11. Застосування анкетування в соціальній роботі

Анкетування являє собою письмову форму опитування, здійснювану, як правило, заочно, т. е. без прямого і безпосереднього контакту інтерв'юера з респондентом. Воно доцільно у випадках: коли потрібно запитати велика кількість респондентів за відносно короткий час; респонденти повинні ретельно подумати над своїми відповідями, маючи перед очима віддрукований опитувальник. Добре розроблена анкета, самостійно складена або тільки застосовувана соціальним працівником, який дозволяє економити час збору інформації, забезпечує респондентам анонімність і допомагає їм уникнути впливу на них думки інших учасників опитування. При цьому соціальний працівник повинен бути впевнений, що респонденти здатні і виявляють готовність виконувати поставлені перед ними завдання.

Якщо клієнт справляється з анкетою легко і невимушено, то соціальний працівник може отримати багато цінної інформації, яку за допомогою іншого методу збору інформації він, може бути, навіть і не отримав. Проведення анкетування часто буває корисним, якщо соціальний працівник хоче оцінити знання або відносини індивіда або групи. Респонденти менше соромляться і більш розкуто себе ведуть при письмових відповідях, ніж при інтерв'юванні або бесіді, коли треба відповідати у всіх на виду і коли всім стають очевидними не тільки знання опитуваних, але також і їх відсутність.

12. Структура анкети. Правила побудови анкети

Структура анкети

1. Вступ – звернення до респондента, де висловлюється прохання взяти участь у опитуванні; описуються тема, цілі опитування, називається організація, що його проводить – якщо це доцільно; пояснюється техніка заповнення анкети. Звернення може починатись так: «Шановний респонденте, …».

2. Початок – найбільш прості, нейтральні за змістом запитання анкети; забезпечує установку на співробітництво.

3. Середина – тут розміщують більш складні питання, що потребують аналізу, роздумів.

4. Кінець – складність запитань зменшується, тут, як правило, розміщують так звану «паспортичку», тобто питання про стать, вік, фах тощо, тобто питання про особистість респондента, але тільки ті з них, що важливі для теми цього анкетування.

Можна відзначити такі основні правила побудови питань анкети:

1. В анкеті необхідно фіксувати лише найбільш суттєві питання, відповіді на які дадуть інформацію, що необхідна для вирішення завдань дослідження і яку неможливо одержати іншими способами, крім анкетування.

2. Формулювання питань з точки зору мови, концептуального рівня і семантичного значення повинна бути зрозумілою респондентові і відповідати рівню його знань та освіти.

3. Питання повинні формулюватися так, щоб опитувані могли на них відповісти в принципі.

4. Досліднику при формулюванні питань необхідно прагнути до того, щоб усі запитання викликали позитивну реакцію респондента і бажання дати повну і щиру відповідь.

5. Організація та послідовність запитань повинні бути підпорядкованими одержанню найнеобхіднішої для дослідження інформації.