Пропозиція - це та кількість товарів, яку продавці готові виставити на продаж за різними можливими цінами у певний момент часу.

Закон пропозиції - при всіх різних рівних умов продавці пропонують більше товарів при вищих цінах, і навпаки.

Шкала пропозиції – дані, які показують кількість товарів, запропонованих на ринку при кожній конкретній ціні.

Крива пропозиції – графічне відображення прямого зв’язку між ціною товару і величиною пропозиції.

Зміна ціни зумовлює рух точки (Величини пропозиції) вздовж цієї кривої.

Пропозиція - Це та кількість товару, яку продавці хочуть і можуть виробити і продати за певною ціною. Ціна пропозиції - Це ціна, за якою продавці згодні продати певну кількість даного товару. закон пропозиції висловлює пряму залежність величини пропозиції від ціни товару.

Крива пропозиції (S) показує, яку кількість товару виробники можуть продати при різних рівнях ціни (рис. 8.1). Крива S демонструє дію закону пропозиції: Чим вище ціна (P) на товар, за інших рівних умов, тим більше обсяг пропозиції (Q) і навпаки.

+ графік

виділяють наступні нецінові фактори пропозиції.

1. Ціни економічних ресурсів

2. Ступінь використання досягнень науково-технічного прогресу (НТП).

3. Ціни на альтернативні товари.

4. Число продавців.

5. Очікування продавців.

6. Податки і субсидії.

15. Розвиток обміну і виникнення грошей

Сучасний обмін – це обмін у товарно-грошовій формі. Усвідомлення суті даного обміну формує певні закономірності. Ці закономірності і є законами грошового обігу. 

*Виникнення грошей - тривалий історичний процес, пов'язаний з розвитком товарного виробництва і обігу товарів. Перші випадки обміну характеризуються простою, випадковою або одиничною формою вартості: 1 мішок зерна = 1 вівці.

  В даному обміні товар (зерно) відіграє активну роль, оскільки виражає свою вартість у товарі в  (вівці).   Товар,  що виконує в кожному даному акті обміну активну роль, знаходиться у відносній формі вартості. Йому протистоїть товар - еквівалент, який виконує пасивну роль (через нього виражається вартість першого товару). Відповідно форма вартості  товару в (вівці) називається еквівалентною. У ній міститься зародкова форма грошей.  З поглибленням поділу праці, виникненням ремісництва і розвитком ремесел, зростає різноманітність вироблюваних речей, все більша їх частина виробляється з метою продажу. Для ремісника обмін є вже не випадком, а необхідною складовою частиною його виробництва (праці). Виникають ринки, на яких кожен даний товар може бути прирівняний до цілого ряду інших товарів і, відповідно, виразити в них свою вартість. Проста або випадкова форма вартості змінюється повною або розгорнутою:

1 мішок зерна	=	1 вівці
		2 сокири
		1 пара взуття
		та ін.

У повній або розгорнутій формі вартості кожному товарові, що знаходиться у відносній формі вартості, протистоїть безліч інших товарів, що перебувають у еквівалентній формі вартості щодо нього.  Дана форма вартості характеризується скороченням  випадковості внаслідок різноманітності еквівалентів, з появою все нових різновидів товарів-еквівалентів відносний вираз вартості залишається незавершеним, унеможливленням безпосереднього обміну у випадку незбігу попиту і пропозиції або інтересів товаровиробників; ускладненням обміну через неподільністю багатьох товарів (в т.ч. багато товарів, які ніби то поділити й можна, втрачають цінність від ділення: ціле хутро набагато цінніше, ніж розірване на частини; складністю відокремлення в часі процес купівлі-продажу.  У подальшому розвитку товарного виробництва з метою подолання суперечностей розгорнутої форми вартості агенти ринку вдаються до проміжного товару-посередника. У процесі обміну на кожному ринку виділилися з товарної маси найголовніші товари, які тут обмінювалися найчастіше. Поступово вони перетворилися в межах даного ринку у загальний еквівалент. Тобто вартість усіх інших товарів виражалася через споживну вартість товару-еквівалента. Так на зміну розгорнутій або повній формі вартості прийшла загальна форма вартості: 

1 мішок зерна	=	1 вівці
2 сокири
1 пара взуття
та ін.

Поява загального еквівалента певною мірою розв'язує суперечність загальної форми вартості: продавець товару може придбати будь-який інший товар за допомогою товару-еквівалента, що стимулює розвиток обміну і через нього - виробництва.  Загальна форма вартості замінюється грошовою. Роль грошей виконують різні метали, їх власна споживна вартість відходить на другий план, найголовнішою стає властивість бути загальним еквівалентом. Золото і срібло виділилися на роль загальних еквівалентів завдяки певним природнім та економічним властивостям: однорідність, подільність, рідкісність і, відповідно, велика вартість у невеликій вазі тощо.  За золотом роль загального еквіваленту закріпилася на досить високому рівні розвитку товарного виробництва і обміну. Золото в якості грошей по відношенню до всього товарного світу завжди знаходиться в еквівалентній формі вартості: затрачена на нього конкретна праця виступає безпосереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а затрачена на його виробництво приватна праця - безпосереднім втіленням суспільної праці.  Споживна вартість грошей полягає в тому, що вони виконують функцію загального еквіваленту, визнану всім суспільством. Золоті гроші зберігають і споживну вартість даного дорогоцінного металу.