лакмусового папірця
враховує якість оборотних активів і являється більш строгим показником ліквідності, так як при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою:
(7.6)
В літературі приводиться нижнє значення цього коефіцієнта, яке рівне 1. Але ця оцінка носить умовний характер. Якщо, наприклад, коефіцієнт швидкої ліквідності рівний 0,5 (менше 1), то це означає, що на кожну 1 гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50 копійок ліквідних активів. Це є низьким показником за мірками крупних галузей. Але в роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невисокий, так як більша частина грошових коштів вкладена в запаси.
Деякі аналітики для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості розраховують чистий робочий капітал підприємства (Рк), який розраховується як різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство має можливість не тільки оплатити поточні борги - воно також має фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Чистий робочий капітал розраховується на основі балансу.
Рк = оборотні активи (ряд 260, форма 1) + витрати майбутніх періодів (ряд 270, форма 1) - поточні зобов'язання (ряд 620, форма 1) + доходи майбутніх періодів (ряд. 630, форма 1).
Рк = 1362 + 22 – 298 = 1086
Оптимальний розмір чистого робочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку. Для достатності чистого робочого капіталу необхідно порівняти показники за 3 роки.
При аналізі платоспроможності підприємства необхідно аналізувати чинники фінансових ускладнень, частоту їх утворення і тривалість прострочених боргів.
Чинниками неплатоспроможності можуть бути: невиконання плану виробництва реалізації продукції, підвищення її собівартості; невиконання плану прибутку і як результат недостатність власних джерел самофінансування підприємства, високий відсоток податків. Одним з чинників погіршення платоспроможності може буй неправильне використання оборотного капіталу: спрямованість коштів в дебіторськ) заборгованість, вкладення в понадпланові запаси та інші цілі, які тимчасово не маюті джерел фінансування.
Причинами складного фінансування стану підприємства можуть бути: наявність запасів понад нормативних, дебіторська заборгованість, недостатність власних оборотних засобів.
Таблиця 7.1 - Баланс підприємства
Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2
Адреса ___________________________________________________________________________
БАЛАНС за _____________________ 200 _ р.
Керівник
Головний бухгалтер |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ВИСНОВКИ
В даній курсовій роботі розглянули та розрахували інвестиційний проект енергозбереження в процесі тепло забезпечення об’єкту муніципальної соціальної сфери (дитячі садки, заклади освіти і охорони здоровя ). Охарактеризували стадії життєвого циклу проекту, побудували сітьовий графік проекту який складає 53 тижні та на основі цього сітьового графіку будуємо діаграму Ганта з указаним критичним шляхом для спрощєння у читанні.
Розрахувавши економічну частину за показниками ЧВП та ВНР, поточна вартість проекту NPV позитивна і це означає що проект є прийнятним. IRR встановлює економічну межу прийнятності інвестиційного проекту, у данному проекту IRR складає 18% рентабельності проекту, в загалом цей проект є рентабельним лише при цій ставці.
Залежність NPV від зміни тарифу лінійна, але бачемо що лінія знаходится у мінусі з цьго робимо висновок, що при зміні тарифу на енергоносій в межах від +20% до -20% проект буде не рентабельним.
З ˝дерева рішень˝ визначається час вартості роботи та імовірність прийняття того чи іншого рішення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Івасів Б.С., Комар В.В. Міжнародні ринки грошей і капіталів. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: – ТНЕУ, 2008. – с 60-65.
Правді на О.В. Управління проектами. Навчальний посібник для студентів. – Запоріжжя: 2005. – 45с.
Полковніков А. Ефективне управління проектами. Навчальний курс. – Москва: 1999. – 25с.
Балашов В.Г., Заложнев А.Ю., Іваненко А.А., Новиков Д.А. Механізми управління організаційними проектами. М.:ИПУ РАН, 2002. 65с.
http://www.esco.co.ua/journal/2005_5/index.htm
