5. Теорія трудової вартості.

Відомо, що вартість – це праця, втілена в товарі.Вартість будь-якого товару можна виміряти в затратах робочого часу, необхідного на його виготовлення. (Чим більше робочого часу, тим більша вартість).

Припустимо, декілька виробників виготовляють однакові товари. Затрати робочого часу на одиницю продукції у кожного виробника будуть різними. Це пояснюється суб'єктивними причинами і різним рівнем технологій виробництва. Отже, товари, виготовлені різними виробниками, мають різну індивідуальну вартість. Але в реальних умовах обміну однакові товари ( однакові споживні вартості) мають однакову мінову вартість.

Отже, затрати індивідуального робочого часу кожного товаровиробника, не можуть бути основою ринкової вартості. Для об’єктивної оцінки вартості використовують затрати суспільно-необхідного робочого часу( СНРЧ ).

СНРЧ – це час, необхідний для виготовлення одиниці товару більшістю виробників даного ринку при середньому рівню вмілості та інтенсивності праці, або затрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції тим виробником, який поставляє на ринок переважну частину товарів.

Отже, суспільство не визнає затрат індивідуального робочого часу як показника ринкової вартості товару, на ринку враховуються лише затрати СНРЧ.

Закон трудової вартості.

В основі ціни лежить вартість товару. Вартість визначається затратами суспільно-необхідного робочого часу. Основу цих затрат визначають індивідуальні затрати тих товаровиробників, які поставляють на ринок основну частину продукції даного виду.

Приклад

Групи вироб ників	Кількість пар взуття	Індивідуальні затрати робочого часу на 1 пару, (год.)	Індивіду альна грошова оцінка 1 пари	СНРЧ 1 пари (год.)	Суспільна (ринкова ціна) 1 пари	Відхилення СНРЧ
І	70	10	70	10	70	-
ІІ	20	12	84	10	70	-14
ІІІ	10	8	56	10	70	+14

Наслідки, які витікають із закону трудової вартості:

1. мінова вартість товару залежить від суспільних витрат робочого часу. Товаровиробники (змушені) зацікавлені в скороченні витрат індивідуального робочого часу; що в свою чергу приводить до зменшення вартості. Скорочення індивідуального робочого часу можливе через вдосконалення організації виробництва, запровадження науково-технічних досягнень, зростання обсягів виробництва, тощо.

обмін товарами носить еквівалентний характер; обмінюються товари рівні за витратами суспільної праці або ж рівні за вартістю;

2. товаровиробники однакових товарів є конкурентами;

3. закон вартості функціонує при умові, що попит відповідає пропозиції;

4. вартість товару пов’язана з вартістю робочої сили;

5. вартість складає основу ринкової ціни товару.

Функції закону трудової вартості.

Закон вартості є:

• стихійним регулятором товарного виробництва;

• рушійною силою розвитку продуктових сил;

• основою диференціації виробників.